杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Я н?коли не втомлюся повторювати св?й заклик, адресований, зокрема, тим, хто несе пол?тичну в?дпов?дальн?сть: негайно зупин?ть бомби ? ракети, поклад?ть край ворожому налаштуванню. На кожному м?сц?. В?йна – це завжди ? т?льки поразка. Для вс?х. ?дин?, хто виграють – це виробники та торговц? збро?ю. Глобальне припинення вогню ? нев?дкладною потребою: ми не усв?домлю?мо або робимо вигляд, що не бачимо, що сто?мо на краю пр?рви», – цим ствердженням Папа Франциск розпочина? свою розмову з Домен?ко А?ассо, журнал?стом ?тал?йського часопису «La Stampa».

В?дпов?даючи в цьому контекст? на запитання про те, чи ?сну? «справедлива в?йна», Свят?ший Отець п?дкреслив, що потр?бно бути обережними з? словами. «Якщо злод?? вдираються до твого дому, щоб пограбувати тебе ? нападають на тебе, ти захища?шся. Але я не люблю називати цю реакц?ю "справедливою в?йною", тому що цим визначенням можна ман?пулювати», – сказав в?н, п?дкреслюючи, що законно захищатися – справедливо, але краще говорити про законну самооборону, «щоб уникнути виправдання в?йн, як? завжди ? помилкою».

Вир?шення для Свято? Земл? – дв? держави

На запитання про те, як в?н бачить ситуац?ю м?ж Палестиною та ?зра?лем, Папа нагадав про ?снування угоди з Осло, яка говорить про вир?шення у форм? двох держав. «Доки це порозум?ння не буде впроваджене в життя, мир залишатиметься далеким», – переконаний в?н, ? д?лячись думками про те, чого найб?льше бо?ться в цей момент, ствердив, що «во?нно? ескалац??». «Але в той же час я плекаю певну над?ю, тому що зараз в?дбуваються конф?денц?йн? зустр?ч?, щоб спробувати досягти домовленост?. Перемир'я вже було б хорошим результатом», – дода? Свят?ший Отець, згадуючи про посередницьк? зусилля кардинала П’?рбатт?сти П?ццабалли. «Християни ? жител? Гази – я не маю на уваз? ХАМАС – мають право на мир», – наголосив в?н, додаючи, що «також пр?оритетом залиша?ться зв?льнення ?зра?льських заручник?в».

Дипломатичн? зусилля Святого Престолу щодо Укра?ни

«А як просува?ться ватиканська дипломат?я в тому, що стосу?ться в?йни в Укра?н??» – таким було наступне запитання, на що Папа сказав, що «доручив цю складну та дел?катну м?с?ю кардиналов? Маттео Дзупп?», який, за його словами, стара?ться створити передумови для того, щоби будувати атмосферу примирення. «Святий Престол доклада? зусиль для посередництва в обм?н? полоненими та поверненн? укра?нських цив?льних ос?б», – сказав в?н, виокремивши сп?впрацю з уповноваженою в справах прав д?тей з метою репатр?ац?? укра?нських д?тей, примусово вивезених у Рос?ю, що дало деяк? результати.

Мир – Божий дар

«Д?алог. Д?алог. Д?алог. А пот?м – шукання духу людсько? сол?дарност? та братерства. Ми не можемо б?льше с?яти смерть серед брат?в ? сестер! Це не ма? сенсу!» – наголосив Свят?ший Отець, в?дпов?даючи на запитання про те, що ? колонами миру, й щодо сво?х пост?йних заклик?в до молитви пояснив, що «молитва не ? абстрактною», вона ма? значення, оск?льки «приготовля? шлях до примирення, стука? до дверей Божого серця, щоби В?н просв?чував та провадив людей до миру». «Мир – це дар, який Бог може дати нам нав?ть тод?, коли зда?ться, що в?йна невблаганно переважа?. Ось чому я при кожн?й нагод? наполягаю: потр?бно молитися за мир», – пояснив Наступник святого Петра.

