杏MAP导航

Дорог? браття й сестри!

Темою цього Всесв?тнього дня молитви в нам?р? п?клування про створ?ння, яку обрав наш любий Папа Франциск, ? «Нас?ння миру та над??». У 10-у р?чницю заснування Дня, що зб?глося з публ?кац??ю енцикл?ки Laudato si’, ми перебува?мо в самому розпал? Юв?лею як «паломники Над??». ? саме в такому контекст? ця тема набува? свого повного значення.

?сус у сво?х пропов?дях часто використову? образ нас?ння, щоб говорити про Боже Царство, а напередодн? Страстей застосову? його до Себе, пор?внюючи Себе з зерном пшениц?, яке, щоб принести пл?д, ма? померти (пор. ?в 12, 24). Нас?ння повн?стю в?дда?ться земл?, ? там, завдяки проривн?й сил? свого дару, життя пророста? нав?ть у найнеспод?ван?ших м?сцях, демонструючи вражаючу здатн?сть породжувати майбутн?. Подумаймо, наприклад, про кв?ти, що ростуть на узб?ччях дор?г: н?хто ?х не садив, але вони ростуть завдяки нас?нню, яке потрапило туди майже випадково, ? ?м вда?ться прикрасити с?рий асфальт, а нав?ть пробити його тверду поверхню.

Отже, у Христ? ми ? нас?нням. Не просто нас?нням, а «нас?нням миру та над??». Як каже пророк ?сая, Дух Божий спроможний перетворити пустелю, суху та випалену, на сад, м?сце в?дпочинку та спокою: «Вилл?ться на нас дух з вишн?х; тод? пустиня обернеться в сад, а сад за л?с будуть уважати. Тод? в пустин? буде жити право, а в саду родюч?м перебувати справедлив?сть. ? д?лом справедливост? мир буде, а плодом справедливост? – спок?й та безпека дов?чна. Народ м?й житиме в осел? миру, в житлах безпечних ? в ос?дках спок?йних» (?с 32,15-18).

Ц? пророч? слова, як? з 1 вересня по 4 жовтня супроводжуватимуть екумен?чну ?н?ц?ативу «Пора Створ?ння», р?шуче стверджують, що разом ?з молитвою необх?дн? воля та конкретн? д??, як? роблять в?дчутним цей «лаг?дний дотик Бога» до св?ту (пор. Laudato si’, 84). Справедлив?сть ? право, насправд?, здаються засобами, що виправляють негостинн?сть пустел?. Йдеться про надзвичайно актуальне зв?щення. У р?зних частинах св?ту вже очевидно, що наша земля занепада?. Скр?зь несправедлив?сть, порушення м?жнародного права та прав народ?в, нер?вн?сть ? жад?бн?сть, що з них випливають, призводять до вирубки л?с?в, забруднення довк?лля, втрати б?ор?зноман?ття. Зростають ?нтенсивн?сть ? частота екстремальних природних явищ, спричинених зм?ною кл?мату, викликаною д?яльн?стю людини (пор. Апостольське напоумлення Laudate Deum, 5), не кажучи про середньо- та довгостроков? насл?дки гуман?тарного та еколог?чного спустошення, спричиненого збройними конфл?ктами.

Зда?ться, що дос? браку? усв?домлення того, що знищення природи не вплива? на вс?х однаково: топтати справедлив?сть ? мир означа? найб?льше вражати найб?дн?ших, знедолених, виключених. У цьому контекст? характерними ? страждання кор?нних народ?в.

? це ще не все: сама природа ?нод? ста? ?нструментом обм?ну, предметом торгу для отримання економ?чних або пол?тичних вигод. У цьому динам?зм? створ?ння ста? полем битви за контроль над житт?во важливими ресурсами, про що св?дчать с?льськогосподарськ? райони та л?си, як? стали небезпечними через м?ни, пол?тика «випалено? земл?» [1], конфл?кти, що спалахують навколо джерел води, несправедливий розпод?л сировини, що шкодить найслабшим верствам населення та п?дрива? саму ж соц?альну стаб?льн?сть.

