Р?но Ф?з?келла на Юв?лей м?с?онер?в милосердя: прощення зм?ню? життя
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
?сус розказав притчу про сина, який поверта?ться додому, щоб кожен з нас в?дкрив для себе, наск?льки безмежною ? Божа любов, наск?льки вона в?др?зня?ться в?д нашо? ? наск?льки ми потребу?мо прийняти ?? в соб?, щоб заглибитися в Його та?нство, коли В?н ма? нам?р обдарувати нас благодаттю повернення ? примирення. Думками про це под?лився архи?пископ Р?но Ф?з?келла, Пропрефект Дикастер?? у справах ?вангел?зац??, пропов?дуючи п?д час Свято? Меси з нагоди Юв?лею м?с?онер?в милосердя. ?вхарист?йним богослуж?нням в римськ?й базил?ц? Сант-Андреа-делла-Валле, в?дслуженим в нед?лю, 30 березня 2025 року, завершилися триденн? заходи в Рим?, присвячен? душпастирям, особливою м?с??ю яких ? якраз св?дчити милосердя Небесного Отця, Який завжди чека? на наше повернення до Нього.
Сини, в яких розп?зна?мо себе
Пропов?дник зауважив, що ми можемо знайти в соб? сп?льн? риси з обома братами з притч?. Под?бно до першого сина, «рано чи п?зно ми вс? просимо свого спадку», тобто хочемо «бути в?льними, автономними», що призводить до поразки. Бо перебуваючи «далеко в?д Бога ? Його дому, Церкви», ми ста?мо на «шлях, який веде нас до марних справ, до марних думок ? до того, що ми в?ддаля?мося в?д джерела любов?». ?нший син пережива? повернення брата «з гн?вом ? обуренням». Як ? в?н, ми за роки в?рного служ?ння просимо «козеня на веч?рку з друзями», тобто отримати щось взам?н, «забуваючи про безкорислив?сть служ?ння ? перетворюючи його на знаряддя бунту проти Бога». За словами пропов?дника, в?дпов?дь батька: «Сину, ти завжди з? Мною, ? все, що Мо?, – тво?», допомага? зрозум?ти, в чому поляга? цей гр?х: ми не розум??мо «ц?нност? близькост? з Богом».
Покликан? насл?дувати Отця
Звертаючись до священник?в, архи?пископ Ф?з?келла п?дкреслив, що «коли ми звика?мо до свого служ?ння, все ста? буденним, повторюваним», ? ми не насолоджу?мося «в?дчуттям сопричастя з Богом». Якби ми натом?сть «усв?домлювали благодать, яка дана нам бути з Ним кожного дня», то наше священниче життя було б «прозорим вираженням любов? Отця». Пропрефект Дикастер?? ?вангел?зац?? закликав душпастир?в «насл?дувати почуття батьк?вства Отця», про як? йдеться в притч?, ? «дивитися вдалину, щоб одразу вловлювати присутн?сть тих, хто бувши далеко, наближа?ться». Як батько б?жить назустр?ч синов?, так ? священник не сидить у спов?дальниц?, «а зна?, як вийти назустр?ч синов?, коли в?н ще далеко, бо в?н розп?знав його повернення додому».
Дал? Отець виявля? свою терпелив?сть до другого сина, не докоряючи йому, а просячи його про щось набагато складн?ше: «Визнати, що любов зм?ню? життя; що прощення поверта? нове життя; що д?литися – це пл?д даровано? нам великодушност?». Насамк?нець пропов?дник п?дкреслив, що обидва сини повинн? визнати, що вони брати» ? разом ув?йти до дому Отця, бо т?льки разом «можемо виразити велич любов? Отця».
