杏MAP导航

Maria Milvia Morciano - Ватикан

З вершини купола М?келанджело невидима нитка вертикально спуска?ться вниз ? перетнувши св?тло, занурю?ться в п?дземну темряву, простежуючи багатов?кову ?стор?ю та етапи спорудження. Внизу, в гол?й земл?, були похован? останки святого Петра, п?сля того, як апостола скинули з хреста, на якому в?н помер неподал?к, в район? Неронового цирку. В?н був похований у некропол? Ager Vaticanus серед багатьох без?менних ? вбогих людей, таких же, як ? в?н сам. Але пам'ять виявилася сильн?шою. Це м?сце одразу ж стало метою паломник?в. Протягом стол?ть над т??ю самою могилою посл?довно з'являлися дедал? величн?ш? пам'ятки: простий надгробок, едикула, в?дома як «Трофей ?ая», згодом доповнений капсулою Костянтина, а пот?м – велика споруда Григор?я Великого (590-604), згодом – н?ша палл??в з моза?кою Христа IX стол?ття, в?втар Калл?ста II (1123) ?, нарешт?, в?втар Климента VIII з 1549 року, прикритий чудовим балдах?ном роботи Борром?н?.

В?д золото? пишноти бароко до сяючо? пишноти середньов?ччя, в?д строго? суворост? IV стол?ття до лакон?чного ? простого надгробного пам'ятника над крайньою злиденн?стю ями в земл?. Протягом стол?ть навколо м?сця поховання сформувалася базил?ка – ?диний випадок у християнському св?т?, коли сакральна буд?вля зродилася безпосередньо над похованням мученика, але в даному випадку йшлося про Петра, першого ?пископа Римсько? Церкви.

?стор?я, що розгорта?ться навколо гробу Петра, ? складною. З плином часу пам'ять збереглась ? перетворилася на в?ру, аж поки П?й XII у 1939 роц? не вир?шив провести археолог?чн? розкопки, як? були складними як через во?нний час, так ? з огляду на об'?ктивн? обставини. Гр?б святого Петра оп?знано. У р?здвяному рад?опосланн? в?д 23 грудня 1950 року, наприк?нц? Святого року, Папа Пачелл? оголосив про це. «Але головне питання поляга? в тому, чи справд? знайдено гр?б святого Петра? На це питання к?нцевий висновок роб?т ? досл?джень в?дпов?да? дуже ч?тким "так". Гр?б князя апостол?в знайдено», – сказав в?н.

Разом з професором В?нченцо Фьокк? Н?кола?, викладачем топограф?? християнських кладовищ у Папському ?нститут? християнсько? археолог??, простежимо переб?г цих в?дкритт?в, одних з найсенсац?йн?ших в ?стор?? археолог??. «Наявн?сть гробу святого Петра доводить ц?ла сер?я елемент?в, – каже професор, – тому що прямо п?д в?втарем к?нця XVI стол?ття був знайдений середньов?чний в?втар, що розташований на одн?й ос? з в?втарем ?, отже, п?д куполом, а пот?м прекрасний мармуровий пам'ятник, що ? капсулою, яку Костянтин хот?в побудувати, вв?бравши сигнальну надгробну едикулу над могилою, яка перебува? ще глибше. Ця гробниця знаходиться в поховальному контекст?, тобто поруч з ?ншими гробницями, як?, ймов?рно, датуються останн?ми десятил?ттями ? стол?ття н.е. ? початком ?? стол?ття, що п?дтверджу?, на основ? цього елементу та ?нших, таких як граф?т?, що це гробниця апостола».

