Зло вже переможене, Господь кроку? з нами. Великодня пропов?дь Папи 2025
Вже н?ч, коли пасхальна св?чка пов?льно наближа?ться до в?втаря. Вже н?ч, коли сп?в г?мну в?дкрива? наш? серця для п?днесено? радост?, бо земля «залита сяйвом великим: св?тло в?чного Царя здолало п?тьму св?ту» (Пасхальне послання). Саме в останн? години ноч? в?дбуваються под??, про як? розпов?да? щойно проголошене читання з ?вангел?? (пор. Лк 21,1-12): запалю?ться божественне св?тло Воскрес?ння, ? Господня Пасха наста? тод?, коли сонце ось-ось ма? з?йти; в перших променях св?танку видно, що великий кам?нь, покладений на гробницю ?суса, в?двалений, а к?лька ж?нок приходять туди в жалобних серпанках. Темрява огорта? розгублен?сть ? страх учн?в. Усе в?дбува?ться вноч?.
У такий спос?б Пасхальне чування нагаду? нам, що св?тло Воскрес?ння крок за кроком осв?тлю? шлях, без галасу врива?ться в темряву ?стор??, ненав'язливо ся? в наших серцях. ? йому в?дпов?да? смиренна в?ра, в?льна в?д будь-якого тр?умфал?зму. Господня Пасха – це не видовищна под?я, якою Бог самостверджу?ться ? примушу? нас пов?рити в Нього; вона не ? метою, яку ?сус досяга? легким шляхом, оминаючи Голготу; ? також ми не можемо переживати ?? легковажно ? без внутр?шн?х вагань. Навпаки, Воскрес?ння под?бне до маленьких паростк?в св?тла, як? потроху пробиваються, не зд?ймаючи галасу, ?нод? ще п?д загрозою ноч? та недов?р?я.
Цей Божий «стиль» зв?льня? нас в?д абстрактно? рел?г?йност?, введено? в оману думкою, що Господн? воскрес?ння вир?шу? все маг?чним чином. Це далеко не так: ми не можемо святкувати Пасху, не продовжуючи рахуватися з ночами, як? носимо в сво?му серц?, ? т?нями смерт?, як? часто нависають над св?том. Христос перем?г гр?х ? знищив смерть, але в наш?й земн?й ?стор?? сила Його Воскрес?ння все ще сповню?ться. ? це сповнення, як маленький паросток св?тла, дов?рено нам, щоб ми його берегли й допомагали йому зростати.
Браття й сестри, ось заклик, який ми повинн? в?дчувати в соб?, особливо в Юв?лейному роц?: подбаймо, щоб над?я Пасхи проростала в нашому житт? та у св?т?!
Коли ми все ще в?дчува?мо тягар смерт? у сво?му серц?, коли бачимо, як т?н? зла й дал? гучно крокують св?том, коли в?дчува?мо, як рани его?зму чи насильства обп?кають наше т?ло ? наше сусп?льство, не падаймо духом, повертаймося до зв?щення ц??? ноч?: св?тло повол? зася?, хоча ми перебува?мо в темряв?; на нас чека? над?я нового життя ? св?ту, нарешт? визволеного; новий початок може застати нас зненацька, нав?ть якщо ?нод? нам зда?ться, що це неможливо, тому що Христос перем?г смерть.
Ця зв?стка, яка робить серце широким, наповню? нас над??ю. Бо у Воскреслому ?сус? ма?мо впевнен?сть того, що наша особиста ?стор?я та шлях людства, хоч ще й занурен? в н?ч, де св?тло зда?ться тьмяним, перебувають у Божих руках; ? В?н, у сво?й велик?й любов?, не дозволить, щоб ми похитнулися, ? не дозволить, щоб останн? слово залишилося за злом. Водночас, ця над?я, яка вже сповнилася в Христ?, залиша?ться для нас метою, яку ми повинн? досягти: вона була вв?рена нам, щоб ми могли стати ?? в?рог?дними св?дками ? щоб Боже Царство проклало дорогу в серця людей сьогодення.
Як нагаду? нам святий Августин, «воскрес?ння Господа нашого ?суса Христа знамену? нове життя вс?х, хто в?ру? в Нього; ? цю та?мницю Його смерт? ? воскрес?ння ви повинн? глибоко п?знати й в?дтворювати в сво?му житт?» (Пропов?дь 231, 2). В?дтворювати Пасху в нашому житт? ? ставати посланцями над??, буд?вничими над??, в той час, коли над нами ще й дос? в?? чимало в?тр?в смерт?.
Ми можемо зробити це нашими словами, нашими малими щоденними жестами, нашими р?шеннями, натхненими ?вангел??м. Усе наше життя може бути присутн?стю над??. Ми хочемо бути присутн?стю над?? для тих, кому браку? в?ри в Господа, для тих, хто заблукав, для тих, хто опустив руки або з?гнувся п?д житт?вими тягарями; для тих, хто самотн?й або замкнений у сво?му гор?; для вс?х убогих ? пригноблених на земл?; для ж?нок, яких принижують ? вбивають; для д?тей, як? не народилися ? для тих, як? зазнали насильства; для жертв в?йни. Ус?м ? кожному нес?мо над?ю Пасхи!
Тут я хот?в би згадати про м?стичку з Х??? стол?ття, Гадев?йх з Антверпена, яка, натхнена П?снею П?сень, описуючи страждання, спричинен? в?дсутн?стю коханого, призива? повернення любов?, щоб, як каже, «п?тьма моя стала поворотним моментом».
Воскреслий Христос ? остаточним поворотним моментом в ?стор?? людства. В?н – над?я, яка не згаса?. В?н – любов, яка нас супроводжу? ? п?дтриму?. В?н – майбутн? ?стор??, остаточна мета, до яко? ми пряму?мо, щоб бути прийнятими в те нове життя, в якому Сам Господь витре кожну нашу сльозу, «? не буде б?льше н? смерт?, н? плачу, н? скорботи» (Одкр 21,4). ? цю пасхальну над?ю, цей «поворотний пункт серед темряви», ми повинн? спов?щати вс?м.
Сестри, браття, пасхальний пер?од – це пора над??. «Ще ? страх, ще ? болюче усв?домлення гр?ха, але ? також св?тло, яке пробива?ться. [...] Пасха приносить добру новину про те, що хоча зда?ться, що в св?т? все пог?ршу?ться, зло вже переможене. Пасха дозволя? нам стверджувати, що хоча Бог зда?ться дуже далеким, а ми залиша?мося поглинутими багатьма маленькими речами, наш Господь ступа? дорогою разом з нами. [...] ? багато промен?в над??, як? проливають св?тло на дорогу нашого життя» (Генр? Ноуен, Молитви з тиш?. Шлях над??).
Вив?льн?мо прост?р для св?тла Воскреслого! ? станемо буд?вничими над?? для св?ту.
