Церква, що в?ддзеркалю? отримане милосердя
ANDREA TORNIELLI
Церква, яка виходить ? «проявля? ?н?ц?ативу», бо першою в?дчула Господню ?н?ц?ативу та була «випереджена в любов?». Через десять рок?в п?сля обрання Хорхе Мар?о Бер?ольйо, що в?дбулося 13 березня 2013, варто повернутися до сутт?вого. Варто згадати, що Папа Франциск не переста? пропонувати та св?дчити: обличчя Церкви, що, як чита?мо в Evangelii gaudium, «вм?? зробити перший крок, не бо?ться проявити ?н?ц?ативу, вм?? виходити назустр?ч, шукати в?ддалених та виходити на перехрестя, щоби запрошувати виключених. Яка живе невичерпним прагненням передавати милосердя, що ? плодом переживання неск?нченного милосердя Отця, та його проникливу силу».
Папа Франциск пропону? обличчя християнських сп?льнот, в?льних в?д лиха самодостатност?, що усв?домлюють, що насправд? ? м?с?йними лише тод?, коли в?дображають св?тло свого Господа, н?коли не вважаючи себе самих джерелом св?тла. Сп?льнот, як? не вдаються до маркетингу чи техн?ки прозел?тизму та ? в?льними в?д ностальг?чного песим?зму тих, хто оплаку? «християнський св?т», якого вже б?льше нема?. Сп?льнот «прощених гр?шник?в», цитуючи визначення, яке ?пископ Риму да? сам соб?, як? в?дчуваючи на соб? неск?нченне Боже милосердя, в?дображають його на ?нших.
Якрас «милосердя» – це слово, яке найкраще п?дсумову? навчання аргентинського Папи, який розпочина? друге десятир?ччя свого понтиф?кату. Милосердя як ключове послання ?суса в ?вангел??, як усв?домлення того, що нас пост?йно люблять ? п?дводять п?сля кожного пад?ння. Милосердя як ключ для м?с?? в ц?й наш?й зм?н? епохи. Як чита?мо в Evangelii gaudium, «?вангел?зац?йна сп?льнота через д?ла та жести входить у щоденне життя ?нших, скорочу? в?ддал?, понижу?ться аж до впокорення, якщо це необх?дне, бере на себе людське життя, доторкаючись до страждаючого Христового т?ла в народ?». Це сп?льнота, яка готова прийняти, вислухати, супроводити, тобто, «залучатися», як це зробив ?сус з? Сво?ми учнями, ставши навкол?шки, вмиваючи ?м ноги. Терпелива сп?льнота, яка не потребу? ворог?в, щоби знайти свою сутн?сть, а «займа?ться пшеницею», не втрачаючи спок?й «через кук?ль».
Таке послання Папа Франциск засв?дчив протягом перших десяти рок?в служ?ння, вт?люючи слова, як? в?н сам сказав ще як кардинал, у короткому виступ? п?д час загальних з?брань перед конклавом: «Коли роздуму?мо про наступного Папу, потр?бна людина, яка, черпаючи з? споглядання та адорац?? ?суса Христа, допоможе Церкв? вийти ?з замкнутост? в соб? сам?й у напрямку екзистенц?йно? перифер?? людства, щоби бути пл?дною мат?р’ю солодко? та в?драдно? радост? ?вангел?зування».
