Нунц?й в Укра?н?: для мене в?дзначення Р?здва в Харков? – найглибший досв?д
Св?тлана Духович – Ватикан
Як ? вс? ?нш? мешканц? та гост? Ки?ва, Апостольський Нунц?й в Укра?н? архи?пископ В?свалдас Кулбокас цими днями був св?дком наймасован?шого ракетного обстр?лу столиц?. В цьому контекст? в?н д?литься сво?ми думками про сенс в?дзначення Р?здва у таких важких обставинах, пригадуючи Христов? слова, який запрошу? не шукати миру в св?т?, а в Його об?ймах. У день Р?здва нунц?й в?дв?дав Харк?в, ? розпов?даючи про це, п?дкреслив, що «навряд чи зм?г би святкувати Р?здво в цей час у м?сц?, де людям б?льш комфортно». Архи?пископ також розпов?в, що п?д час ранково? молитви його думки завжди линуть до д?тей, як? страждають в?д в?йни, до численних в?йськовополонених, а також ? полонених цив?льних. Наприк?нц? ?нтерв’ю, яке було записано ?тал?йською мовою, нунц?й В?свалдас Кулбокас звернувся до укра?нц?в нашою мовою.
[ Audio Embed Звернення нунц?я Кулбокаса укра?нською мовою]
Р?здвян? свята в Укра?н? були позначен? траг?чними насл?дками масованих ав?аудар?в, завданих рос?йськими в?йськами. Ки?в зазнав найб?льшо? атаки за к?льк?стю жертв серед цив?льного населення з початку в?йни. Як тепер оговту?ться укра?нська столиця?
Так, як Ви сказали, нав?ть на Р?здво в?йна н?куди не под?лася, в?йна трива?. Також було вражаючим, що, наприклад, у Святвеч?р, коли ми сп?вслужили в римо-католицькому собор? в Ки?в?, або 1 с?чня, у Всесв?тн?й день миру, ми з ?пископами пом?тили, що пов?тряна тривога лунала в найб?льш кульм?нац?йний момент богослуж?нь, коли ми стояли перед ?сусом. Таким чином, Р?здво по?дну?ться з тою небезпекою, яку несе з собою в?йна. Але в цьому сенс? Р?здво ще б?льше вид?ля?ться, тому що св?тло ?суса ся? посеред темряви, св?тить посеред труднощ?в. Наприклад, останн?ми днями нав?ть наш? сп?вроб?тники в нунц?атур? чи ?нш? люди, з якими я контактував, – вс? переживають в?йну на сво?му власному досв?д?, тому що в Ки?в?, наприклад, нема? такого району, який би не бачив вибух?в, який би не чув дрижання будинк?в, в?кон – вс? отримали, так би мовити, “свою частку”, в кожному район? отримали “свою порц?ю” ракет. Так що постраждало все м?сто: ? т?, хто мешка? в центр?, ? т?, хто на околицях. Однак, у такий спос?б, Р?здво ста? ще виразн?шим, бо, як каже ?сус: “Не шукайте миру в св?т?, бо св?т не може вам його дати. Шукайте його в Мо?х об?ймах”. Таким чином, сенс проявля?ться ще ч?тк?ше.
Одним з м?ст, яке найб?льше постраждало в?д цих нових атак, став Харк?в. Ви в?дв?дали Харк?в незадовго до початку цих обстр?л?в. Яке враження справив на Вас цей в?зит ? що Ви забрали з собою з цього м?ста у сво?му серц??
Я по?хав до Харкова на Р?здво, ? я по?хав як для себе – щоб краще молитися, – так ? для того, щоб бути з тими, хто найб?льше стражда?. Бо коли я п?зн?ше розпов?дав, писав друзям, що був у Харков?, ви не уявля?те, ск?льки людей мен? в?дпов?ло: “Як би нам теж хот?лося там бути!”. ? дуже багато людей, як? хот?ли б в?дв?дати це м?сто. Не для того, щоб побачити ру?ни, а для того, щоб разом помолитися в таких складних обставинах. Тому що для мене найглибшим Р?здвом ? саме це: молитися разом з в?рними, як? з?бралися в катедральному собор? – ми в?дслужили в римо-католицькому собор?, пот?м долучився греко-католицький ?пископ, ? ми продовжили з греко-католицькою громадою в ?хньому собор? – бачити оч? людей, мирян ? священик?в, оч? тих, як? з?бралися, бо вони знають, що не мають н?чого, н?хто ?х не захистить, взагал? н?хто, нема? н?якого м?жнародного органу, нема? в?йська, здатного повн?стю ?х захистити, – лишився т?льки Бог. ? тому в?дзначати Р?здво з ними – це найглибший досв?д, який т?льки може бути. ? це саме те, чого я шукав: молитися з тими, хто прожива? Р?здво по-справжньому. Р?здво залиша?ться рад?сним нав?ть за таких умов, тому що народжу?ться ?сус – наш В?дкупитель, але ця рад?сть по?дну?ться з великою серйозн?стю. Тому я усв?домив, що навряд чи зм?г би святкувати Р?здво в цей час у м?сц?, де людям б?льш комфортно, бо я б не почувався добре, ? тому для мене це був ?диний можливий спос?б в?дзначити Р?здво.