Письмов? джерела

Написи ? надзвичайно важливими, оск?льки вони ч?тко показують побожну д?яльн?сть, увесь рух перших в?рних римсько? громади, як? приходили до ц??? едикули, знаменитого tropayon, про який св?дчить ?всев?й Кесар?йський, що в сво?х «Церковних хрон?ках» (II 25, 5-7) розпов?да? про ?ая – ймов?рно, священнослужителя ?, безумовно, римлянина – який, щоб протиставити наявн?сть гроб?в святих Петра ? Павла в Рим? заявам ?ретика-монтан?ста на ?м'я Прокл, заявля?: «Я можу показати тоб? трофе? апостол?в, як? заснували цю Церкву, отже, Римську Церкву. Якщо ти захочеш по?хати до Ватикану або на Ост?йську дорогу, я покажу тоб? ц? трофе?». Це ч?тк? топограф?чн? вказ?вки, як?, до того ж, знову з'являються в «Liber Pontificalis», де, якщо йдеться про Петра, окр?м згадки про пам'ятки, як? вважалися важливими в ?мператорську епоху, вказу?ться м?сце поховання, пом?щене м?ж Аврел??вою та Тр?умфальною дорогами.

?а?в трофей

Едикулa, про яку згаду? професор Фьокк? Н?кола?, – це «Трофей ?ая», легка споруда з невеликими колонами, ув?нчана тимпаном, п?д якою знаходилася земляна могила з тл?нними останками святого апостола Петра. «Трофе?, – поясню? професор, – це тр?умфальн? та переможн? монументальн? споруди, як? позначають могилу апостола-мученика, який перем?г смерть мученицькою смертю. Таким чином, ми можемо датувати цей надгробок, – поясню? дал? Фьокк? Н?кола?, – на основ? уривку з твору ?всев?я, який в?дносить ?ая до час?в папи Зеф?рина, тобто м?ж 198 ? 217 роками. Ця едикула вже ?снувала в той час, ? на основ? археолог?чних даних ми можемо датувати ?? приблизно 60-ми роками II стол?ття.

«Петро тут»

«Граф?т? знаходяться на червон?й потинькован?й ст?н?, знаменит?й червон?й ст?н?. На одному ?зольованому фрагмент? можна прочитати в?доме фрагментарне граф?т? з ?м'ям Petros, а в наступному рядку грецькою мовою – епсилон, н?, а пот?м – йота. Прочитання цього фрагмента дало багато ?нтерпретац?й. Найб?льш переконливу, – згаду? археолог, – запропонувала професорка ?вардучч?: Petros eni, тобто "Петро тут" або "Петро перебува? всередин?", маючи на уваз? не гробницю, а вторинне поховання к?сток у скриньц?, встановлен?й у н?ш? за час?в Костянтина. Трет? тлумачення може бути зверненням до Петра, якщо ?нтерпретувати ц? дв? л?тери як частину слова eirene, “мир” грецькою мовою: “Петре, [спочивай] у мир?”. Можна зробити висновок, – п?дсумову? Ф?окк? Н?кола?, – що ?м'я Петра в ц?й позиц?? може бути в?днесене т?льки до ?мен? апостола».

«На "ст?н? G", тобто ст?н?, яка п?зн?ше закрила один б?к едикули, знаходяться сотн? граф?т?, як? дуже важко розшифрувати, але, безумовно, вони м?стять ?мена, заклики, христолог?чн? знаки, як? в будь-якому випадку вказують на те, що тут в?дбувалися побожн? в?дв?дування гробниц?, яка пот?м стала точкою опори для вс?х ?нших перебудов, аж до нин?шнього папського в?втаря ? балдах?на», – зазнача? професор Н?кола?.

Чи це справд? кост? святого Петра?

Як висловився Папа П?й XII, за першим питанням про ?дентиф?кац?ю могили святого Петра сл?дувало друге: чи були знайден? кост? святого Петра? Так почалася одна з найб?льш захоплюючих стор?нок в ?стор?? археолог??, головною д?йовою особою яко? була ж?нка, народжена на початку 20-го стол?ття, флорент?йська археолог та еп?граф?стка Мар?ер?та ?вардучч?, як?й ми також завдячу?мо розшифрування граф?т?, а особливо того, що стосу?ться святого Петра.

