杏MAP导航

Alessandro Di Bussolo – Ватикан

«“В?н полюбив нас”, – пише святий Павло, маючи на уваз? Христа (Рим 8,37), щоб ми в?дкрили, що в?д ц??? любов? “н?що не може нас в?длучити” (Рим 8,39)». Так почина?ться четверта енцикл?ка Папи Франциска, яка ма? назву «Dilexit nos» ? присвячена людськ?й ? божественн?й любов? Серця ?суса Христа: «Його в?дкрите серце випереджа? нас ? чека? на нас без жодних умов, не висуваючи жодних попередн?х вимог, щоб полюбити нас ? запропонувати нам Свою дружбу: В?н полюбив нас першим (пор. 1 ?в 4,10). Завдяки ?сусов? «ми п?знали й ув?рували в ту любов, яку Бог ма? до нас» (1 ?в 4,16)» (1). Документ представлено у Ватикан? в четвер, 24 жовтня 2024 року.

Христова любов, представлена в Його Пресвятому Серц?

У сусп?льств?, як пише Папа, що ? св?дком помноження «р?зних форм рел?г?йност? без посилання на особист? стосунки з Богом любов?» (87), а християнство часто забува? «н?жн?сть в?ри, рад?сть посвяти служ?нню, запал м?с?? в?д людини до людини» (88), Папа Франциск пропону? нове поглиблення на тему любов? Христа, представлено? в Його святому Серц?, ? заохочу? в?дновити автентичну набожн?сть до нього, пам'ятаючи про те, що в Христовому Серц? «можемо в?днайти всю повноту ?вангел?я» (89): саме в Його Серц? «ми нарешт? п?зна?мо себе ? вчимося любити» (30).

Зда?ться, що св?т втратив серце

Папа Франциск поясню?, що зустр?чаючи любов Христа, «ми ста?мо здатними ткати братерськ? узи, визнавати г?дн?сть кожно? людини ? разом п?клуватися про наш сп?льний д?м», до чого в?н заохочу? у сво?х соц?альних енцикл?ках «Laudato si'» ? «Fratelli tutti» (217). А перед Христовим Серцем в?н просить Господа «знову змилосердитися над ц??ю зраненою землею» ? вилити на не? «скарби свого св?тла ? любов?», щоб св?т, «який вижива? серед во?н, соц?ально-економ?чних дисбаланс?в, споживацтва ? антигуманного використання технолог?й, зм?г в?дновити те, що ? найважлив?шим ? необх?дним: серце» (31). Оголошуючи про п?дготовку документа наприк?нц? загально? ауд??нц?? 5 червня, Папа пояснив, що в?н допоможе задуматися над аспектами «Господньо? любов?, яка може осв?тити шлях церковного оновлення, але також може сказати щось значуще св?тов?, який, зда?ться, втратив серце». У цей час тривають святкування 350-? р?чниц? першого об'явлення Пресвятого Серця ?суса свят?й Маргарит? Мар?? Алякок у 1673 роц?, як? завершаться 27 червня 2025 року.

Повернутися до серця

Енцикл?ка про культ Пресвятого Серця ?суса, що розпочина?ться коротким вступом ? под?лена на п'ять розд?л?в, збира?, як було оголошено в червн?, «дорогоц?нн? роздуми попередн?х в?роучительських текст?в ? довгу ?стор?ю, що сяга? Святого Письма, щоб сьогодн? наново запропонувати вс?й Церкв? цей культ, сповнений духовно? краси».

