Нунц?й в Укра?н?: з кожною бомбою гинуть люди, уповання на Бога пост?йне
Св?тлана Духович - Ватикан
«П?сля семи з половиною м?сяц?в ?нтенсивно? в?йни ми вже психолог?чно призвича?н?, певною м?рою, а тому це вже менше вража? психолог?чно. Але однаково боляче, бо з кожною бомбою, з кожною ракетою помирають люди, не згадуючи вже про ?ншу шкоду. Але, знову ж таки, це духовний досв?д: ми перебува?мо в м?сяц? жовтн?, а тому ?диною так би мовити «збро?ю», яка нам залиша?ться, ? зброя Бога, зброя Богородиц?. В м?сяц? жовтн? ми вв?ря?мося Д?в? Мар??, Яка заступа?ться за нас, Яка випрошу? миру для нас ? для ц?лого св?ту», – говорить в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану-Vatican News Апостольський Нунц?й в Укра?н? архи?пископ В?свалдас Кулбокас, коментуючи масовий ракетний удар, завданий рос?янами по м?стах Укра?ни в понед?лок, 10 жовтня 2022 року.
Ваше Преосвященство, розкаж?ть, будь-ласка, якою ? ситуац?я.
П?сля цих м?сяц?в ?нтенсивно? в?йни ми усв?домлю?мо, що в будь-який момент, будь-якого дня можуть в?дбутися нов? атаки, так? як сьогодн?шня. Не т?льки на Ки?в, але й на ?нш? м?сця. Я бачив у новинах, що принаймн? 15-16 м?ст були атакован?. Не ? легко отримати повну ?нформац?ю, бо, наприклад, з Львовом чи Тернополем ми не ма?мо телефонного зв’язку. Очевидно, були уражен? р?зн? важлив? ?нфраструктурн? об’?кти. В Ки?в? деяк? сп?вроб?тники нунц?атури не змогли прибути на роботу, також все м?сто залишалося значною м?рою парал?зованим. Бо п?д час тривог такого характеру нав?ть на законодавчому р?вн? заборонено виконання колективних роб?т, шоп?нг, техн?чн? послуги. Отож, м?сто буквально залиша?ться частково парал?зованим. В м?сяц? жовтн? ми особливим чином вв?ря?мося Богородиц?. Але тут, в Укра?н?, трива?, так би мовити, безперервний м?сяць жовтень… Отож, це також духовний досв?д, який спонука? до навернення, до дедал? т?сн?шого контакту з Богом. Як мен? розпов?ли, наприклад, матер? та дружини полеглих чи полонених: деяк? оплакують сво?х близьких, деяк? не знають, де перебувають ?хн? д?ти чи чолов?ки, ? кажуть, що будь-яка мить може бути останньою для ?хн?х близьких. Тому також ? молитва, частково, ста? в?дчайдушною, а частково присутн?й аспект пост?йност?, бо Божа п?дтримка ? пост?йною. Я не беруся стверджувати, що вс? переживають наст?льки глибоко цей духовний досв?д, але я багато чув про це, багато св?дчень такого характеру. Кр?м того, нав?ть тепер, коли я це говорю, мо?ю над??ю ? те, що багато в?руючих ? нев?руючих в усьому св?т? ?днаються, щоби випрошувати в Бога миру.
Що в ц?й ситуац?? робить Церква?
Наведу конкретний приклад: одна з наших сп?вроб?тниць п?шла на Святу Л?тург?ю в греко-католицький катедральний собор Воскрес?ння, ? п?зн?ше, п?сля Л?тург??, священики сказали, що не варто виходити назовн?, а з?йти в п?двал, де вони перебували п’ять з половиною годин, протягом всього тривання тривоги, яка може повторитися у будь-який момент. Отож, вони залишалися там у п?двал? протягом усього дня, сам? ж священики пов?домили людям, що не варто рухатися в напрямку центру м?ста. В цьому випадку також ? церкви з? сво?ми п?двалами стають частиною системи цив?льного захисту, як у випадку римо-католицько? церкви святого Миколая в центр? Ки?ва, чи греко-католицько? катедри, яка ма? хорош? п?дземелля, в тому сенс?, що можуть вм?стити багатьох людей, не лише тих, хто приходить на Службу, але також мешканц?в сус?дн?х будинк?в. Параф?? в таких випадках стають теж пунктами ?нформування, разом ?з вказ?вками, як? поширюють священики. Дал?, не припиня?ться також ? все ?нше, бо теж ? з гуман?тарно? точки зору д??цез??, параф??, д??цез?альн? та параф?яльн? осередки Кар?тасу залишаються дуже активними, насамперед, виходячи до цих м?сцевостей, як? безпосередньо постраждали в?д атак. Маю на уваз? не так сьогодн?шн? атаки, як т? територ??, як? тривалий час перебували п?д окупац??ю ? тепер потребують щоденно?, пост?йно? допомоги. Як мен? в?домо, також ? з Ки?ва вирушають конво?, як? долають сотн? к?лометр?в, аби доставляти допомогу в рег?они, де н?чого нема?, де в?дсутн? виробництво, де вже нема роботи… Подекуди люди, як? там залишилися, мають т?льки допомогу, що походить з ?нших рег?он?в.
Папа пост?йно наголошу? на необх?дност? будувати мир…
Тут я хот?в би навести як приклад те, що мен? сказали к?лька тижн?в тому матер? та дружини полонених, про яких я вже згадував. «Ми вже не зна?мо до кого звертатися, зверта?мося до Свят?шого Отця з проханням», – тут вони мають на уваз? зв?льнення полонених. ? додають: «?дине, чого ми хочемо, – це мир, ?дине, бо в ?ншому випадку ? величезне страждання». Але що Папа Франциск п?дкреслював позаминуло? нед?л? п?д час молитви «Ангел Господн?й»? В?н вказував, у дуже промовистому уривков?, на «справедливий мир». Отож, Папа завжди, коли говорить про мир, говорить про такий мир, який не ? лише примарн?стю миру, але ? миром справжн?м. Отож, ми, без сумн?ву, не хочемо лише видимост? миру, а хочемо справжнього миру, справжньо? перем?ни сердець, насамперед тих, хто розпочав в?йну. Й у цьому духовному сенс?, мо? особисте прочитання поляга? в тому, що головною «збро?ю» ? саме молитва. В цьому я впевнений кожного ранку, коли як ?пископ служу ?вхарист?ю: я знаю, що говорю безпосередньо з ?сусом, присутн?м на в?втар?, представляючи Йому те саме прохання: «Достатнього твого, ?сусе, слова, та матимемо мир». На мою думку, не ?сну? ?ншого виходу, як молитва та навернення тих, хто ? в?дпов?дальними за цю в?йну.