Ц? р?зн? рани ? насл?дком гр?ха. Звичайно, це не те, що мав на уваз? Бог, коли дов?рив Землю людин?, створен?й за Його образом (Бут 1, 24-29). Б?бл?я не пропагу? «деспотичне панування людини над створ?нням» (Laudato si’, 200). Навпаки, «важливо читати б?бл?йн? тексти в ?хньому контекст?, з правильною герменевтикою, ? пам’ятати, що вони запрошують нас “обробляти ? охороняти” сад св?ту (пор. Бут 2,15). У той час як “обробляти” означа? орати або порати землю, “охороняти” означа? захищати, доглядати, збер?гати, берегти, пильнувати. Це передбача? стосунки в?дпов?дально? вза?мност? м?ж людиною ? природою» (там же, 67).

Еколог?чна справедлив?сть, на яку непрямо вказували пророки, б?льше не може вважатися абстрактним поняттям або в?ддаленою метою. Вона ? нагальною потребою, яка виходить за меж? простого захисту навколишнього середовища. Фактично, йдеться про питання соц?ально?, економ?чно? та антрополог?чно? справедливост?. Для в?руючих це також богословська вимога, яка для християн ма? обличчя ?суса Христа, в Якому все було створене ? в?дкуплене. В св?т?, де найслабш? першими зазнають руйн?вних насл?дк?в зм?ни кл?мату, вирубки л?с?в та забруднення, п?клування про створ?ння ста? питанням в?ри та людяност?.

Тепер д?йсно настав час перейти в?д сл?в до д?й. «Жити покликанням бути хранителями Божого д?ла ? ?стотною частиною доброчесного життя, це не ? чимось факультативним ? нав?ть не другорядним аспектом християнського досв?ду» (там же, 217). Трудячись з в?ддан?стю ? лаг?дн?стю, можна проростити багато зерен справедливост?, сприяючи таким чином миров? та над??. ?нод? потр?бн? роки, перш н?ж дерево дасть сво? перш? плоди, роки, як? залучають ц?лу екосистему в безперервн?сть, в?рн?сть, сп?впрацю ? любов, особливо якщо ця любов ста? дзеркалом жертовно? Любов? Бога.

Серед ?н?ц?атив Церкви, як? ? наче нас?нням, пос?яним на цьому пол?, я хот?в би згадати проект «Селище Laudato si’», який Папа Франциск залишив нам у спадок у Кастель-?андольфо, як нас?ння, яке може принести плоди справедливост? та миру. Йдеться про проект осв?ти щодо ц?л?сно? еколог??, який ма? бути прикладом того, як можна жити, працювати та будувати сп?льноту, застосовуючи принципи енцикл?ки Laudato si’.

Молю Всемогутнього, щоб В?н послав нам у достатку Свого «духа з висоти» (?с 32,15), щоб ц? зерна та ?нш? под?бн? до них принесли рясн? плоди миру та над??.

Енцикл?ка Laudato si’ супроводжувала Католицьку Церкву та багатьох людей добро? вол? протягом десяти рок?в: нехай же вона й надал? надиха? нас, а ц?л?сна еколог?я дедал? б?льше обира?ться та под?ля?ться як шлях, яким сл?д прямувати вперед. Так помножаться зерна над??, як? сл?д «берегти ? плекати» з благодаттю нашо? велико? ? непохитно? Над??, Воскреслого Христа. В Його ?м'я я уд?ляю вам ус?м мо? благословення.

Дано у Ватикан?, 30 червня 2025, Спомин святих первомученик?в Римсько? Церкви

ЛЕВ PP. XIV

______________________________

[1] Пор. Pontificio Consiglio della Giustizia e della Pace, Terra e cibo, LEV 2015, 51-53.