杏MAP导航

о. Як?в Шумило, ЧСВВ / Св?тлана Духович – Ватикан

У понед?лок, 9 жовтня 2023 р, п?сля нед?льно? перерви, учасники XVI Звичайно? Асамбле? Синоду ?пископ?в знову з?бралися в зал? Павла VI на чергову сес?ю. З? вступним словом до присутн?х звернувся Головний допов?дач асамбле? кардинал Жан-Клод Оллер?ш. В?н нагадав, що минулого тижня п?д час загальних з?брань та праць у групах вони обговорили «досв?д сп?льного шляху Божого люду протягом останн?х двох рок?в ? зосередилися над поняттям синодально? Церкви як ?диного ц?лого». Кардинал зазначив, що предметом наступних обговорень буде розд?л В1 Робочого документа, що ма? тему «Сопричастя, яке випром?ню?», а, зокрема, питання «Як ми можемо б?льш повною м?рою бути знаком та знаряддям ?дност? з Богом ? ?дност? людства?».

Чи готов? ми приймати в Церкв? ?нших?

Перед тим, як передати слово допов?дачам, кардинал Оллер?ш под?лився з учасниками загального з?брання прикладом з життя. Одна с?м’я, яка пере?хала з Африки до одн??? з ?вропейських кра?н, розпов?ла йому, що вони намагалися знайти параф?ю, в як?й могли би надал? практикувати свою католицьку в?ру. На параф??, яку вони почали в?дв?дувати, люди приходили на месу, але вони не були справжньою сп?льнотою. Ця африканська с?м’я в?дчувала, що на них дивляться зверхньо, бо вони мали ?нш? рел?г?йн? звички. Вони почувалися в?дкиненими. ? тод? вони знайшли методистську сп?льноту, в як?й ?х прийняли, надали конкретну допомогу, щоб вони могли робити перш? кроки в нов?й кра?н?. «?х прийняли як брат?в ? сестер, а не як об'?кт благод?йност?, – п?дкреслив кардинал, – вони не були просто засобом для людей, як? хот?ли творити добро. ?х прийняли як людей, з якими можна разом йти житт?вою дорогою. Коли я почув це св?дчення, я згадав про свою кра?ну ? свою Церкву. Напевно, те ж саме сталося б ? тут, з т??ю в?дм?нн?стю, що у нас нема? методистсько? церкви, яка б ?х прийняла». В цьому контекст? Головний допов?дач нагадав, що п?д час Свято? Меси з нагоди в?дкриття Св?тових Дн?в Молод? у Л?сабон? Папа Франциск наголошував, що вс? запрошен? бути частиною Церкви. Кардинал звернувся до присутн?х з проханням замислитися над тим, чи готов? ми приймати тих, як? викликають в нас роздратування, бо ?хн?й спос?б життя, зда?ться, загрожу? наш?й ?дентичност?.

П?сля вступних сл?в Головного допов?дача, до учасник?в загального з?брання звернулися з допов?ддю отець Т?мот? Редкл?ф та професорка Анна Роулендс, як? запропонували огляд теми наступних обговорень з б?бл?йно-духовно? та богословсько? перспективи.

Зустр?ч, яка спонука? до м?с??

Роздумуючи над пунктом B1 Instrumentum Laboris: «Сопричастя, яке випром?ню?», о. Т?мот? Редкл?фф, OP запропонував ?вангельський погляд на питання про те, як ми можемо формуватися в сп?льност?, яка вилива?ться в м?с?ю. Йшлося, зокрема, про 4 главу ?вангел?я в?д Йоана, в як?й йдеться про зустр?ч ?суса з ж?нкою-самаритянкою, яка ста? першою пропов?дницею ?вангел?я. За словами допов?дача, зустр?ч почина?ться з в?дчуття ?сусом спраги, яка не стосу?ться лише води, адже «Бог поста? серед нас як той, хто понад усе прагне кожного з нас», щоб дарувати нам спас?ння.

