Папа Лев XIV ? спонтанн?сть дитини: неспод?ван? об?йми
Р. Bruno Silvestrini, OSA
В урочист?й та затишн?й обстановц? Герцогського залу Апостольського палацу 7 червня в?дбулася проста, але глибоко людяна зустр?ч. Папа Лев XIV приймав родину Джованн? Джордано, пом?чника капелана караб?нер?в у казармах «V.B. Salvo D'Acquisto» в Тор-д?-Кв?нто в Рим?.
Серед учасник?в були його дружина ? маленький син, жвава ? невтомна дитина, сповнена вражаючо? енерг??. П?д час тривалого оч?кування н?хто не м?г його втримати: в?н б?гав з одного боку в ?нший, не звертаючи особливо? уваги на присутн?х ? не в?дкриваючи ?м сво?х нам?р?в. Здавалося, в?н перебував у власному св?т?, де оч?кування було лише пром?жком часу, який потр?бно було заповнити грою. Але ось, як т?льки з'явився Свят?ший Отець, сталося щось неспод?ване ? обеззброююче. У той час, як ми, доросл?, залишалися спок?йними, схвильованими, можливо, нав?ть боязкими перед сакральн?стю моменту, малюк неначе засяяв: в?н залишив усе ?, не вагаючись, кинувся назустр?ч Пап?, об?йнявши його в щирих ? спонтанних об?ймах.
Н?яких ф?льтр?в, н?яких вагань: лише чистота дитячого серця, яке розп?зна? те, що ? ?стинним, добрим ? прив?тним. Папа Лев XIV усм?хнувся, з н?жн?стю в?дпов?даючи на цей неспод?ваний ? глибокий жест. Нам не залиша?ться н?чого ?ншого, як п?ддатися виклику ц??? ?вангельсько? картини: «Хто не стане малим, як дитина, той не вв?йде в Царство Небесне» (пор. Мт 18,3). ? саме в таких еп?зодах Провид?ння, зда?ться, хоче нам щось прошепот?ти: ?нод? саме т?, хто ма? в?льну душу, здатн? б?льше, н?ж будь-хто ?нший, розп?знати красу ? батьк?вство Бога.