Перший розд?л «Важлив?сть серця» поясню?, чому необх?дно «повернутися до серця» у св?т?, в якому ми п?дда?мося спокус? «стати ненаситними споживачами ? рабами ринкових кол?щат» (2). В?н робить це, анал?зуючи, що ми ма?мо на уваз? п?д «серцем»: Б?бл?я говорить про нього як про ядро, «яке сто?ть за вс?ма зовн?шн?ми проявами» (4), м?сце, де «не ма? значення, що показу?ться зовн? або що приховано, там знаходимося ми сам?» (6). До серця ведуть питання, як? мають значення: який сенс я хочу, щоб мало мо? життя, мо? вибори чи мо? вчинки, ким я ? перед Богом (8). Папа вказу? на те, що нин?шн? знец?нення серця виника? з «грецького та дохристиянського рац?онал?зму, постхристиянського ?деал?зму та матер?ал?зму», через що у велик?й ф?лософськ?й думц? надавали перевагу таким поняттям, як «розум, воля чи свобода». ? не знайшовши м?сця для серця, «не отримала широкого розвитку ? сама ?дея про особистий центр», який може все об'?днати, тобто любов (10). Натом?сть, як стверджу? Папа, необх?дно визнати, що «я – це мо? серце, бо саме воно вир?зня? мене, форму? мою духовну тотожн?сть ? вводить мене в сопричастя з ?ншими людьми» (14).

Св?т може зм?нитися, розпочавши в?д серця

Саме серце «по?дну? фрагменти» ? робить можливим «будь-який автентичний зв'язок, бо стосунки, як? не будуються з серцем, не в змоз? подолати роздроблен?сть ?ндив?дуал?зму» (17). Духовн?сть таких святих, як ?гнат?й Лойола (прийняття Господньо? дружби ? справою серця) та святий Джон Генр? Ньюмен (Господь спаса? нас, промовляючи до нашого серця з? свого пресвятого Серця), вчить нас, пише Папа Франциск, що «перед Серцем ?суса, живим ? присутн?м, наш розум, просв?тлений Святим Духом, розум?? слова ?суса» (27). ? це ма? соц?альн? насл?дки, адже св?т може зм?нитися, « розпочавши в?д серця» (28).

Жести та слова любов?

Другий розд?л присвячений Христовим жестам ? словам любов?. Жести, якими В?н ставиться до нас як до друз?в ? показу?, що Бог «? близьк?стю, сп?вчуттям ? н?жн?стю», ми бачимо в Його зустр?чах з самарянкою, Никодимом, пов??ю, перелюбницею ? сл?пцем на дороз? (35). Його погляд, який «пильно вдивля?ться в глибини твого ?ства» (39), показу?, що ?сус «всю свою увагу присвячу? людям, ?хн?м турботам, ?хн?м стражданням» (40). У такий спос?б, «що захоплю?ться тим добрим, що розп?зна? в нас», як у сотника, нав?ть якщо ?нш? його ?гнорують (41). Його найпромовист?шим словом любов? ? те, що В?н був «прибитий до хреста», п?сля того, як плакав за сво?м другом Лазарем ? страждав в Оливному саду, усв?домлюючи свою власну насильницьку смерть «в?д рук тих, кого В?н дуже любив» (46).

Та?мниця серця, яке багато полюбило

У третьому розд?л? «Це Серце, яке так багато полюбило» Свят?ший Отець пригаду?, як Церква роздуму? ? роздумувала в минулому «над святою та?мницею Господнього Серця». В?н робить це, посилаючись на енцикл?ку П?я XII «Haurietis aquas» про набожн?сть до Пресвятого Серця ?суса (1956). В?н поясню?, що «набожн?сть до Христового Серця не ? поклон?нням органу, в?докремленому в?д Особи ?суса», бо ми поклоня?мося «ц?лому ?сусов? Христу, Божому Синов?, Який став людиною, представленому в образ?, на якому вид?ля?ться Його серце» (48). Образ т?лесного серця, п?дкреслю? Папа, допомага? нам споглядати в набожност?, що «любов Серця ?суса Христа включа? не лише божественну любов, але охоплю? також почуття людсько? прихильност?» (61). Його Серце, веде дал? Папа Франциск, цитуючи Венедикта XVI, м?стить «потр?йну любов»: чутливу любов ф?зичного серця «? подв?йну духовну любов, людську ? божественну» (66), в як?й ми знаходимо «неск?нченне в ск?нченному» (64).