З? свого боку ж?нка теж виявля? глибшу спрагу, яка в?добража?ться у способ? ?? життя. «Як казав святий Роман Солодкосп?вець, безладне статеве життя людей часто ? в?дображенням ?хньо? неусв?домлено? найглибшо? спраги – спраги Бога. Наш? гр?хи, наш? невдач?, зазвичай, ? хибними спробами знайти те, чого ми прагнемо найб?льше. Але Господь терпляче чека? б?ля наших криниць, запрошуючи нас до б?льшо? спраги», – сказав о. Редкл?фф, додаючи, що формац?я до синодальност? також означа? вчитися ставати ревними людьми, сповненими глибокого бажання Бога. За його словами, на цьому шляху необх?дна, передус?м, глибоко особиста зустр?ч м?ж двома людьми, яка виходить за меж? нав?шування ярлик?в, приймаючи людину такою, якою вона ? насправд?. Водночас йдеться про особисту зустр?ч з Богом. «Основою нашо? люблячо?, але не присв?йно? зустр?ч? з ?ншим, безсумн?вно, ? наша зустр?ч з Господом, кожен на сво?му м?сц?, з нашими невдачами, слабкостями ? бажаннями. В?н зна? нас такими, якими ми ?, ? дозволя? нам зустр?тися з любов'ю, яка зв?льня?, а не контролю?. У тиш? молитви ми ста?мо в?льними», – наголосив священик.

Таким чином, зустр?ч з Богом, Який повн?стю зна? людину, спонука? ??, под?бно до ж?нки-самаритянки, до виконання м?с??. «Дос? вона жила в сором? та приховуванн?, боячись осуду сво?х сп?вгромадян. Вона йде до криниц? в полуденну спеку, коли там н?кого нема?. Але тепер Господь просв?тив усе, ким вона ?, ? любить ??. П?сля гр?хопад?ння Адам ? ?ва, засоромлен?, ховалися в?д Божого ока. Тепер вона виходить на св?тло. Формац?я до синодальност? зн?ма? з нас маскування ? маски, так що ми виходимо на св?тло. Нехай це станеться ? в наших малих групах!» – побажав на завершення о. Редкл?фф.

Особливост? та модель сопричастя

Роздуми професорки Анни Роулендс над пунктом B1 Instrumentum Laboris стосувалися богословсько? рефлекс?? над сопричастям, яке ? насамперед реальн?стю життя само? Пресвято? Тр?йц? – основи ? джерела ?дентичност? Церкви. «З?ткнувшись з ц??ю реальн?стю, наша перша д?я – прийняти ?? з рад?стю, без тривоги чи духу суперництва. Брати участь у житт? сопричастя – це честь ? г?дн?сть нашого життя», – сказала вона, зосередившись на трьох вим?рах сопричастя. По-перше, сопричастя – це краса р?зноман?тност? в ?дност?. «Божественне св?тло сприйма?ться в сопричаст?, яке випром?ню?ться через славне розма?ття: людей, створ?нь, культур, мов, л?тург?й, дар?в ? харизм», – зауважила допов?дачка. За ?? словами, ця особлив?сть спонука? запитувати себе, як ми можемо бути близькими та супроводжувати вс?х охрещених у р?зноман?тних людських ситуац?ях, а також бути б?льш в?дданими д?алогу з р?зними культурами, в яких знаходимося.

Другим вим?ром сопричастя ? те, що воно ?сну? в конкретних ? в?дчутних реал?ях. На думку професорки Роулендс, мабуть, найефектн?шим ? яскравим образом сопричастя ? вес?льний бенкет Агнця, де Бог зверта?ться до наших почутт?в. У житт? Церкви це проявля?ться, зокрема, в ?вхарист??, яка ? м?сцем, «де виявля?ться сопричастя в?рних». «На приготованому бенкет? першими будуть т?, хто не ма? влади, зневажен? ? стражденн?. Це пов'язано з близьк?стю Бога до тих, хто стражда?, ? близьк?стю багатьох страждаючих до п?знання ? тайни Бога», – зауважила вона, п?дкресливши важливий висновок для життя Церкви. Йдеться про одну з тем обговорюваного пункту Instrumentum Laboris – сопричастя у г?дност? завдяки плеканню близькост? до зневажених та потребуючих.

Трет?м вим?ром сопричастя, за словами допов?дачки, ? участь, яка пов’язу? нас з ?ншими в час? та простор?. «Важливою частиною того, чому лексика сопричастя ? пасхальною мовою, а отже, мовою над??, ? те, що вона пов'язу? золотою ниткою минуле, тепер?шн? ? майбутн?. В епоху, яка часто прагне роз?рвати ц? зв'язки, наша в?ра трима?ться за них. Це частина ?? ?нтелекту, здатного нас провадити», – зауважила професорка Роулендс. На ?? думку, сопричастя ? та?нственним, але водночас абсолютно конкретним, що ? перед нашими очима, яке потр?бно виражати у р?зних контекстах життя Церкви. «Ми д??мо завжди у св?тл? того, що було, д??мо зараз ? д??мо в напрямку того, що нас вабить: в напрямку ?дност? та служ?ння Царству Божому», – зазначила допов?дачка.