杏MAP导航

Maria Milvia Morciano - Ватикан

У контекст? Юв?ле?в тогочасн? хрон?ки наголошують на «дуже великих натовпах» паломник?в, як? прибували до Риму «з ц?лого св?ту». Лише заможн? могли розм?ститися в за?жджих дворах, готелях чи орендованих к?мнатах, а б?дн?, як? водночас становили переважну б?льш?сть, були позбавлен? тако? можливост?. Не т?льки Рим Юв?лейних рок?в, але вже в попередн? стол?ття ?вропа ? Свята Земля були вс?ян? мережею заклад?в соц?ального забезпечення. Вздовж паломницьких маршрут?в ?снували xenodochia – тобто притулки – ? hospitalia при монастирях, як? надавали безкоштовне проживання та медичну допомогу вбогим ? паломникам. У Рим? прийом орган?зовувався через роботу ?нституц?й, яких уже через три стол?ття п?сля першого Юв?лею в 1300 роц? нал?чувалося понад сто. ?ноземц? також могли покладатися на нац?ональн? благод?йн? заклади, пов'язан? з трансальп?йськими кра?нами або з «нац?ями» р?зних рег?он?в ?тал?йського п?вострова, а хвор? паломники могли скористатися послугами великих римських громадських л?карень, таких як Санто-Сп?р?то-?н-Сасс?а.

Рим, найб?льш «гостинний ? люб'язний»

У 1601 роц? Кам?лло Фанучч? у вступ? до свого «Трактату про вс? благочестив? справи великого м?ста Риму» писав: «Якщо у святому тисяча п'ятсот с?мдесят п'ятому роц? я був вражений великими д?лами милосердя, як? чинилися в Рим? р?зним людям, що прибули до Риму, щоб здобути юв?лейн? благодат?, то в цьому тисяча шестисотому роц? я був вражений, приголомшений, побачивши велик? ? неосяжн? справи милосердя ? побожност?, як? чинили братства згаданого м?ста…».

Знову ж таки, у 1679 роц?, абат Карло Бартоломео П'яцца, М?ланських Облат?в, п?дтверджу? це враження у сво?му трактат? «Благочестив? д?ла Риму», пишучи, що так само, як м?сто свого часу прийняло святих Петра ? Павла, древн?х паломник?в, посланих Христом, так само «понад ус?ма м?стами св?ту [воно] ма? славу бути ? ? найлюбляч?шим ? найгостинн?шим з ус?х м?ст». Абат також перерахову?, хоч ? коротко, вс? установи, призначен? для допомоги не т?льки ?ноземним паломникам, але й б?дним римлянам. Рим вт?ша?ться милосердною любов’ю Папи, «вселенського батька б?дних ус?х народ?в св?ту, який розпод?ля? все сво? майно», через «милостин?, як? в?н розда? приватно, ? т?, що проходять через руки його Верховного елемозинар?я», що досянають, як пов?домля? П?яцца, 10 тисяч скудо щом?сяця, як? роздавалися р?зним «сором’язливим» б?днякам – людям, впокореним житт?вими негараздами, як? соромилися просити хл?ба, а також л?карням, чолов?чим ? ж?ночим монастирям, р?зним благочестивим м?сцям Риму.

Запоб?жн? заходи

Перед кожним юв?ле?м папська влада орган?зовувала заходи, щоб м?сто могло впоратися з великим напливом в?дв?дувач?в. Вчасно завозили велик? запаси продукт?в харчування та деревини, але не завжди вдавалося задовольнити потреби, в тому числ? й тому, що приватн? ?нтереси ?нод? накручували ц?ни на товари та послуги, чому намагалися запоб?гти за допомогою указ?в та попереджень. Джерела розпов?дають про жад?бн?сть корчмар?в, за?жджих двор?в ? готель?р?в, як, наприклад, Маттео В?ллан?, що розпов?да?, як п?д час другого Юв?лею в 1350 роц? «римляни вс? стали готель?рами [...] ?, щоб заробляти грош? безладним способом, маючи можлив?сть залишити римлянам достатньо ? добрий ринок всього для прожиття, вони ц?лий р?к п?дтримували деф?цит хл?ба, вина ? м'яса». К?льк?сть людей, як? прибували до Риму, була такою, що часто нав?ть т?, хто бажав заплатити за житло, не могли його знайти ? були змушен? спати на вулиц?.