Пресвяте ?сусове Серце – це п?дсумок ?вангел?я

Бачення деяких святих, особливо набожних до Христового Серця, як вказу? Папа Франциск, ? «прекрасними стимулами, як? можуть мотивувати ? принести багато добра», але «вони не ? чимось таким, у що в?руюч? зобов'язан? в?рити, як у Боже слово». Але разом з П??м XII Свят?ший Отець нагаду?, що не можна сказати, що цей культ «завдячу? сво?м походженням приватним об'явленням». Ба б?льше, «набожн?сть до Христового Серця ? сутт?вою для нашого християнського життя, оск?льки означа? повну в?дкрит?сть в?ри ? поклон?ння та?мниц? божественно? ? людсько? любов? Господа, наст?льки, що ми можемо ще раз ствердити, що Пресвяте Серце – це синтез ?вангел?я» (83). Дал? Папа заохочу? наново оживити набожн?сть до Христового Серця також ? для того, щоб протистояти «новим проявам “безт?лесно? духовност?", як? множаться в сусп?льств?" (87). Необх?дно повернутися до «вт?леного синтезу ?вангел?я» (90) перед обличчям «сп?льнот ? пастир?в, зосереджених лише на зовн?шн?й д?яльност?, структурних реформах, позбавлених ?вангел?я, нав'язливих орган?зац?ях, мирських проектах, секуляризованому мисленн?, на р?зних пропозиц?ях, представлених як вимоги, як? часом претендують нав'язувати вс?м» (88).

Досв?д любов?, яка «втамову? спрагу»

В останн?х двох розд?лах Папа Франциск п?дкреслю? два аспекти, як? «набожн?сть до Пресвятого Серця повинна по?днувати в соб?, щоб продовжувати живити нас ? наближати до ?вангел?я: особистий духовний досв?д та сп?льнотне ? м?с?онерське зобов'язання» (91). У четверт?й частин?, «Любов, що напою?», в?н перегляда? Священне Писання ? разом з першими християнами розп?зна? в Христ? ? Його пробитому боц? «того, кого прокололи», про якого Бог говорить як про Себе в пророцтв? Книги Захар??. В?дкрите джерело для народу, щоб втамувати його спрагу Божо? любов?, «щоб змити гр?х ? нечистоту» (95). Р?зн? Отц? Церкви згадували про «рану в ?сусовому боц? як джерело води Святого Духа», передус?м святий Августин, який «в?дкрив шлях до набожност? до Пресвятого Серця як м?сця особисто? зустр?ч? з Господом» (103).  Поступово цей поранений б?к, нагаду? Папа, «набув образу серця» (109), ? перерахову? к?лькох святих ж?нок, як? «розпов?дали про досв?д сво?? зустр?ч? з Христом, що характеризувався в?дпочинком у Господньому Серц?» (110). Серед подвижник?в модерно? епохи енцикл?ка говорить насамперед про святого Франциска Сальського, який представля? свою пропозиц?ю духовного життя з допомогою «серця, пронизаного двома стр?лами, укладеного в терновий в?нець» (118).

Об’явлення свят?й Маргарит? Мар?? Алякок

П?д впливом ц??? духовност? свята Маргарита Мар?я Алякок розпов?да? про об'явлення ?суса в Паре-ле-Мон?аль м?ж к?нцем грудня 1673 ? червнем 1675 року. Суть послання, переданого нам, можна п?дсумувати словами, як? почула свята Маргарита: «Ось Серце, яке дуже полюбило людей ? не щадить н?чого, аж до знемоги ? виснаження, щоб засв?дчити ?м свою Любов» (121).

