Мюнхенський рапорт ? боротьба Ратц?н?ера проти зловживань
Andrea Tornielli - Ватикан
Слова, сказан? п?д час прес-конференц?? з нагоди представлення рапорту про зловживання в Мюнхенськ?й архид??цез??, як також 72 стор?нки документа, присвячен? короткотривалому баварському пер?одов? ?пископського служ?ння кардинала Йозефа Ратц?н?ера, протягом тижня не сходять з? стор?нок гезет та викликають коментар?, подекуди дуже гучн?. Папа-емерит з допомогою сво?х сп?вроб?тник?в не в?дмовився в?дпов?сти на запитання юридично? контори, як?й Мюнхенська архид??цез?я доручила приготувати зв?т, що досл?джу? тривалий пер?од часу, в?д ?пископського служ?ння кардинала М?хаеля фон Фаульгабера до тепер?шного архи?пископа кардинала Райнгарда Маркса. Венедикт XVI надав 82-стор?нкову в?дпов?дь, п?сля того, як зм?г частково проанал?зувати документи з д??цезальних арх?в?в. Як можна було передбачити, саме чотири з половиною роки, протягом яких на чол? баварсько? д??цез?? перебував Йозеф Рант?н?ер, зосередили на соб? увагу коментатор?в.
Деяк? з обвинувачень вже були знан? понад десять рок?в ? про них вже писали важлив? м?жнародн? ЗМ?. Випадк?в, як? сьогодн? закидають тод?шньому кардиналов? Ратц?н?еру, нарахову?ться чотири, а його особистий секретар ?еор? ?енсвайн пов?домив про те, що вислужений Папа залишить докладну заяву п?сля того, як завершить вивчення рапорту. Тим часом можна наголосити на засудженн? цих злочин?в, яке Венедикт XVI завжди п?дкреслював, та пригадати все те, що останн?ми роками було зроблене в Церкв?, починаючи в?д його понтиф?кату.
Зловживання супроти неповнол?тн?х ? жахливим злочином. Зловживання, ско?не проти неповнол?тнього духовною особою ? ще б?льше в?дразливим, про що невтомно повторювали два останн? Папи: цей факт, що д?ти зазнають насильства з боку священик?в чи богопосвячених ос?б, яким батьки дов?ряють ?х з метою виховання до в?ри, вола? про помсту до неба. Це неприйнятно, щоби вони ставали жертвами хижак?в, що приховуються за церковною рясою. Найпромовист?шими словами щодо цього залишаються слова, сказан? ?сусом: тому, хто спокусить отих малих, л?пше було би прив’язати до ши? жорновий кам?нь ? кинутися в море.
Не можна забувати про те, що Ратц?н?ер, який вже як Префект Конгрегац?? В?ровчення боровся цим явищем на останньому етап? понтиф?кату святого ?вана Павла ??, близьким сп?вроб?тником якого був, ставши Папою, проголосив сувор? норми проти винуватц?в у зловживаннях в рясах, саме спец?альн? закони для протид?? педоф?л??. Кр?м того, сво?м конкретним прикладом Венедикт XVI засв?дчив нагальн?сть перем?ни ментальност?, що ? дуже важливою в протид?? явищу зловживання: йдеться про вислуховування та близьк?сть ?з постраждалими, в яких потр?бно пост?йно просити прощення. Надто довго д?ти, як? зазнали зловживань, та ?хн? батьки, зам?сть того, щоби сприйматися як поранен?, яких потр?бно прийняти та супроводити на дороз? оздоровлення, утримувалися на в?ддал?. Часто, на жаль, ?х в?ддаляли, а нав?ть показували на них пальцем як на «неприятел?в» Церкви та ?? доброго ?мен?.
Саме Йозеф Ратц?н?ер був першим Папою, який неодноразово зустр?чався ?з жертвами зловживань п?д час сво?х Апостольських подорожей. Саме Венедикт XVI, всупереч думц? так званих «ратц?нгер?вц?в», серед шторму скандал?в у ?рланд?? та в Н?меччин? запропонував покаянне обличчя Церкви, Церкви, яка впокорю?ться, просячи прощення, в?дчува? розгублен?сть, каяття, б?ль, сп?вчуття та близьк?сть.
Саме в цьому покаянному образов? Церкви суть послання Папи Венедикта. Церква не ? п?дпри?мством, не спаса?ться виключно завдяки добрим практикам чи застосуванню суворих й ефективних норм, хоч вони ? ? необх?дними. Церква потребу? просити прощення, допомоги та спас?ння в ?диного, Який може ?х дати, у того Роз?п’ятого, Який завжди був на боц? жертв, а не кат?в.
П?д час перельоту до Л?сабона в травн? 2010 року, Венедикт XVI з крайньою ясн?стю визнав, що «страждання Церкви походять саме зсередини Церкви, в?д гр?ха, що ?сну? в Церкв?. Це завжди було знаним, але сьогодн? бачимо це д?йсно в жахливий спос?б: що найб?льше пересл?дування Церкви не приходить в?д зовн?шн?х ворог?в, але зроджу?ться з гр?ха в Церкв?, що Церква, отже, ма? глибоку потребу наново навчитися покаяння, прийняти очищення, навчитися, з одного боку, прощення, а з ?ншого, необх?дност? справедливост?. Прощення не зам?ня? справедлив?сть». Ц? слова були випереджен? та супроводжувалися конкретними д?ями в боротьб? з бичем педоф?л?? серед духовних ос?б. Все це не можна н? забути, н? перекреслити.
Реконструкц??, що м?стяться в мюнхенському рапорт?, який, про що сл?д пам’ятати, не ? ан? судовим розсл?дуванням, н?, тим б?льше, остаточним вердиктом, допоможуть у боротьб? проти педоф?л?? в Церкв?, якщо не будуть зведен? до пошук?в доступних цап?в-в?дбувайл?в ? узагальнюючих суджень. Лише уникнувши ц??? небезпеки, можна буде причинитися до шукання справедливост? в правд? й до колективного ?спиту сумл?ння щодо помилок минулого.
