Ш?сть рок?в п?сля зречення Венедикта XVI: актуальн?сть вчення
Andrea Tornielli – Ватикан
Минуло ш?сть рок?в в?д того грому серед ясного неба, першого зречення Папи з огляду на стан здоров’я та стар?сть. Майже зак?нчуючи восьмий р?к понтиф?кату, 11 лютого 2013 р. Венедикт XVI оголосив про свою волю в?д?йти в?д Петрового служ?ння наприк?нц? того ж м?сяця, оск?льки не почувався спроможним, як ф?зично, так ? духовного нести тягар понтиф?кату. Тягар служ?ння, яке в останньому стор?чч? глибоко зм?нилося в тому, що стосу?ться його зд?йснення, збагатившись богослуж?ннями, зустр?чами та м?жнародними подорожами.
Про цю под?ю, що позначила ?стор?ю Церкви, багато сказано й написано. Й ?сну? ризик зосередити всю увагу лише на цьому пок?рному та неймов?рному жест?, в?дводячи на другий план особисте св?дчення та, насамперед, навчання Венедикта XVI. Щодо св?дчення, то з наближенням Зустр?ч? на тему захисту неповнол?тн?х, яка збере у Ватикан? разом з Папою Франциском оч?льник?в ?пископат?в з усього св?ту, варто згадати, що саме Венедикт XVI почав зустр?чатися з постраждалими в?д зловживань. Далеко в?д телекамер, зустр?ч?, що складалися з слухання, молитви та сл?з. Очевидно, ц? зустр?ч? супроводжувалися дедал? ч?тк?шими й р?шучими правилами з метою подолання лиха зловживань. Але не ?сну? жодних сумн?в?в у тому, що зм?на ментальност?, яко? вимага?ться, перш усього, в?д ?пископ?в ? чернечих настоятел?в, в?дбува?ться через цю здатн?сть зустр?чатися з постраждалими та ?хн?ми родинами, дозволивши поранити себе ?хн?ми траг?чними розпов?дями, щоб усв?домити явище, яке н?коли не вдасться перемогти лише нормами, кодексами та найкращими практиками.
Щодо навчання Папи Ратц?н?ера, часто “розтоптаного” редукц?йним прочитанням чи заготованими кл?ше, неспроможними оц?нити його багатство, багатогранн?сть та в?рн?сть навчанню Другого Ватиканського Собору, не можна не згадати про наголошування на тому факт?, що «Церква н?чого не здобула в?д себе само? перед обличчям Того, Який ?? заснував, щоби могти сказати: ми зробили все чудово! ?? сенс поляга? в тому, щоб бути засобом в?дкуплення, в тому, щоб дозволити Божому слову пронизати себе та в тому, щоб вводити св?т у ?дн?сть з Божою любов’ю». Тобто, протилежне до того, щоби покладатися на стратег?? та проекти. Церква, в?в дал? Венедикт XVI в сво?й промов?, виголошен?й у вересн? 2011 року в Konzerthaus у Фрайбурз?-?м-Брайз?ау, «коли насправд? ? собою, перебува? в рус?, вона повинна неустанно в?ддаватися служ?нню м?с??, отриман?й в?д Господа. ? для цього повинна завжди наново в?дкриватися на тривоги св?ту, якого вона сама ? часиною, беззастережно посвячуватися тим турботам, аби продовжувати й уприсутнювати священний обм?н, започаткований та?нством Вт?лення».
В ц?й же промов? Папа Ратц?н?ер перестер?гав перед протилежною тенденц??ю. Т??ю, що поляга? у «Церкв?, задоволен?й собою, що знайшла зручне м?сце в цьому св?т?… Нер?дко вона, таким чином, нада? орган?зац?? та ?нституц?онал?зац?? б?льшо? ваги, н?ж сво?му покликанню бути в?дкритою на Бога та в?дкривати св?т на ближнього». У ц?й промов? Папа-н?мець вказував на позитивний б?к секуляризац??, яка «значним чином причинилася до очищення та внутр?шнього реформування» Церкви, також ? через позбавлення ?? ма?тк?в та прив?ле?в. Бо, п?дсумовував в?н, «в?льна в?д матер?альних ? пол?тичних тягар?в та прив?ле?в, Церква може краще та справд? по-християнському посвятитися всьому св?тов?, може стати д?йсно в?дкритою на св?т. Може знову з б?льшою невимушен?стю жити сво?м покликанням до зд?йснення Богопочитання та служ?ння ближньому».
(Переклад о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)
