杏MAP导航

Дорог? брати й сестри,

Юв?лей, який ми зараз пережива?мо, допомага? нам усв?домити, що над?я ? джерелом радост? завжди, в кожному в?ц?. Коли ж вона загартову?ться вогнем довгого життя, то ста? джерелом повноти благодат?.

Святе Письмо пода? р?зн? приклади того, як Господь залуча? до сво?х задум?в спас?ння чолов?к?в ? ж?нок у похилому в?ц?. Згадаймо Авраама ? Сару: будучи вже в похилому в?ц?, ?м важко пов?рити Божому слову, яке об?ця? ?м сина. Здавалося, що неможлив?сть народити дитину позбавила ?х обнад?йливого погляду на майбутн?.

Так само ? Захар?я реагу? на зв?стку про народження ?вана Хрестителя: «По чому знатиму це? Я бо старий, ? ж?нка моя на схил? свого в?ку» (Лк 1, 18). Стар?сть, безпл?ддя, знемога, зда?ться, гасять над?ю на життя та пл?дн?сть ус?х цих чолов?к?в ? ж?нок. ? нав?ть запитання, яке Никодим ставить ?сусов?, коли Учитель говорить йому про «нове народження», зда?ться суто риторичним: «Як може чолов?к народитись, коли вже старий? Чи спроможен же в?н ув?йти знову в утробу матер? сво?? та й народитись?» (?в 3,4). Але щоразу, перед обличчям, здавалося б, очевидно? в?дпов?д?, Господь диву? сво?х сп?врозмовник?в спасенним втручанням.

Похил? в?ком – знаки над??

У Б?бл?? Бог неодноразово виявля? сво? провид?ння, звертаючись до людей у похилому в?ц?. Так сталося не лише з Авраамом, Сарою, Захар??ю та ?лизаветою, але й з Мойсе?м, який був покликаний визволити св?й народ, коли йому було далеко за в?с?мдесят (див. Вих 7,7). Цим вибором В?н навча? нас, що в Його очах стар?сть – це час благословення ? благодат?, ? що л?тн? люди для Нього ? першими св?дками над??. «Чим же ? цей пер?од старост?? – запитував щодо цього святий Августин. – Ось Бог в?дпов?да? тоб?: “О, нехай же п?дупада? твоя сила, щоб у тоб? залишилася моя сила, щоб ти м?г сказати з Апостолом: Коли я нем?чний, тод? я сильний"» (На псалом 70, 11). Той факт, що сьогодн? зроста? к?льк?сть старших за в?ком, ста? для нас знаком часу, який ми покликан? розп?знати, щоб добре в?дчитати ?стор?ю, в як?й живемо.

Життя Церкви та св?ту, насправд?, можна зрозум?ти лише у спадко?мност? покол?нь, й об?йми похило? в?ком людини допомагають нам зрозум?ти, що ?стор?я не зак?нчу?ться в тепер?шньому, не вичерпу?ться швидкоплинними зустр?чами ? фрагментарними стосунками, а спрямову?ться в майбуття. У книз? Буття ми знаходимо зворушливий еп?зод благословення, яке Як?в, вже старий, да? сво?м онукам, синам Йосифа: його слова надихають ?х дивитися в майбутн? з над??ю, як у час Божих об?тниць (пор. Бт 48,8-20). Отже, якщо правдою ? те, що нем?чн?сть старших потребу? бадьорост? молодих, то так само в?рно, що недосв?дчен?сть молодих потребу? св?дчення старших, щоб мудро планувати майбутн?. Як же часто наш? бабус? й д?дус? були для нас прикладом в?ри ? посвяти, громадянських чеснот ? соц?ально? активност?, пам'ят? ? витривалост? у випробовуваннях! Ця прекрасна спадщина, яку вони передали нам з над??ю ? любов'ю, завжди буде для нас причиною вдячност? та спонукою бути посл?довними.

Знаки над?? для людей похилого в?ку

З б?бл?йних час?в Юв?лей уособлював час визволення: нев?льники отримували свободу, борги прощалися, земля поверталася до перв?сних власник?в. Це був час в?дновлення Божого сусп?льного ладу, в якому зц?лювалася нер?вн?сть ? утиски, що накопичувалися роками. ?сус в?дновлю? ц? под?? визволення, коли в синагоз? в Назарет? проголошу? рад?сну зв?стку для б?дних, прозр?ння для незрячих, визволення полонених ? повернення свободи пригнобленим (пор. Лк 4,16-21).