Церква – д?м для вс?х

П?д час розмови журнал?ст згадав про те, як п?д час Св?тових дн?в молод? в Л?сабон? Папа Франциск наполягав, що у Церкв? ? м?сце для вс?х. Щодо цього, то Свят?ший Отець зауважив, що Христос запрошу? вс?х, ? на цю тему нав?ть ? Його притча про бенкет, на який запрошен? вс?. Зв?сно, що трапля?ться, що може вв?йти хтось «нев?дпов?дний», але «тод? Бог цим займатиметься, покаже шлях». «?вангел?? призначене для того, щоб освячувати вс?х. Звичайно, якщо ? добра воля. ? потр?бно давати точн? настанови щодо християнського життя (п?дкреслюю, що благословля?ться не союз, а люди). Але вс? ми гр?шн?: нав?що ж складати список гр?шник?в, як? можуть ув?йти в Церкву, ? список гр?шник?в, як? не можуть перебувати в Церкв?? Це не по-?вангельському», – п?дкреслив Папа, покликаючись також ? на дискус?? щодо нещодавнього документа про благословення.

У цьому контекст? журнал?ст згадав про те, як у нещодавньому ?нтерв’ю Свят?ший Отець говорив про «ц?ну самотност?», яку доводиться платити п?сля таких р?шень, запитуючи, як в?н це пережива?. Папа зазначив, що «надактивно» протестують т?, хто належить до «др?бних ?деолог?чних груп», натом?сть випадок африканц?в особливий, оск?льки йдеться про культурний аспект. «Але загалом я в?рю, що поступово вс? погодяться з духом декларац?? "Fiducia supplicans" Дикастер?? доктрини в?ри: вона ма? нам?р включати, а не розд?ляти. Вона заохочу? прийняти людей, а пот?м вв?рити ?х ? себе Богов?», – зазначив Наступник святого Петра, а щодо самотност? зауважив, що «вона м?нлива як весна». «Коли почуваюся самотн?м, насамперед молюся. А коли в?дчуваю навколо себе напругу, спок?йно намагаюся налагоджувати д?алоги ? конфронтац?ю. Але завжди рухаюся вперед, день за днем», – сказав в?н, додаючи, що не ма? побоювань щодо схизми.

Бог ? роботи

У подальшому розмова торкнулася теми штучного ?нтелекту. Д?лячись думками про спод?вання та про тривоги, пов’язан? з цим, Папа п?дкреслив, що «будь-як? науково-техн?чн? ?нновац?? повинн? мати людський характер ? дозволяти людин? залишатися повн?стю людиною». Тож штучний ?нтелект ? «прекрасним кроком уперед», який може допомогти розв’язати чимало проблем, але без етики може також завдати чимало лиха. «Мета повинна полягати в тому, щоб штучний ?нтелект завжди перебував у гармон?? з г?дн?стю людини. Якщо тако? гармон?? не буде, це стане самогубством», – сказав в?н. «Чи знайдеться м?сце для Бога серед робот?в?» – запитував журнал?ст, на що Свят?ший Отець в?дпов?в: «Бог завжди ?. В?н робить все необх?дне. В?н завжди поруч з нами, готовий допомогти нам, нав?ть коли ми цього не усв?домлю?мо. Нав?ть коли ми Його не шука?мо. Нав?ть коли ми Його не хочемо. ? якщо В?н бачить, що бурев?? нестримн?, В?н да? про себе знати. Сво?ми способами, як? перевершують все ? вс?х».

Подорож? та зустр?ч?

