杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«З цих земель м?й батько ем?грував у Аргентину; ? на ц? земл?, що стали ц?нними завдяки добрим продуктам земл?, а насамперед, справжн?й працьовитост? людей, я прибув, щоби в?днайти смак кор?ння. Але сьогодн? ще раз ?вангел?? поверта? нас до кор?ння в?ри», – цими словами Папа Франциск розпочав пропов?дь п?д час Свято? Меси, яку в?н у нед?лю Христа Царя, 20 листопада 2022 р., в?дслужив у катедральному собор? в Аст? на п?вноч? ?тал??. В?н нагадав, що це кор?ння знаходиться в посушлив?й земл? Голготи, де нас?ння ?суса, вмираючи, проростило над?ю. П?д час богослуж?ння Папа уд?лив служ?ння акол?та м?сцевому сем?наристов? Стефано.

Цар, Який об?йняв усе людське

Свят?ший Отець зазначив, що на хрест? бачимо одну лише фразу: «Це цар юдейський». Однак, коли бачимо ?суса, то поняття царя зм?ню?ться. Бо ми уявля?мо короля як могутнього мужа на трон? з коштовними в?дзнаками, що виголошу? урочисту промову п?длеглим. ?сус же не сидить на трон?, але розпростертий на ?нструмент? страти, Бог, Який «могутн?х скида? з престол?в», д?? «як слуга, прибитий могутн?ми до хреста». В?н вже не навча? натовп словом, п?дносячи руку, не вказу? на когось пальцем, але в?дкрива? об?йми для вс?х. «Так об’явля?ться наш Цар: з розпростертими об?ймами», – сказав Папа, п?дкреслюючи, що лише впавши в Його об?йми, можемо збагнути, що Бог д?йшов аж до парадоксу хреста, щоби об?йняти усе, що ? в нас – нашу смерть, наш б?ль, нашу вбог?сть, нашу слабк?сть. «Ось наш Цар, Цар кожного з нас ? Цар всесв?ту, бо переступив через найв?ддален?ш? границ? людського, вв?йшов у найтемн?ш? д?ри ненавист? та покинення, щоби просв?тити кожне життя та об?йняти кожну д?йсн?сть. Браття, сестри, таким ? Цар, якого сьогодн? святку?мо!» – наголосив пропов?дник, заохочуючи кожного дати в?дпов?дь на запитання про те, чи цей Цар ? володарем нашого життя.

Об?йми, що в?дчиняють рай

Запросивши слухач?в зосередити погляд на роз?п’ятому ?сус?, Наступник святого Петра п?дкреслив, що В?н не присвячу? нам мимол?тний погляд, але залиша?ться ?з розпростертими об?ймами, немовби кажучи нам, що н?що наше не ? чужим для Нього, що хоче п?дняти та спасти нас з нашою ?стор??ю, нашими злигоднями та гр?хами. Потр?бно лише «здатися Його лаг?дн?й любов?». «Саме так, спас?ння походить ?з того, щоби дозволити Йому любити нас, бо лише так ми визволя?мося з невол? нашого “я”, з? страху бути самотн?ми, в?д думки, що не справимося», – сказав пропов?дник, заохочуючи часто ставати перед Роз?п’ятим ? п?ддатися Його любов?, бо «ц? розпростерт? об?йми в?дчиняють нам рай».

Не залишитися просто глядачами

Дал? Папа зазначив, що потр?бно обирати, що чинити дал?. ?вангел?я розпов?да?, що перед роз?п’ятим ?сусом ? т?, що поводяться як глядач?, й т?, хто залуча?ться. Глядач?в ? б?льш?сть. ? це не обов’язково були зл? люди, м?ж ними були й в?руюч?, але вони дивляться на ?суса здалеку, ?хн?й погляд сповнений ц?кав?стю ? байдуж?стю. Хтось коментував, хтось висловлював як?сь судження, хтось нар?кав, але вони лише спостер?гали, склавши руки. Були також «глядач?» й б?ля хреста – пров?дники народу, солдати, один ?з роз?п’ятих розб?йник?в. Вс? вони повторюють: «Якщо ти цар, то спаси сам себе», що ? повною протилежн?стю того, що чинить ?сус, думаючи не про Себе, а про ?хн? спас?ння.

«Але “спасай себе” ? заразливим: в?д пров?дник?в до солдат?в ? до людей, хвиля зла досяга? майже вс?х. Замисл?мось над тим, що зло ? заразливим. Коли п?дхопимо ?нфекц?йну хворобу, зараження в?дбува?ться в?дразу. ? ц? люди говорять про ?суса, але нав?ть на мить не синхрон?зуються з ?сусом:  дистанц?юються ? говорять. Це летальна зараза байдужост?», – сказав Свят?ший Отець, п?дкресливши, що хвиля зла поширю?ться саме так: почина?ться в?д дистанц?ювання, в?д того, щоби оглядати, н?чого не чинивши. ? це становить загрозу також ? для нашо? в?ри, «яка м?л??, якщо залиша?ться теор??ю та не впроваджу?ться в життя», й тод? ста?мо християнами, як? «кажуть, що в?рять у Бога ? прагнуть миру, але не моляться ? не п?клуються про ближнього».

Вчитися заступництва

Але серед численних глядач?в дехто залуча?ться. «Добрий розб?йник», у той час, коли ?нш? насм?хаються над ?сусом, промовля? до Нього, звертаючись на ?м’я. ? в той час, як ?нш? виливають на Христа св?й гн?в, в?н визна? Йому сво? помилки, коли ?нш? кажуть «спаси себе», в?н просить: «Згадай про мене». ? так «ста? першим святим», В?н лише на мить наблизився до ?суса, «а Господь залиша? його при Соб? назавжди».

«?вангел?? говорить про доброго розб?йника для нас, щоби заохотити нас перемагати зло, переставши залишатися глядачами, бо байдуж?сть ? г?ршою в?д того, щоби чинити зло. З чого розпочати? ?з дов?ри, з того, щоби звертатися до Бога на ?м’я, як це вчинив добрий розб?йник, який на наприк?нц? свого життя знайшов см?ливе дов?р’я д?тей, як? дов?ряють, просять, наполягають. ? зв?ряючись, визна? сво? помилки, плаче, але не над собою, а радше перед Господом», – сказав Папа, додаючи, що той, хто практику? близьк?сть, той вчиться також заступництва, вчиться «приносити Богов? те, що бачить, страждання св?ту, людей, яких зустр?ча?». «Ми у св?т? не лише для того, щоби спасти себе, але щоби привести брат?в ? сестер в об?йми Царя», – п?дкреслив Свят?ший Отець, зазначивши, що у той час, як наш Цар спогляда? на нас ?з розпростертими об?ймами, за нами виб?р чи залишатися глядачами, а чи залучатися.