Юв?лей ? захист орендар?в

Окр?м орган?зац?? прибуття паломник?в, папська влада також мусила захистити римських м?щан, як? ризикували стати жертвами неконтрольованого п?двищення орендно? плати, що в?дбувалося п?д час Юв?лею. Декрет, виданий Папою Павлом ??? у 1549 роц?, забороняв п?двищення орендно? плати та виселення протягом Святого року 1550. Лев XII зробив те ж саме для юв?лею 1825 року, як зазначено в декрет? ?в?до Аскан?о Сфорци д? Санта Ф?ора, кардинала-диякона Святого ?встах?я, камерленга Свято? Римсько? Церкви: «За дорученням нашого свят?шого владики Папи Павла ???.... ми встановлю?мо ? наказу?мо, що в майбутньому, з огляду на святий р?к або юв?лей, завжди, коли такий р?к настане, за один р?к до ? впродовж згаданого святого року або юв?лею, не може бути зб?льшена плата за оренду житла його власниками для орендар?в, а також не може бути зм?нений спос?б сплати орендно? плати. Кр?м того... щоб уникнути суперечок ? розб?жностей... наказу?мо, щоб як сам наймач, так ? суборендар його не могли бути вигнан? з найнятого або зданого в суборенду помешкання хазя?ном того ж самого дому». Щоб отримати св?й д?м назад, орендодавець мав «заприсягтися не здавати його в оренду ?ншим, а сам жити в ньому протягом одного року, п?д загрозою, в раз? лжесв?дчення, позбавлення на два роки орендно? плати за це помешкання».

Нагодувати голодних

Приймання паломник?в повинно було бути безкоштовним, а тому тягар годування гостей монастиря лягав на ченц?в, як? до того ж бачили, як зменшувався вид?лений ?м рац?он, особливо коли доводилося приймати високопоставлених паломник?в у супровод? ?хньо? свити, хоча останн? часто в?дплачували, залишаючи прив?ле?, кошти чи певн? п?льги або роблячи пожертвування. Щодо юв?ле?в XVI ст. в архибратств? Санта-Тр?н?та-дей-Пелле?рн? збереглася численна документац?я, зокрема меню вечер? – ?диного прийому ?ж?, оск?льки паломники вдень ходили по церквах ? не харчувалися. Для 356 ос?б, що обслуговувалися, меню передбачало салати, хл?б, м'ясо ? велик? кухл? з вином, а для тих, хто «не ?в м'яса ? хот?в пити воду», були меню з риби або ?нших п?сних на?дк?в.

Госп?ц??

М?ж п?зн?м середньов?ччям ? ранн?м модерним часом присутн?сть ?ноземних громад у Рим? набула б?льш стаб?льного ? орган?зованого вим?ру, також виокремлюючи «зони впливу» в структур? м?ста, часто навколо м?сць розташування посольств, особливо для кра?н з б?льшою пол?тичною вагою, таких як ?спан?я чи Франц?я. З п?знього середньов?ччя р?зн? ?ноземн? громади засновували нац?ональн? госп?ц?? та братства, як? в юв?лейн? роки дуже активно приймали сво?х сп?вв?тчизник?в, що зд?йснювали паломництво до святих м?сць. Серед найважлив?ших фундац?й були шпиталь св. Якова та св. ?льдефонса, який приймав ?спанських паломник?в, та французький шпиталь св. Людовика. Кр?м нац?ональних, у Рим? д?яли численн? фундац?? держав, як? ?снували на ?тал?йському п?востров?, як от Сан-Джованн?-дей-Фьорент?н?.

Якщо в попередн? стол?ття не ?снувало розмежування м?ж гостинн?стю для паломник?в ? доглядом за хворими, то з часом в?дбувалася поступова спец?ал?зац?я, аж до подальшого вдосконалення в л?куванн? конкретних хвороб. У Рим? XVII стол?ття ?снувало близько двадцяти громадських л?карень ? щонайменше двадцять с?м госп?ц??в, що належали до р?зних нац?ональностей чи були пов'язан? з братствами. Наприклад, Архибратство молитви та смерт? займалося похованням убогих паломник?в, як? померли п?д час перебування в Рим?. Одним з найб?льших благод?йних заклад?в у м?ст? була госп?ц?я Святого Миха?ла, яку Папа ?нокент?й XII заснував з огляду на Юв?лей 1700 року.

Найдавн?ша л?карня ?вропи

У 1201 роц? Папа ?нокент?й ??? заснував на м?сц? давнього притулку «Schola Saxorum» шпиталь Санто-Сп?р?то-?н-Сакс?я ad usum infirmorum a et paperorum (для потреб хворих ? вбогих). Л?карня, яку за ?? ефективн?сть хвалив також Март?н Лютер, мала близько трьохсот л?жок ? впродовж стол?ть приймала паломник?в, хворих та покинутих д?тей. У правилах шпиталю зазначалося, що один день на тиждень б?дних хворих сл?д було шукати на вулицях ? площах ? приводити до дому Святого Духа, де про них п?клувалися з «найвищою турботою», а також зазначалося, що простих убогих, як? бажали розм?ститися в будинку Святого Духа, «охоче приймати ? ставитися до них з милосердям». Шпиталь був в?дремонтований Папою Сикстом IV м?ж 1473 ? 1480 роками ? призначений для прихистку покинутих немовлят. Стол?ттям п?зн?ше Сикст V перетворив його на головний шпиталь. При ньому також було кладовище, де ховали паломник?в, як? померли п?д час перебування в Рим?.