Папа: Бог н?коли не в?дбира? свою любов, В?н оправду? нас сво?м милосердям
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«На цьому перехрест?, яким ? Бельг?я, ви ? Церквою, що “яка перебува? в рус?”», – ?з тако? характеристики Папа Франциск розпочав сво? слово до церковно? громади Бельг??. Зустр?ч з ?пископами, священиками, дияконами богопосвяченими особами, сем?наристами та душпастирськими сп?вроб?тниками, яка в?дбулася вранц?, 28 вересня 2024 р. в базил?ц? Пресвятого Серця в перифер?йному квартал? Брюсселя Кукельбер?, стала першою велелюдною под??ю в програм? третього дня його 46-? Апостольсько? подорож?. Вислухавши в?тальне слово оч?льника бельг?йського ?пископату та св?дчення священника, душпастирсько? прац?вниц?, богослова, представниц? центру допомоги жертвам насильства, черниц? та в'язничного капелана, Свят?ший Отець под?лився деякими думками навколо трьох сл?в – ?вангел?зац?я, рад?сть ? милосердя.
Повернутися до сутт?вого
Отож, першою дорогою ? ?вангел?зац?я. Як зауважив Наступник святого Петра, зм?ни наших час?в ? криза в?ри спонукали «повертатися до сутт?вого», тобто до ?вангел?я, щоб «ус?м наново зв?щалася добра новина, яку ?сус прин?с у св?т». За його словами, кожна криза – це час, щоб поставити соб? запитання та зм?нитися. «Коли ми в?дчува?мо спустошен?сть, ми завжди повинн? запитувати себе, яке послання Господь хоче нам передати. ? що нам показу? криза? Що ми в?д християнства, яке влаштувалося в гостинному соц?альному середовищ?, перейшли до християнства “меншост?”, а точн?ше, до християнства св?дчення. А це вимага? см?ливост? церковного навернення, щоб розпочати т? душпастирськ? перетворення, як? стосуються також звича?в, моделей ? мови в?ри, щоб вони справд? служили ?вангел?зац??», – сказав Папа.
Коментуючи почут? св?дчення, Свят?ший Отець п?дкреслив, що тако? мужност? потребують священники, щоб «не обмежуватися лише збереженням ? управл?нням спадщиною минулого», а бути пастирями, що готов? розп?знавати питання, як? ставить ?вангел??, прямуючи поряд з Божим людом. А коли ми несемо ?вангел??, то «Господь в?дкрива? наш? серця на зустр?ч з тим, хто в?др?зня?ться в?д нас». «Це гарно, ба б?льше, необх?дно, щоб серед молод? були р?зн? мр?? та форми духовност?», – сказав Папа, п?дкреслюючи, що н?хто не повинен бути «фотокоп??ю ?ншого», адже «?дн?сть у Церкв? – це не одноман?тн?сть, а пошук гармон?? в розма?тт?».
Автентична рад?сть приваблю? тих, хто далекий
Переходячи до другого аспекту, яким ? рад?сть, Наступник святого Петра в?дразу уточнив, що не йдеться про скороминущ? радощ?, пов’язан? з? споживацькими розвагами, але про рад?сть, «яка супроводжу? та п?дтриму? життя також ? в найтемн?ш? та найболюч?ш? моменти», ? вона ? «даром з висоти, в?д Бога». «Це рад?сть серця, яку пробуджу? ?вангел??: усв?домлення того, що на ц?й дороз? ми не самотн? ? що нав?ть у ситуац?ях убогост?, гр?ха, понев?рянь Бог перебува? поруч, п?клу?ться про нас ? не дозволить, щоб останн? слово було за смертю», – сказав в?н, нав?вши пораду духовного розп?знання, яку залишив Йозеф Ратц?н?ер ще перед тим, як стати Папою: «Там, де браку? радост?, де вмира? почуття гумору, там нав?ть нема? Святого Духа […] ? навпаки: рад?сть ? ознакою благодат?». Тож Свят?ший Отець побажав, щоб у пропов?дуванн?, богослуж?ннях ? апостольському служ?нн? проглядалася рад?сть серця, «бо це виклика? запитання та приваблю? також ? тих, хто перебува? далеко».
Бог н?коли не забира? свою любов назад
«?вангел??, яке ми прийма?мо ? д?лимося ним, отриму?мо ? дару?мо, веде нас до радост?, бо в?дкрива? нам, що Бог ? Отцем милосердя, Який зворушу?ться нами, Який п?дн?ма? нас п?сля наших пад?нь, Який н?коли не в?дклика? свою любов до нас», – сказав Папа, переходячи до третього шляху, яким ? милосердя. За його словами, перед обличчям зла це ?нод? може здаватися нам «несправедливим», бо земна справедлив?сть каже: хто помилився, той заплатить. Але «Божа справедлив?сть вища: хто помилився, той покликаний виправити сво? помилки, але щоб зц?литися в сво?му серц?, в?н потребу? милосердно? любов? Бога». «Бог усправедливлю? нас сво?м милосердям, тобто робить нас праведними, бо дару? нам нове серце», – сказав Свят?ший Отець, дякуючи тим, хто працю? з постраждалими в?д зловживань, допомагаючи ?м трансформувати ?хн?й б?ль, ? тим, хто працю? з в’язнями, насл?дуючи ?суса, Який не тримався здалеку в?д наших ран.
«Таким чином, правильно йти вс?ма шляхами земного правосуддя, як також людськими, психолог?чними ? каральними стежками, але покарання повинно бути л?ками, воно повинно вести до зц?лення. Людин? треба допомогти знову встати на ноги ? знайти св?й шлях у житт? та в сусп?льств?. Лише в одному випадку дозволено дивитися на ?ншого згори: щоб допомогти п?двестися. Пам'ятаймо: вс? ми можемо помилятися, але н?хто не ? помилковим, н?хто не ? втраченим назавжди. Милосердя, завжди, завжди милосердя», – наголосив Папа.
