Папа Лев ? св?т, придатний для д?тей
Alessandro Gisotti*
Перш? два м?сяц? понтиф?кату Лева XIV подарували нам багато яскравих образ?в. Деяк? з них надовго залишаться в колективн?й пам'ят?, як, наприклад, сльози, як? в?н стримував на центральн?й лодж?? базил?ки Святого Петра, дивлячись на урочистий натовп на площ? Святого Петра пополудн? 8 травня п?д час свого першого звернення Urbi et Orbi п?сля обрання. Але ? одне, набагато менш в?доме, яке природним чином несе в соб? послання ? бачення майбутнього. Це те, на якому Папа Лев прис?в поруч з маленькою д?вчинкою з ватиканського л?тнього табору, яка показу? йому малюнок.
Усм?шки обох вражають: Папа, очевидно, дивиться в об'?ктив фотографа. Д?вчинка «полонена» цим жестом, а тому дивиться не на фотографа, а утриму? св?й усм?хнений погляд прикутим до Лева XIV. Чому це зображення наст?льки важливе? Тому що цим простим зниженням Папа вказав нам напрямок, яким повинен сл?дувати кожен, а особливо т?, хто сьогодн? трима? в сво?х руках долю св?ту: стати на р?вень д?тей, поглянути на св?т ?хн?ми очима. Як би зм?нилася доля людства, якби кожен з нас мав в?двагу опуститися так, як це зробив ?сус, коли, стримуючи учн?в, як? хот?ли прогнати «проблемних» д?тей, промовив цю безсмертну фразу: «Дозвольте д?тям приходити до мене».
Наск?льки ми сьогодн? п?дпуска?мо до себе д?тей? ? перш за все, наск?льки ми наближа?мося до них. До тих д?тей, як? виснажен? в?йною, як? голодують через его?зм ?нших, до тих, як? зазнають тисяч? форм насильства. Лог?ка, перш н?ж почуття, вимага?, щоб велик? захищали малих. Натом?сть все в?дбува?ться з точн?стю до навпаки: у в?йнах, що ?х розв'язують велик?, першими страждають саме вони – найменш?. Що б ми побачили, якби опустилися до р?вня д?тей Гази, Харкова, ?оми та багатьох, дуже багатьох м?сць, спустошених збройними конфл?ктами? Можливо, якби ми це зробили, щось би зм?нилося.
«Якщо ми хочемо навчати справжнього миру в цьому св?т?, – говорив ?анд?, – ? якщо ми хочемо вести справжню в?йну проти в?йни, нам доведеться почати з д?тей». Уяв?мо на мить, якби в Рад? Безпеки ООН зас?дали д?ти, що представляють народи великих держав. Хто зна?, як би зм?нилися м?жнародн? стосунки. На жаль, ми повинн? з г?ркотою визнати, що реальн?сть в?йни прищеплю?ться нам немов отрута з перших рок?в нашого життя. Бертольд Брехт вражаюче поясню? це у в?рш?, написаному з наближенням похмурого початку Друго? св?тово? в?йни: «Д?ти граються у в?йну. Р?дко коли вони грають у мир, бо доросл? пост?йно воюють».
Тому, можливо, ?диний спос?б зм?нити х?д ?стор?? – це справд?, здавалося б, найнеймов?рн?ший: опуститися, в?д?рватися в?д сво?х дорослих переконань та ?нтерес?в ? спрямувати св?й погляд (а ще б?льше – сво? серце) у «низький» погляд д?тей. Папа Лев, будучи м?с?онером ? ?пископом в Перу, багато раз?в опускався, щоб бути на р?вн? д?тей. ?сну? багато зображень, як? показують нам його в так?й ситуац??. Тепер, коли в?н ? ?пископом Риму, його стиль не зм?нився, як «п?дтверджу?» нам цей кадр з Ватиканського л?тнього центру в зал? Павла VI. Отже, стати маленькими, щоб зробити б?льшою нашу людян?сть. Це урок, якого ми дуже потребу?мо сьогодн?.
__________________________
*Редакц?йний В?цедиректор Дикасткер?? у справах комун?кац??
