杏MAP导航

Дорог? браття кардинали,
браття в ?пископств? та священств?,
поважн? представники влади й дипломатичного корпусу,
в?тання паломникам, як? прибули з нагоди Юв?лею братств,
браття й сестри!

?з серцем, переповненим вдячн?стю, в?таю вас ус?х на початку служ?ння, яке було мен? дов?рене. Писав святий Августин: «Ти [, Господи,] створив нас для Себе, ? наше серце неспок?йне, доки не спочине в Тоб?» (Спов?дь, 1,1.1).

Останн?ми днями ми пережили особливо напружений час. Смерть Папи Франциска наповнила наш? серця смутком, ? в ц? важк? години ми почувалися як той натовп, про який ?вангел?я говорить, що в?н був «як в?вц? без пастиря» (Мт 9,36). Однак саме на Великдень ми отримали його останн? благословення, ? в св?тл? Воскрес?ння ми зустр?ли цей момент з упевнен?стю, що Господь н?коли не залиша? св?й народ, збира? його, коли в?н розс?яний, ? «береже його, як пастир свою отару» (?р 31,10).

У цьому дус? в?ри Колег?я кардинал?в з?бралася на Конклав; прибуваючи з р?зних ?стор?й ? р?зних шлях?в, ми в?ддали в Бож? руки прагнення обрати нового наступника святого Петра, ?пископа Риму, пастиря, здатного зберегти багату спадщину християнсько? в?ри ?, в той же час, спрямувати св?й погляд в далеч?нь, щоб виходити назустр?ч запитанням, тривогам ? викликам сьогодення. Супроводжуван? вашою молитвою, ми в?дчули д?ю Святого Духа, Який зум?в налаштувати р?зн? музичн? ?нструменти, аби струни наших сердець в?брували в ?дин?й мелод??.

Я був обраний без жодних заслуг та з? страхом ? трепетом приходжу до вас як брат, який хоче стати слугою вашо? в?ри та вашо? радост?, крокуючи з вами дорогою любов? Бога, Який хоче об'?днати вс?х нас в одну родину.

Любов ? ?дн?сть: такими ? два вим?ри м?с??, яку ?сус дов?рив святому Петров?.

Про це нам розпов?да? ?вангельський уривок, який приводить нас до Тивер?адського озера, того самого озера, де ?сус розпочав м?с?ю, яку отримав в?д Отця: «рибалити» людство, щоб спасти його з вод зла та смерт?. Проходячи берегом цього озера, В?н покликав Петра та ?нших перших учн?в бути як В?н – «рибалками людей»; ? тепер, п?сля воскрес?ння, настала ?хня черга продовжувати цю м?с?ю, знову ? знову закидати с?т?, щоб занурювати у води св?ту над?ю ?вангел?я, плисти морем життя, щоб ус? могли потрапити в Бож? об?йми.

Як Петро може виконувати це завдання? ?вангел?я говорить нам, що це можливо лише тому, що в?н на власному досв?д? пережив безмежну ? безумовну любов Бога, нав?ть у годину пад?ння ? в?дречення. Саме тому, коли ?сус зверта?ться до Петра, ?вангел?я використову? грецьке д??слово agapao, яке вказу? на любов, яку Бог ма? до нас, на Його жертвування Себе беззастережно ? без розрахунк?в, в?дм?нне в?д того, яке використову?ться для в?дпов?д? Петра, що, натом?сть, опису? любов дружби, якою ми обм?ню?мось м?ж собою.

Коли ?сус запиту? Петра: «Симоне, сину Йони, чи любиш ти мене?» (?в 21,16), то поклика?ться на любов Отця. ?сус немовби каже йому: лише якщо ти п?знав ? в?дчув цю Божу любов, яка н?коли не згаса?, зможеш пасти мо? ягнята; лише в любов? Бога Отця зможеш любити сво?х брат?в з отим «б?льше», тобто в?ддаючи життя за сво?х брат?в.