Нещодавно харк?вська адм?н?страц?я оголосила, що дитяч? садочки переносяться в метропол?тен, щоб д?ти могли бути з? сво?ми вихователями, проводити б?льше часу разом. Як ви сприйняли цю новину ? що можете сказати про д?тей, яких Ви побачили в Харков??
Д?ти завжди присутн? в мо?х думках, коли я молюся: щоранку, але особливо п?д час р?здвяних свят, мо? думки линуть до д?тей, до численних в?йськовополонених, але також ? цив?льних полонених. Ви не уявля?те, ск?льки с?мей я знаю особисто, р?дн? яких перебувають в полон? десь в Рос??, ми не зна?мо де, але вони нав?ть не в?йськов?: це л?кар?, цив?льн?, це також наш? два католицьк? священики редемптористи о. ?ван Левицький ? о. Богдан Гелета... Я починаю свою молитву з ними в думках. На Р?здво я також мав нагоду зустр?тися з мером Харкова, ? одна з тем, про як? ми говорили, була про д?тей. Мер висловив певну рад?сть з приводу того, що м?сто вже завершу? п?дготовку до в?дкриття першого дитячого садка в метропол?тен?, а пот?м в березн?, якщо все буде добре, то в?дкриють також першу школу. Тому дуже прикро, що в наш час, у ц?й високорозвинен?й цив?л?зац??, ми досягли, так би мовити, “такого р?вня розвитку”, що почина?мо створювати школи п?д землею, тому що ?накше д?ти не мають можливост? ходити до школи в Харков?. ? для прикладу наведу статистичн? дан?: у Харков?, як сказав мер, ран?ше було 715 шк?л, а за ц? майже два роки обстр?л?в серйозно пошкоджено понад 300 шк?л – це майже половина шк?л. ? окр?м руйнувань, там нема? нав?ть умов для того, щоб ходити до школи. Тож майже два роки д?ти там можуть навчатися лише онлайн, ? тому створення шк?л в метропол?тен? – це важлива справа. Це засмучу?, але без цього дуже складного р?шення не можна рухатися вперед.
Ваше Преосвященство, Ви говорили про важлив?сть для Вас особисто, а також для ?нших людей, бути поруч з людьми в дуже складних умовах, таких як у Харков?: це благословення, дар, який, я думаю, в?дчули також ? люди, як? при?хали з-за кордону, щоб бути поруч з людьми в Укра?н?. Для Вас особисто, наск?льки важливо було в?дчувати цю п?дтримку через присутн?сть людей, як? при?жджали в?дв?дувати Вас?
Так, як Ви правильно зазначили, присутн?сть, допомога важлив?. Це важливо в трьох аспектах: в духовному, тобто молитва, молитва всього св?ту; друге – це гуман?тарна допомога, тому що насправд? багато таких рег?он?в, як Харк?в, живуть майже виключно за рахунок гуман?тарно? допомоги; ? ще одне – це психолог?чний аспект: не залишатися наодинц?. Важливо не бути самотн?м, але також бачити ?ншу людину, яка прийшла, яка може зрозум?ти труднощ?, бо в ?ншому випадку ?сну? великий ризик, що в?йна перестане з’являтися у новинах, бо вона завжди далеко в?д багатьох. Натом?сть, принаймн? ця ф?зична, особиста присутн?сть ?нших нас вт?ша?. Наведу приклад: у Харков? я також мав коротку зустр?ч ?з сестрою Дар??ю Панасть, греко-католицькою монахинею Згромадження Святого Йосифа Обручника, яка к?лька м?сяц?в тому, везучи гуман?тарну допомогу, отримала поранення п?д час обстр?лу, разом з нею було ще тро? людей. Сьогодн? богопосвячен? особи, черниц? виконують також ? цю м?с?ю: доставляють допомогу туди, куди ?? н?хто не може довезти. Я запитав сестру Дар?ю: «А п?сля того, як Вас поранили, хтось зм?г Вам допомогти?». Вона в?дпов?ла: «Н?, тому що н?кого не було поруч», адже ?хня машина з гуман?тарною допомогою була ?диною. Т?льки укра?нськ? в?йськов? побачили ?х ? зрозум?ли, що щось трапилося, ? посп?шили ?х рятувати. Так що ця ф?зична присутн?сть важлива з ус?х точок зору: як особиста допомога, як гуман?тарна допомога, як психолог?чна ? духовна допомога. Пот?м було дуже зворушливо бачити, як сестра Дар?я, одужавши, в?дразу повернулася до катехизац?? з д?тьми, до служ?ння в Кар?тас?, до свого служ?ння на параф??. Так що люди не зупиняються, потрапляють п?д обстр?ли, отримують поранення, а пот?м одужують ? дал? продовжують працювати. Тому я б сказав, що нав?ть для тих, хто при?жджа?, тих, хто при?жджа? з-за кордону, може бути справжн?м даром побачити, яким християнським покликанням ми сьогодн? живемо.