Розкопки м?ж 1939 ? 1958 роками, проведен? за ?н?ц?ативи Папи Пачелл?, в?дкрили гр?б святого Петра, але п?д едикулою ?ая не було знайдено жодних к?сток. «Також було знайдено скриньку, вставлену в н?шу, зроблену в ст?н? з граф?т? в невизначений пер?од, але в будь-якому випадку ще до Костянтина, який пом?стив едикулу у велику мармурову капсулу, прикрашену дорогоц?нним червоним порф?ром, що дос? можна побачити з Климентинсько? каплиц?. Капсулу, що повинна була мати важливе значення як через свою власну коштовн?сть, так ? через сво? розташування. Чотири досл?дники написали у сво?му оф?ц?йному зв?т?, що цей капсула виявилася практично порожньою», – зазнача? Фьокк? Н?кола?.

Приблизно через десять рок?в Мар?ер?та ?вардучч?, пров?вши ледь не детективне розсл?дування, знайшла к?стки завдяки св?дченням одного з роб?тник?в, як? проводили розкопки в перш? роки досл?джень. Роб?тник стверджував, що в дерев'яному ящику на склад? знаходилися к?стки, як? були взят? п?д час звичайного прибирання без в?дома чотирьох археолог?в, в?дпов?дальних за розкопки. «Тож один з роб?тник?в н?бито витягнув ц? к?стки з скриньки ? поклав ?х у дерев'яний ящик, який пот?м опинився на склад?, – розпов?да? дал? викладач Папського ?нституту християнсько? археолог??. – Таким чином, ц? к?стки п?зн?ше були приписан? до скриньки, вставлено? в ст?ну G, ще й тому, що там була прим?тка, яка вказувала на ?хн? походження. Це фрагменти к?сток, як? не екв?валентн? ц?лому т?лу. Було проведено антрополог?чне досл?дження, яке, хоча ? в загальних рисах, припису? ?х зр?лому чолов?ков?, який, можливо, був би ровесником апостола Петра. Досл?дження не дають точних результат?в, але можна сказати, що вони сум?сн? з к?стками апостола», – п?дсумову? Ф?окк? Н?кола?, який реконструю? ?стор?ю наступним чином: «Могло статися так, що коли створювалася капсула Костянтина, вони взяли те, що залишилося в?д к?сток Петра з могильно? ями ? пом?стили ?х в скриньку в ст?н? G, щоб зберегти ?х».

Рад?сне оголошення

П?д час загально? ауд??нц?? 26 червня 1968 року святий Папа Павло VI, згадавши про попередн? досл?дження та пошуки, припускаючи, що «досл?дження, перев?рки, дискус?? та суперечки цим не вичерпуються», зробив «рад?сне оголошення»: «Тим б?льше ми повинн? бути дбайливими ? рад?сними, коли ма?мо п?дстави в?рити, що нечисленн?, але священн? останки Князя апостол?в, Симона, сина Йони, рибалки, якого Христос назвав Петром, того, кого Господь вибрав основою сво?? Церкви, ? кому Господь дов?рив головн? ключ? свого Царства з м?с??ю пасти ? збирати во?дино сво? стадо, в?дкуплене людство, аж до його остаточного славного повернення, були в?днайден?».

На бронзовому рел?квар?? з дев'ятьма фрагментами к?сток, що належав Пап? Монт?н?, який Папа Франциск у 2019 роц? подарував Константинопольському Патр?арху в день святих апостол?в Петра ? Павла, завбачливо написано д??слово putantur або «вважа?ться, що вони належать Петру», зауважу? наостанок професор В?нченцо Ф?окк? Н?кола?. Фактично, весь напис св?дчить: Ex ossibus quae in Arcibasilicae Vaticanae hypogeo inventa Beati Petri Apostoli esse putantur, тобто, «З к?сток, знайдених в г?поге? Ватикансько? базил?ки, що, як вважають, належать блаженному Петру Апостолу».