杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Alessandro De Carolis - Ватикан

«Синодальний процес ? радше орган?чним та еколог?чним, а не конкуренц?йним. Це б?льше схоже до посадки дерева, н?ж на перемогу в битв?», – сказав о. Т?мот? Редкл?ф, дом?н?канець, що входить до грона ос?б, яким доручено духовний супров?д XVI Звичайно? загально? асамбле? Синоду ?пископ?в, перша сес?я яко? в?д 4 до 29 жовтня 2023 р. в?дбува?ться у Ватикан?. Саме деякими роздумами з боку духовних наставник?в у понед?лок, 23 жовтня 2023 р., розпочалося 16-е загальне з?брання, яке впровадило учасник?в у заключний тиждень прац?.

Дбати про мову над??

«За к?лька дн?в ми на одинадцять м?сяц?в повернемося додому. На перший погляд, це буде пер?од порожнього оч?кування. Але, в?рог?дно, це буде найпл?дн?ший час Синоду, час проростання», – сказав чернець, виступаючи на початку з?брання. В?н нав?в б?бл?йний приклад Сари, л?тньо? ж?нки, як?й разом з Авраамом було об?цяно потомство, рясне як морський п?сок, але спочатку н?чого не сталося, ? лише через р?к вона стала мат?р'ю ?саака. «Найц?нн?ш? дари отримуються не в пошуках, а в оч?куванн?...», – сказав в?н, зазначивши, що ризик, поляга? в тому, що повернувшись додому, учасники можуть «п?ддатися» тисков? з боку тих, хто схильний поляризувати будь-яку конфронтац?ю. «Чи наш? слова, – запитував отець Редкл?ф, – будуть живити врожай, а чи будуть отруйними? Будемо сад?вниками майбутнього чи застрягнемо в пастц? старих, безпл?дних конфл?кт?в? Кожен з нас обира? сам».

С?яння як стиль ?суса

Щоб под?литися деякими духовними спонуками, слово взяла також бенедиктинка мати Мар?я ?ньяц?я Анджел?н?, зупиняючись на деяких уривках з ?вангел??, щоб ще раз п?дкреслити важлив?сть «розпов?дати притч?, а не виголошувати прокламац??», необх?дн?сть знайти «точку дотику м?ж Його присутн?стю ? нашим досв?дом» ? не допустити, щоб трансцендентна та?мниця була чужою для людини. ? те, що притч? розкривають стиль Христа, з Його посиланнями на пшеничне зерно, на нас?ння, це, за словами монахин?, ? «дивовижним сприйняттям малого як нос?я майбутнього». Все це «говорить про Бож? смаки (...). ?сус бачить себе в маленькому, голому ? зневаженому зернятку, непом?тному, приниженому, без краси», яке, «передавши себе земл?, ожива? в непередбачуваному, нестримному, гостинному динам?зм?». Под?бно до отця Редкл?фа, монахиня також в?рить, що «терпелива праця» цих дн?в приведе до того, що Синод «наважиться на синтез-нас?ння, щоб в?дкрити шлях до реформи, тобто, “ново? форми”, яко? вимага? життя». ? цей «найменший заряд майбутнього», як зауважу? вона, також ста? «глибоко проривним ? революц?йним актом» серед «культури боротьби за верховенство, за прибуток ? "фолловер?в", або ж утеч? в?д д?йсност?».

Традиц?я та майбутн?

Промовистим було пор?вняння з ?? Ватиканським Собором, яке нав?в австрал?йський богослов о. Ормонд Раш, вказуючи на в?дпов?дальн?сть ц??? асамбле?. «Слухаючи вас протягом цих трьох тижн?в, – сказав в?н учасникам в зал? Павла VI, – у мене склалося враження, що дехто з вас веде боротьбу, п?дносячи поняття традиц??, у св?тл? сво?? любов? до ?стини». Що ж, продовжив в?н, так було ? з Отцями Собору, ? якщо ?хн? в?дпов?д? стали «авторитетом, яким ми керу?мося в наших роздумах» над питаннями сьогодення, то це вказу? на те, що Ватиканський Собор може запропонувати «певн? уроки для цього Синоду», беручи до уваги початок прац? над п?дсумком розп?знавання щодо майбутнього Церкви.

Запозичуючи роздуми Йозефа Ратц?нгера над питанням «традиц??», що було одн??ю з точок напруження ?? Ватиканського собору, о. Раш нагадав, що основне питання полягало в тому, чи сл?д наполягати на «антимодерн?зм?», тобто, «майже невротичному запереченн? всього нового», або ж «чи Церква, вживши вс?х необх?дних заход?в для захисту в?ри, перегорне стор?нку ? рушить назустр?ч нов?й ? позитивн?й зустр?ч? з власними витоками, з? сво?ми [ближн?ми] ? з сучасним св?том». Б?льш?сть обрала другу альтернативу, а тому «можна нав?ть говорити про Собор як про новий початок», про перех?д, як висловився майбутн?й Папа Венедикт XVI, в?д «статичного» розум?ння традиц?? до «динам?чного», яке не зупиня?ться на минулому, але бачить його «реал?зованим у тепер?шньому» ? «в?дкритим на майбутн?, яке ще належить виявити». За словами богослова, «це важливо для розум?ння синодальност? ? само? ж мети цього Синоду». Адже саме божественне об'явлення «представлене як пост?йна зустр?ч у сьогоденн?, а не лише як щось, що в?дбулося в минулому», завдяки чому Бог «через просв?тлення ? силу того ж Святого Духа» спонука? людство до руху вперед. «Цей Синод, – п?дсумував в?н, – також ? д?алогом з Богом. Це було прив?ле?м ? викликом ваших "розмов у Дус?". Бог, – мовив в?н до присутн?х, – тепер чека? на вашу в?дпов?дь».