Папа: спроможн?сть бачити й не проходити повз ? джерелом братерства
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Ця ?стор?я ? сьогодн? кида? нам виклик, кида? виклик нашому життю, потряса? спок?й нашого приспаного чи розс?яного сумл?ння, застер?га? нас в?д небезпеки пристосувансько? в?ри, зосереджено? на зовн?шньому дотриманн? закону, але не здатно? в?дчувати ? д?яти з таким же сп?вчутливим нутром, як у Бога», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи роздуми над «одн??ю з найпрекрасн?ших та промовист?ших притч» ?суса. Саме так в?н охарактеризував притчу про доброго самарянина, пропов?дуючи п?д час Свято? Меси, яку в?н у нед?лю, 13 липня 2025 р., очолив у параф?яльному храм? святого Томмазо з В?лланови в Кастель-?андольфо.
В?дм?нний погляд
Як зауважив пропов?дник, серцем ц??? притч? ? сп?вчуття. Однак, першою р?ччю, яку опису? цей ?вангельський уривок, ? погляд: каже притча, що маючи перед собою пораненого пограбованого чолов?ка, священник ? лев?т, «побачили ? п?шли дал?», а самарянин – «побачивши, виявив сп?вчуття». «Дорог? браття й сестри, погляд ма? велике значення, бо в?н виража? те, що ? в нашому серц?: можна побачити ? пройти повз, а можна побачити та в?дчути сп?вчуття. ?сну? погляд зовн?шн?й, розс?яний ? посп?шний, погляд, який вда?, що не бачить, тобто не дозволя? зворушити себе ? не дозволя? ситуац?? кинути виклик; ? ?, з ?ншого боку, погляд очима серця, погляд глибший, з? сп?впереживанням, яке змушу? проникнути в ситуац?ю ?ншого, спонука? до внутр?шньо? участ?, торка?ться нас, потряса?, ставить запитання про наше життя ? про нашу в?дпов?дальн?сть», – сказав Лев XIV.
Божий погляд на нас
За словами Свят?шого Отця, притча, насамперед, говорить нам про Божий погляд на нас, щоб ми навчилися мати «так? сам? оч?, сповнен? любов? та сп?вчуття». Адже милосердний самарянин, у першу чергу, ? образом ?суса, Якого Бог послав в ?стор?ю людей, бо «поглянув на людство, не пройшовши повз». Под?бно до подорожнього з притч?, який сходив з ?русалиму до ?рихону, «людство сходило в провалля смерт?», й також сьогодн? «змушене рахуватися з п?тьмою зла». Бог же «поглянув на нас з? сп?вчуттям» та в ?сус?, доброму самарянин?, «прийшов, щоби вил?кувати наш? рани, виливаючи на нас ?лей сво?? любов? й милосердя».
«Тому ми розум??мо, чому ця притча також кида? виклик кожному з нас: оск?льки Христос ? виявом сп?вчутливого Бога, в?рити в Нього ? йти за Ним як Його учн? означа? допустити преображення, щоб ? ми могли мати т? ж почуття, що й В?н: серце, яке зворушу?ться, погляд, який бачить ? не проходить повз, дв? руки, як? допомагають ? полегшують рани, сильн? плеч?, як? беруть на себе тягар тих, хто перебува? в потреб?», – п?дкреслив пропов?дник.
Св?т потребу? революц?? любов?
У цьому контекст? Папа звернув увагу на перше читання, яке наводячи слова Мойсея, говорить про те, що «слухати Господн? накази й навернутися до Нього не означа? помножувати зовн?шн? вчинки», а насамперед «повернутися до свого серця, щоби в?дкрити, що саме там Бог написав закон любов?». «Якщо в глибин? свого життя ми в?дкри?мо, що Христос, немов добрий самарянин, любить нас ? п?клу?ться про нас, також ? ми в?дчува?мо спонуку любити так само та ставатимемо сп?вчутлив? як В?н», – сказав Лев XIV, наголошуючи, що сьогодн? «дуже потр?бна ось така революц?я любов?». За його словами, сьогодн? на символ?чн?й дороз? з ?русалиму до ?рихону чимало людей, придавлених тягарем труднощ?в та ранами життя, чимало народ?в, розграбованих ? обдертих несправедливими пол?тичними системами, економ?кою, яка змушу? до б?дност?, в?йнами, «що в?дбирають мр?? та життя».
«Що робимо ми? Чи бачимо ? йдемо дал?, а чи дозволя?мо пронизати наше серце, як самарянин? ?нод? ми вдовольня?мося лише виконанням свого обов'язку, або вважа?мо ближн?ми лише тих, хто належить до нашого кола, хто дума? так само, як ми, хто ма? ту саму нац?ональн?сть чи рел?г?ю, але ?сус переверта? перспективу з н?г на голову, представляючи нам самарянина, чужинця ? ?ретика, який ста? ближн?м для пораненого чолов?ка. ? заклика? нас робити те саме», – наголосив Папа, п?дсумовуючи, що саме спроможн?сть бачити й не проходити повз, зупинити наш посп?х робить нас ближн?ми одн? одним ? породжу? справжн? братерство.