Тереза з Л?зь?, ?гнат?й Лойола та Фаустина Ковальська

Про святу Терезу з Л?зь? в документ? згаду?ться, як вона називала ?суса «Тим, чи? серце б'?ться в ун?сон з мо?м» (134), а також ?? листи до сестри Мар??, як? допомагають зосередити набожн?сть до Пресвятого Серця «на бол?сному аспект?» тих, хто розум?в спокутування як «перш?сть у жертовност?», але на основ? дов?ри «як найкращого жертвоприношення, при?много Христовому Серцю» (138). Папа-?зу?т також присвячу? к?лька уривк?в енцикл?ки м?сцю Пресвятого Серця в ?стор?? Товариства ?суса, п?дкреслюючи, що у сво?х «Духовних вправах» святий ?гнат?й Лойола запрошу? того, хто вправля?ться «ув?йти в Христове Серце» в д?алоз? в?д серця до серця. У грудн? 1871 року отець Беккс посвятив Товариство Пресвятому ?сусовому Серцю, а отець Аррупе зробив це знову в 1972 роц? (146). Досв?д свято? Фаустини Ковальсько?, як зазнача?ться, наново пропону? набожн?сть «з сильним наголосом на прославленому житт? Воскреслого ? на Божому милосерд?», ?, мотивований цим, також святий ?ван Павло ?? «т?сно пов'язав сво? роздуми про милосердя з набожн?стю до Христового Серця» (149). Говорячи про «набожн?сть розради», енцикл?ка поясню?, що перед знаками Страстей, як? збер?га? серце Воскреслого, в?руюча людина неминуче бажа? в?дпов?сти також «на б?ль, який Христос узяв на Себе задля велико? любов?» (151). ? в?н заклика?, «щоб н?хто не насм?хався з виражень в?руючого запалу в?рного Божого люду, який у сво?й народн?й побожност? стара?ться вт?шити Христа» (160). Бо пот?м «ми, прагнучи вт?шити Його, поверта?мося вт?шен?» ? «також можемо вт?шати тих, хто опинився в р?зного роду скорботах» (162).

Набожн?сть до Христового Серця посила? нас до ближн?х

П'ятий ? останн?й розд?л, «Любов заради любов?», заглиблю?ться у сп?льнотн?, соц?альн? та м?с?онерськ? вим?ри будь-яко? автентично? набожност? до Христового Серця, яке, оск?льки «веде нас до Отця, посила? нас до наших брат?в ? сестер» (163). Насправд?, любов до брат?в ? сестер ? «найб?льшим жестом, який ми можемо п?днести Йому у в?дпов?дь на любов» (167). Дивлячись на ?стор?ю духовност?, Папа нагаду?, що м?с?онерськ? зусилля святого Шарля де Фуко зробили його «вселенським братом»: «дозволивши Христовому Серцю сформувати себе, в?н хот?в прийняти все стражденне людство у сво? братерське серце» (179). Дал? Свят?ший Отець говорить про «надолуження», як пояснював святий ?ван Павло ??: «вручаючись разом Христовому Серцю, “на ру?нах, нагромаджених ненавистю ? насильством, можна побудувати цив?л?зац?ю любов?, яко? ми так прагнемо, Царство Христового Серця”» (182).

М?с?я спонукати св?т до любов?

Енцикл?ка ще раз разом з? святим ?ваном Павлом ?? нагаду?, що посвячення Христовому Серцю «сл?д по?днувати з м?с?онерською д?яльн?стю само? Церкви, оск?льки воно в?дпов?да? на бажання ?сусового Серця поширювати у св?т?, через член?в Його Т?ла, Його повну посвяту Царству». Таким чином, через християн «любов буде вливатися в серця людей, щоб будувалося Христове Т?ло, яким ? Церква, ? щоб будувалося також сусп?льство справедливост?, миру ? братерства» (206). Щоб уникнути великого ризику, який п?дкреслював святий Павло VI, що в м?с?? «буде багато говоритися ? багато робитися, але не вдасться домогтися щасливо? зустр?ч? з Христовою любов'ю» (208), нам потр?бн? «закохан? м?с?онери як? дозволяють Христу завоювати себе» (209).

К?нцева молитва

Текст завершу?ться наступною молитвою Папи Франциска: «Молю Господа ?суса, щоб з Його Пресвятого Серця витекли для нас ус?х р?ки живо? води, щоб зц?лити рани, як? ми сам? соб? завда?мо, щоб зм?цнити нашу здатн?сть любити ? служити, щоб спонукати нас вчитися прямувати разом до справедливого, сол?дарного ? братерського св?ту. ? так доти, доки ми не святкуватимемо разом на бенкет? Небесного Царства. Там буде воскреслий Христос, Який узгодить ус? наш? розб?жност? з допомогою св?тла, що безупинно виплива? з Його в?дкритого Серця. Нехай же В?н завжди буде благословенний!» (220).