Папа на початок Великого Посту: спрямувати життя до Бога, нести над?ю св?тов?
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Цього вечора на наш? голови буде посипано освячений поп?л. В?н в?дроджу? в нас пам'ять про те, ким ми ?, а також над?ю на те, ким ми станемо. В?н нагаду? нам, що ми ? порохом, але спрямову? нас на шлях до над??, до яко? ми покликан?, бо ?сус з?йшов у земний порох ? сво?м Воскрес?нням забира? нас ?з собою до серця Отця», – цими словами Папа Франциск розпочина? свою пропов?дь з нагоди початку Великого Посту.
Свят?ший Отець, який перебува? у л?карн?, доручив кардиналов? Анджелов? Де Донат?су, Верховному Пен?тенц?ар??в?, очолити 5 березня 2025 р. богослуж?ння Поп?льно? Середи, як? ?пископ Риму зазвичай проводить на Авентинському пагорб? Риму. Тож саме в?н очолив покаянну процес?ю в?д храму святого Ансельма до базил?ки свято? Саб?ни, а в н?й – Святу Месу з обрядами початку Великого Посту. П?д час богослуж?ння кардинал Де Донат?с зачитав пропов?дь, яку приготував Свят?ший Отець.
Пам’ятати про нашу вразлив?сть
Папа розпочина? з того, що шлях Чотиридесятниц? до Пасхи проходить м?ж пам’яттю про нашу вразлив?сть ? над??ю на те, що наприк?нц? ц??? дороги нас чека? Воскрес?ння. В?дправною точкою ? пам’ять. «Ми отриму?мо поп?л, схиливши голову донизу, наче для того, щоб подивитися на себе, зазирнути всередину себе. Поп?л, власне, допомага? нам пам'ятати про крихк?сть ? м?зерн?сть нашого життя: ми – прах, з праху ми створен?, ? в прах ми повернемося», – зазнача? Наступник святого Петра, вказуючи на те, що ми в?дчува?мо цей досв?д крихкост? в наш?й втом?, в наших слабкостях ? в страхах, у «пад?ннях, як? палять нас зсередини». Але також в?дчува?мо нашу крихк?сть, коли в пол?тичному й сусп?льному житт? в?дкрива?мо, що нам загрожу? «др?бний пил», який забрудню? св?т, тобто, «?деолог?чне протистояння, лог?ка зловживання сво?ю владою, повернення старих ?дентиф?кац?йних ?деолог?й, як? теоретизують виключення ?нших, експлуатац?я земних ресурс?в, насильство у вс?х його формах ? в?йна м?ж народами». Все це, за словами пропов?дника, «токсичний пил», який забрудню? пов?тря нашо? планети.
Нагадування про те, ким ми ?
Кр?м того, як зазнача? Папа, про цей стан уразливост? нам нагаду? смерть, яку ми схильн? в?дганяти в?д себе, та нав?ть мар??нал?зувати в наш?й мов?, «але вона нав?язу? себе як д?йсн?сть, з якою ми повинн? рахуватися, як знак нестаб?льност? та минущост? нашого життя». Таким чином, «незважаючи на маски, як? ми одяга?мо», поп?л «нагаду? нам про те, ким ми ?», ? це для нас корисно. «Це спрощу? нас, позбавля? р?зкост? наших нарцисизм?в, поверта? нас до реальност?, робить нас смиренн?шими ? доступн?шими один для одного: н?хто з нас не ? Богом, ми вс? перебува?мо в дороз?», – поясню? Свят?ший Отець.
Поп?л, п?днесений до неба
Водночас, за словами Папи Франциска, Чотиридесятниця не ма? на мет? залишити нас ?з потупленим поглядом вниз, але «заклика? п?днести голову до Того, Хто воскреса? з провалля смерт?, переносячи також ? нас з попелу гр?ха та смерт? до слави в?чного життя». Таким чином, поп?л нагаду? нам про «над?ю, до яко? ми покликан?, бо ?сус, Син Божий, зм?шався з земним попелом, п?дн?сши його аж до неба». «У цьому, браття й сестри, поляга? над?я, яка оживля? поп?л, яким ми ?. Без ц??? над?? ми приречен? терп?ти вразлив?сть нашого людського стану, ? особливо перед обличчям смерт? занурю?мося у смуток ? спустошен?сть», – зазнача? пропов?дник, що над?я Пасхи, до яко? ми пряму?мо, «п?дтриму? нас у слабкост?, запевня? у Божому прощенн?».
Спрямувати життя до Бога
«Браття й сестри, з посипаними попелом головами прямуймо назустр?ч пасхальн?й над??. Наверн?мося до Бога, поверн?мося до Нього вс?м серцем (пор. Гл 2,12), поставмо Його знову в центр? нашого життя, щоб пам'ять про те, ким ми ? – вразливими ? смертними, як поп?л, розв?яний в?тром, – врешт?-решт була осяяна над??ю Воскреслого», – заохотив Папа, закликаючи спрямовувати до Бога наше життя, щоб ставати «знаками над?? для св?ту».
У цьому контекст? Свят?ший Отець вказав на три великопосн? практики, заохочуючи вчитися завдяки милостин? виходити ?з замкнутост? в соб?, щоб «розд?ляти потреби ?нших ? п?дтримувати над?ю на кращий св?т», вчитися з молитви «в?дкривати, що ми ? потребуючими Бога», та вчитися завдяки постов?, що «ми не живемо лише для того, щоб задовольняти наш? потреби, але ма?мо також голод любов? та ?стини, ? що лише любов Бога ? любов м?ж нами спроможна по-справжньому наситити нас ? спонукати над?ятися на кращий св?т».