Дал? прозвучали к?лька запитань про стан здоров’я та найближч? плани. Папа ствердив, що почува?ться добре ? що не драту?ться, коли «п?сля кожно? атаки кашлю» його запитують про в?дставку. «Н?, тому що зречення – це можлив?сть для кожного Папи. Але зараз я про це не думаю. Це мене не турбу?. Якщо ? коли я б?льше не матиму б?льше сил, то почну про це думати. ? молитися про це», – сказав в?н, розпов?вши, що плануються подорож? в Бельг?ю, а в серпн? – до Сх?дного Тимору, Папуа-Ново?-Гв?не? та ?ндонез??. ? також г?потетичн? плани в?дв?дати Аргентину, але праця в цьому напрямку ще не ведеться. В ?тал?? у планах на 2014 р?к – Верона в травн? та Тр??сте в липн?. У цьому контекст? журнал?ст запитав, чи Свят?ший Отець не обража?ться на новообраного Президента Аргентини, який цими м?сяцями гостро висловлювався на його адресу. «Н?. Сказане п?д час виборчо? кампан?? – приходить ? в?дходить», – в?дпов?в в?н, зазначивши, що також запланована зустр?ч п?сля канон?зац?? аргентинсько? свято?, що в?дбудеться 11 лютого й на яку плану? при?хати Глава Держави. «? я готовий розпочати д?алог – слово й слухання – з ним. Як ? з ус?ма», – додав Папа.

Вчитися в?д д?тей

«Бо його не вистачало. Я в?дчув потребу цього», – так Наступник святого Петра в?дпов?в на запитання про те, чому вир?шив встановити Всесв?тн?й день д?тей. Вступним досв?дом до цього стала зустр?ч д?тей, яка в листопад? минулого року в?дбулася у Ватикан?. «Його мета – спонукати до роздум?в ? д?й, щоб в?дпов?сти на запитання: "Який св?т ми хочемо залишити д?тям, що п?дростають? З якими перспективами?". Якщо прислухатися ? спостер?гати за ними, то д?ти ? вчителями життя для нас, дорослих ? л?тн?х людей, бо вони чист?, справжн? ? спонтанн?. Будь-яка ?хня повед?нка, нав?ть найскладн?ша ?, здавалося б, незрозум?ла, – це урок. Якщо ми дбатимемо про ?хн? добро, то зробимо добро для себе. Й для всього людства», – переконаний Папа.

Церква, що виходить на перифер?ю

Наприк?нц? розмови журнал?ст запитував про те, якою ? мр?я Свят?шого Отця про Церкву прийдешнього, на що в?н в?дпов?в словами догматично? конституц?? Другого Ватиканського Собору про Боже слово: «Dei Verbum religiose audiens et fidenter proclamans», тобто, такою, що побожно слуха? Боже слово та з? ст?йким дов?р’ям проголошу? його. «Я мр?ю про Церкву, яка вм?? бути близькою до людей у конкретност?, в тонкощах та суворост? повсякденного життя», – сказав в?н, додаючи, що пост?йно дума? про те, про що говорив п?д час загальних з?брань кардинал?в перед конклавом, що «Церква покликана вийти ?з себе ? прямувати на перифер?ю, не лише географ?чну, але й екзистенц?йну: на перифер?ю та?мниц? гр?ха, болю, несправедливост?, нев?гластва ? в?дсутност? в?ри, на перифер?ю мислення, на перифер?ю вс?х форм страждання».

Згадуючи про ц? дн?, Свят?ший Отець розпов?в, що його слова викликали оплески, але в?н ще тод? не збагнув, що ця промова стала його «вироком». Лише п?д час об?ду 13 березня, перед вир?шальним голосуванням, в?н почав про щось здогадуватися, коли йому поставили к?лька «п?дозр?лих» запитань. «А коли мене обрали, я мав вражаюче в?дчуття миру всередин?», – сказав Папа, а на запитання про те, як почува?ться сьогодн?, в?дпов?в: «Я почуваюся параф?яльним священиком. Дуже велико? параф??, планетарно?, звичайно, але мен? подоба?ться збер?гати дух параф?яльного священика. ? перебувати серед людей. Де я завжди знаходжу Бога».