杏MAP导航

Дорог? браття й сестри!

Покаянним знаменням попелу на голов? ми з в?рою ? над??ю розпочина?мо щор?чне паломництво Великого Посту. Церква, мати ? вчителька, запрошу? нас приготувати наш? серця ? в?дкритися на Божу благодать, щоб з великою рад?стю в?дсвяткувати пасхальний тр?умф Христа Господа над гр?хом ? смертю, як наголошував святий Павло: «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де тво?, смерте, жало?» (1 Кор 15, 54-55). Бо ?сус Христос, померлий ? воскреслий, ? центром нашо? в?ри ? гарантом нашо? над?? на велику об?тницю Отця, вже зд?йснену в Ньому, Його улюбленому Син?: в?чне життя (пор. ?в 10,28; 17,3)[1].

На цю Чотиридесятницю, збагачену благодаттю Юв?лейного року, я хот?в би запропонувати вам деяк? роздуми про те, що означа? прямувати разом у над??, ? в?дкрити заклики до навернення, з якими Боже милосердя зверта?ться до вс?х нас, як окремих ос?б, так ? сп?льнот.

Перш за все, прямувати. Гасло Юв?лею «Паломники над??» нагаду? про довгий шлях ?зра?льського народу до об?товано? земл?, описаний у книз? Виходу: важкий шлях в?д рабства до свободи, задуманий ? ведений Господом, Який любить св?й народ ? завжди збер?га? йому в?рн?сть. ? ми не можемо згадати б?бл?йний вих?д, не думаючи про багатьох брат?в ? сестер, як? сьогодн? вт?кають в?д ситуац?й страждання ? насильства та вирушають у пошуках кращого життя для себе ? сво?х близьких. Тут виника? перший заклик до навернення, бо вс? ми ? паломниками в житт?, але кожен з нас може запитати себе: яким чином я дозволяю цьому стану кинути мен? виклик? Чи я справд? в дороз?, а чи радше парал?зований, статичний через страх ? брак над??, або ж влаштувався в сво?й зон? комфорту? Чи шукаю шлях?в зв?льнення в?д ситуац?й гр?ха ? браку г?дност?? Було б доброю великопосною вправою з?ставити себе з конкретною д?йсн?стю якогось м?гранта чи паломника ? дозволити ?й залучити нас, щоб в?дкривати те, чого Бог вимага? в?д нас, щоб бути кращими подорожн?ми до Отчого дому. Це добрий «?спит» для подорожнього.

По-друге, ми зд?йсню?мо цю подорож разом. Прямувати разом, бути синодальними – це покликання Церкви[2]. Християни покликан? долати шлях разом, а не як самотн? мандр?вники. Святий Дух спонука? нас виходити ?з замкнутост? в соб? та прямувати до Бога, до наших брат?в ? сестер, н?коли не замикатися в соб?[3]. Йти разом означа? бути ткачами ?дност?, беручи за основу нашу сп?льну г?дн?сть д?тей Божих (пор. Гал 3,26-28); це означа? крокувати пл?ч-о-пл?ч, не топчучи ? не пригн?чуючи ?ншого, не плекаючи заздрост? чи лицем?рства, не дозволяючи на те, щоб хтось в?дставав чи почувався в?дторгнутим. Йд?мо в тому ж напрямку, до т??? ж мети, вислуховуючи одн? одних з любов'ю ? терпелив?стю.

Цього Великого Посту Господь заклика? нас перев?рити, чи в нашому житт?, в наших с?м'ях, в м?сцях, де ми працю?мо, в параф?яльних чи чернечих сп?льнотах, ми здатн? прямувати вперед разом з ?ншими, слухати, перемагати спокусу замикатися в наш?й самодостатност? та дбати лише про власн? потреби. Запитаймо себе перед Господом, чи здатн? ми, як ?пископи, священники, богопосвячен? особи та миряни, разом працювати на служ?нн? Божому Царству; чи ма?мо гостинне ставлення, з конкретними жестами, щодо тих, хто до нас наближа?ться, ? до тих, хто перебува? далеко; чи да?мо людям змогу почуватися частиною сп?льноти, а чи трима?мо ?х на узб?чч?. Ось у чому поляга? другий заклик: навернення до синодальност?.

По-трет?, ми дола?мо цей шлях разом в над?? на об?тницю. Над?я, яка не розчарову? (пор. Рм 5,5), що ? головним посланням Юв?лею[4], нехай буде для нас горизонтом великопосно? мандр?вки до пасхально? перемоги. Як навчав нас Папа Бенедикт XVI в енцикл?ц? Spe salvi, «людина потребу? необумовлено? любов?. Вона потребу? т??? впевненост?, яка спонука? ?? сказати: “Н? смерть, н? життя, н? ангели, н? княз?вства, н? тепер?шн?, н? майбутн?, н? сили, н? висота, н? глибина, ан? ?нше якесь створ?ння не зможе нас в?длучити в?д Божо? любов?, що в Христ? ?сус?, Господ? наш?м» (Рм 8,38-39)»[5]. ?сус, наша любов ? наша над?я, воскрес[6], живе ? царю? в слав?. Смерть перем?нена в перемогу, й у цьому поляга? в?ра та велика над?я християн: у Христовому воскрес?нн?!

Ось трет?й заклик до навернення: навернення над??, дов?ри до Бога та Його велико? об?тниц? – в?чного життя. Ми повинн? запитувати себе: чи маю я переконання в тому, що Бог проща? мо? гр?хи? А чи поводжуся так, н?би сам можу себе спасти? Чи прагну я спас?ння ? призиваю Божу допомогу, щоб його прийняти? Чи я живу конкретно над??ю, яка допомага? мен? прочитувати под?? ?стор?? та спонука? до зусиль на користь справедливост?, братерства, п?клування про сп?льний д?м, дбаючи про те, щоб н?хто не залишився позаду?

Сестри ? браття, завдяки Бож?й любов? в ?сус? Христ? ми перебува?мо в над??, яка не розчарову? (пор. Рм 5,5). Над?я – це «як?р душ?», над?йний ? непохитний[7]. У н?й Церква молиться, щоб «ус? люди спаслися» (1 Тим. 2,4) ? чека?, щоб у небесн?й слав? по?днатися з Христом, ?? нареченим. Свята Тереза в?д ?суса висловилась так: «Над?йся, душе моя, над?йся. Ти не зна?ш н? дня, н? години. Чувай дбайливо, все мина? на одному подиху, хоча твоя нетерпляч?сть може зробити непевним те, що ? певним, а довгим дуже короткий час» (Взивання душ? до Бога, 15, 3)[8].

Нехай же заступа?ться за нас Пресвята Д?ва Мар?я, Мат?р над??, та супроводжу? нас п?д час великопосно? мандр?вки.

Рим, базил?ка святого ?вана на Латеран?, 6 лютого 2025, спомин святого Павла М?к? та сподвижник?в, мученик?в.

ФРАНЦИСК

______________________________

[1] Пор. Енцикл?ка Dilexit nos (24 жовтня 2024), 220.

[2] Пор. Пропов?дь п?д час Свято? Меси з нагоди канон?зац?? блаженних Джованн? Батт?сти Скалабр?н? та Артем?де Дзатт?, 9 жовтня 2022.

[3] Пор. там же.

[4] Пор. Булла Spes non confundit, 1.

[5] Енцикл?ка Spe salvi (30 листопада 2007), 26.

[6] Пор. Секвенц?я Нед?л? Пасхи.

[7] Пор. Катехизм Католицько? Церкви, 1820.

[8] Там же, 1821.