Отож, Петров? доручене завдання «любити б?льше» та в?ддавати сво? життя за паству. Петрове служ?ння в?дзнача?ться саме ц??ю жертвенною любов’ю, бо Церква Риму голову? в любов?, а ?? справжньою владою ? Христова любов. Н?коли не йдеться про те, щоб уп?ймати ?нших через п?дкорення, рел?г?йну пропаганду чи засобами могутност?, а йдеться завжди й лише про те, щоб любити так, як любив ?сус.

В?н, як стверджу? той же апостол Петро, – «отой кам?нь, яким ви, буд?внич?, знехтували ? який став головним на роз?» (Д?? 4,11). ? якщо кам?нь – це Христос, то Петро повинен пасти отару, н?коли не п?ддаючись спокус? бути самотн?м ватажком або кер?вником, поставленим над ?ншими, роблячи себе паном над дов?реним йому людьми (пор. 1 Пт 5,3); навпаки, в?д нього вимага?ться служити в?р? сво?х брат?в ? сестер, крокуючи разом з ними:  ми вс?, по сут?, ? «живим кам?нням» (1 Пт 2,5), покликан? через наше Хрещення будувати Божу буд?влю в братерському сопричаст?, в гармон?? Святого Духа, в сп?в?снуванн? р?зноман?ття. Як стверджу? святий Августин: «Церква склада?ться з ус?х, хто перебува? в згод? з? сво?ми братами ? хто любить свого ближнього» (Слово 359, 9).

Хочу, браття й сестри, щоб саме це було нашим першим великим прагненням: Церква з’?днана, знак ?дност? та сопричастя, що ста? закваскою примиреного св?ту.

У цей наш час ми дос? бачимо надто багато розбрату, надто багато ран, спричинених ненавистю, насильством, упередженнями, страхом перед в?дм?нн?стю, економ?чною парадигмою, яка експлуату? земн? ресурси та мар??нал?зу? найб?дн?ших. ? ми серед цього т?ста хочемо бути маленькою закваскою ?дност?, сопричастя, братерства. Ми хочемо з? смиренням ? рад?стю сказати св?тов?: погляньте на Христа! Наблизьтеся до Нього! Прийм?ть Його слово, яке просв?тлю? та вт?ша?! Вислухайте Його пропозиц?ю любов?, щоб стати Його ?диною родиною: в ?диному Христ? ми – одно. ? це шлях, яким ми повинн? йти сп?льно, м?ж собою, але також з християнськими Церквами-сестрами, з тими, хто ступа? ?ншими рел?г?йними стежками, з тими, хто плека? неспок?й пошук?в Бога, з ус?ма ж?нками ? чолов?ками добро? вол?, щоб будувати новий св?т, в якому пану? мир.

Таким ? м?с?онерський дух, яким ми повинн? надихатися, не замикаючись у сво?й маленьк?й групц?, ан? не почуваючись вищими над св?том; ми покликан? пропонувати вс?м Божу любов, щоби зд?йснилася та ?дн?сть, яка не касу? в?дм?нност?, а ц?ну? особисту ?стор?ю кожного та сусп?льну й рел?г?йну культуру кожного народу.

Браття, сестри, це – година любов?! Божа любов, яка робить нас братами й сестрами м?ж собою – це серце ?вангел?я, ? разом з мо?м попередником Левом XIII сьогодн? можемо запитати себе: якщо б цей критер?й «переважив би у св?т?, чи ж не припинилася б в?дразу кожна суперечка й х?ба би не повернувся мир?» (Енцикл?ка Rerum novarum, 21).

З? св?тлом ? силою Святого Духа будуймо Церкву, яка заснована на Бож?й любов? та ? знаком ?дност?, м?с?онерську Церкву, яка в?дкрива? сво? об?йми св?тов?, яка зв?ща? Слово, яка дозволя? ?стор?? занепоко?ти себе ? яка ста? закваскою злагоди для людства.

Разом, як один народ, ус? як брати й сестри, прямуймо до Бога ? люб?мо один одного.