?На власн? оч??. У в’язниц? в Венец?? в?дкрито експозиц?ю Святого Престолу
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Benedetta Capelli - Ватикан
Коридор з високими ст?нами з одного боку та в?конними ?ратами з ?ншого веде до внутр?шнього городу ж?ночо? в’язниц? Джудекка, розм?щено? на однойменному венец?йському остров?. Оч? зупиняються на барель?фах з лавового каменю роботи художниц? С?моне Фатталь, на яких викарбуван? слова, що викликають б?ль: «Мен? хот?лося б усам?тнитися, згорнутися клубочком, тут нема? н?яко? брон?...». Б?ль у к?лькох реченнях, який, зда?ться, контрасту? з сонцем, що осв?тлю? ряди салату, пом?дор?в ? теплиць, плоди прац? ув'язнених, як? також ? в прац? на земл? знаходять спос?б почати все спочатку. На цьому тл? кардинал Жозе Толент?но де Мендонса, Префект Дикастер?? у справах культури та осв?ти, представив пав?льйон Святого Престолу в рамках 60-? М?жнародно? виставки мистецтв – Венец?ансько? б??нале 2024.
У п’ятницю, 19 кв?тня 2024 р., в?дбулася ?навгурац?я експозиц??, яка проляга? через прим?щення в'язниц?, що колись була ж?ночим монастирем конвертиток, колишн?х пов?й, що покинули цей спос?б життя ? були вв?рен? оп?ц? Церкви. «На власн? оч?», – такою ? тема виставки, що ? результатом глибоко людсько? зустр?ч? м?ж митцями та ж?нками, як? в?дбувають тут покарання. В нед?лю, 28 кв?тня, сюди прибуде Папа Франциск. В?дв?дуванням незвичайного пав?льйону та зустр?ччю з ув’язненими розпочнеться його пастирський в?зит до Венец??.
Притча життя
«Митц? прийшли сюди з порожн?ми руками, – пояснив кардинал, – та з?брали житт?в? ?стор??, зображення, крик болю й порожнеч?, а також бажання, як? зароджуються в цих серцях». Ц? ж?нки, за словами оч?льника дикастер??, «сво?ми ?стор?ями стали притчею, яка розпов?да? про все життя», адже б?ль ? мр?? однаков? для вс?х. Кардинал Толент?но де Мендонса п?дкреслив, що виб?р Джудекки став «дестаб?л?зуючим» також ? для сучасного мистецтва. «За допомогою мистецтва ми зрозум?ли, що великий виклик поляга? в тому, щоб знайти нов? слова, нове бачення св?ту, яке буде справедливим щодо людини», – сказав в?н, п?дкресливши, що це спос?б протистояти «культур? в?дкинення як непотребу» ? в?дкритися на культуру, «яка може служити людин? з над??ю нав?ть у ?? вразливост?». Сучасне мистецтво, п?дсумову? в?н, може стати руш??м, який знамену? прагнення до нових сл?в, нових шлях?в до братерства.
Багата експозиц?я
Експозиц?я почина?ться з фасаду храму свято? Магдалини та роботи Маур?ц?о Каттелана, в?в?шено? на його ст?нах. Це бос?, брудн? ноги, як? нагадують Караваджо ? Мантень?, але також ? нагадуванням про дитинство художника: ноги скромного, працьовитого батька. Усередин? в'язниц? представлен? фотограф??, переглянут? та переосмислен? художницею Клер Табуре. Це найц?нн?ш? позиц?? для ув'язнених, кадри з минулого, наприклад, маленька д?вчинка, яка почина? ходити, це сама Мануела – пров?дниця, яка запропонувала те, що ?й було найдорожчим: вона з? сво?ю мат?р'ю, яка прийма? ?? в ?? невпевнених кроках. Екскурс?я продовжу?ться в деконсекрован?й каплиц? композиц??ю бразильсько? художниц? Сон? ?омес, яка розв?сила одяг ув'язнених, з?браний у барвист? плет?ння, в кафетер?? виставлен? роботи Кор?ти Кент, американсько? художниц?, в минулому – богопосвячено?, ? з ц??? причини також в?домо? як «черниця поп-арту». У внутр?шньому дворику, де ув'язнен? проводять сво? прогулянки на пов?тр?, розм?щено напис «Ми з вами вноч?», який ? нагадування про те, що зовн?шн?й св?т не забува? тих, хто перебува? за ?ратами. Заслугову? на увагу насичений ? зворушливий короткометражний ф?льм з актрисою Зо? Салданою, знятий ?? чолов?ком Марко Пере?о. Дванадцять хвилин чорно-б?ло? опов?д? з ж?нками-ув'язненими в якост? головних геро?нь, ?хн? обличчя, позначен? пок?рлив?стю, татуйован? обличчя, невиразн? ? траг?чн? обличчя. Вражаюча ?стор?я, яка сприйма?ться як тв?р про стосунки та пор?вняння м?ж р?зними, але не далекими св?тами.
Незвичайн? екскурсоводи
Щойно почали формуватися перш? групи в?дв?дувач?в пав?льйону, як серед зеленого городу почали з'являтися нап?вб?л? та нап?вчорн? сукн? з яскравою кв?ткою на тканин?. Доглянут?, п?дмальован? ж?нки, усм?хнен? ? вельми заклопотан? облаштуванням фуршетних стол?в, прикрашених горщиками з лавандою. ?нш? починають супроводжувати в?дв?дувач?в ? детально розпов?дати про митц?в, представлен? на виставц?. «Не зн?мати» – звучить розпорядження тюремних наглядачок. Бо екскурсоводи – це ув'язнен? ж?нки, що отримали остаточний вирок. Мануела, темноволоса ? горда бабуся, найб?льш жвава серед них, вона розпов?да?, що ?й залишилося ще два роки, щоб вийти з Джудекки – м?сця, яке, за ?? словами, здатне запропонувати нов? можливост?, над?ю ? силу, хоча «потрапити до в'язниц? у 50 рок?в дуже важко». «Я вивчила житт?писи вс?х митц?в», – дода? вона з ноткою гордост?.