Дивлячись на людей похилого в?ку в ц?й юв?лейн?й перспектив?, ми також покликан? переживати разом з ними визволення, особливо в?д самотност? та покинення. Цей р?к ? сприятливим для зд?йснення цього: в?рн?сть Бога сво?м об?тницям вчить нас, що в старост? ? блаженство, справжня ?вангельська рад?сть, яка вимага? в?д нас зруйнувати ст?ни байдужост?, в яких часто замкнен? люди похилого в?ку. Наш? сусп?льства на вс?х географ?чних широтах надто часто звикають до того, що така важлива ? багата частина ?хньо? сп?льноти залиша?ться на узб?чч? та в забутт?.

Перед обличчям тако? ситуац?? необх?дно зм?нити ритм, що св?дчитиме про прийняття в?дпов?дальност? з боку вс??? Церкви. Кожна параф?я, кожна асоц?ац?я, кожна церковна група покликана стати головною д?йовою особою «революц??» вдячност? та п?клування, яку можна зд?йснити, часто в?дв?дуючи похилих в?ком, створюючи для них ? разом з ними мереж? п?дтримки та молитви, тчучи стосунки, як? можуть дати над?ю та г?дн?сть тим, хто почува?ться забутим. Християнська над?я завжди спонука? наважитися на б?льше, мислити масштабно, не задовольнятися status quo. Зокрема, трудитися задля зм?н, як? повернуть людям похилого в?ку пошану ? любов.

Ось чому Папа Франциск хот?в, щоб Всесв?тн?й день д?дус?в, бабусь ? похилих в?ком в?дзначався, насамперед, зустр?чами з тими, хто ? самотн?м. ? з ц??? ж причини прийнято р?шення, що т?, хто не зможе цього року при?хати на паломництво до Риму, можуть «отримати Юв?лейну ?ндульгенц?ю, якщо протягом належного пер?оду часу в?дв?дуватимуть л?тн?х людей, що перебувають у самотност?, [...] немов би зд?йснюючи паломництво до Христа, присутнього в них (пор. Мт 25,34-36)» (Апостольська Пен?тенц?ар?я, Норми щодо надання Юв?лейно? ?ндульгенц??, ???). В?дв?дини л?тньо? людини – це спос?б зустр?тися з ?сусом, що визволя? нас в?д байдужост? та самотност?.

У старост? можливо над?ятися

У книз? Сираха сказано, що блаженство належить тим, хто не втратив свою над?ю (пор. 14,2), що св?дчить про те, що в нашому житт? – особливо коли воно тривале – може бути багато причин озиратися назад, а не дивитися в майбутн?. Однак, як писав Папа Франциск п?д час сво?? останньо? госп?тал?зац??, «наше т?ло слабке, але, незважаючи на це, н?що не може перешкодити нам любити, молитися, дарувати себе, бути одн? для одних у в?р? св?тлими знаками над??» (Ангел Господн?й, 16 березня 2025 р.). Ми ма?мо свободу, яку не можуть забрати у нас жодн? труднощ?: свободу любити ? молитися. Ми вс? ? завжди можемо любити ? молитися.

Любов до наших близьких – чолов?ка чи дружини, з якими ми провели б?льшу частину життя, д?тей, онук?в, як? радують наш? дн?, – не гасне, коли слабнуть наш? сили. Навпаки, часто саме ?хня любов пробуджу? нашу енерг?ю, приносячи нам над?ю ? вт?ху.

Ц? знаки житт?дайност? любов?, як? мають св?й кор?нь у самому Боз?, додають нам в?дваги ? нагадують, що «хоч наша зовн?шня людина занепада?, однак наша внутр?шня обновлю?ться день-у-день» (2 Кор 4,16). Тому, особливо як похил? в?ком, залишаймося витривалими в упованн? на Господа. Дозвольмо, щоб нас щодня оновлювала зустр?ч з Ним у молитв? та на Свят?й Мес?. Передаваймо з любов'ю в?ру, якою ми жили ст?льки рок?в, у с?м'? та в наших щоденних зустр?чах: завжди прославляймо Бога за Його доброту, плекаймо ?дн?сть з нашими близькими, розширюймо наш? серця для тих, хто ? найв?ддален?шим, а особливо для тих, хто живе в потреб?. Будемо тод? знаками над??, в кожному в?ц?.

Дано у Ватикан?, 26 червня 2025

ЛЕВ PP. XIV