杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Це була подорож зустр?ч?», – сказав Папа Франциск, п?дбиваючи п?дсумки свого в?зиту в Бахрейн. Повертаючись у нед?лю, 6 листопада 2022 р. до Ватикану, в?н на борту л?така в?дпов?в на запитання журнал?ст?в, перше з яких, зг?дно з? звича?м, поставила представниця преси приймаючо? кра?ни, просячи оц?нити результати подорож?, а також зусилля Бахрейну, спрямован? на п?дтримку мирного сп?в?снування.

Д?алог на основ? усв?домлено? ?дентичност?

Свят?ший Отець назвав цю подорож подорожжю зустр?ч?, бо ?? метою був м?жрел?г?йн?й ? екумен?чний д?алог. В?н зазначив, що Великий ?мам Аль-Азгару такою говорить про пошук ?дност?, насамперед, ?дност? всередин? ?сламу з пошаною до в?дм?нностей, але щоби вступати в м?жрел?г?йний д?алог на основ? усв?домлено? ?дентичност?. В?дзначивши наполягання Ахмада Аль-Та?ба на внутр?шньо ?сламському д?алоз?, Папа згадав ? про внутр?шньо християнськ? конфл?кти. «Тепер, дякувати Богов?, п?сля Другого Ватиканського Собору трива? наближення ? можемо д?алогувати, працювати разом, ? це важливо, давати св?дчення чинення добра ?ншим. Спец?ал?сти, богослови обговорять богословськ? питання, а ми повинн? прямувати вперед разом, як в?руюч?, як друз?, як брати, чинити добро», – сказав в?н, вказуючи також на важлив?сть присутност? Вселенського Патр?арха, авторитету в екумен?чн?й сфер?. «П?дсумовуючи, це була подорож зустр?ч?. Для мене новизною було познайомитися з культурою, в?дкритою на вс?х. У ваш?й кра?н? ? м?сце для вс?х», – додав Папа.

Шлях д?алогу як пл?д братньо? зустр?ч?

?мад Атрач ?з «Sky News Arabia» запитував про те, чи шлях д?алогу, започаткований п?дписаним три роки тому Документом про загальнолюдське братерство, що включав також в?зити в ?рак ? Казахстан, прин?с в?дчутн? плоди. Як л?ванець, в?н подякував за згадку про його батьк?вщину, яка «насправд? в?дчува? нагальну потребу в його в?зит?».

Папа Франциск розпов?в, що цими днями вони з Ахмадом Аль-Та?бом роздумували над тим, як прийшла ?дея Документа, що був п?дписаний в Абу-Даб?. Свят?ший Отець згадував, що п?д час в?зиту Великого ?мама до Ватикану, п?сля протокольних зустр?чей, як? завершувалися в об?дню пору, в?н спонтанно запросив його на об?д. «Ми с?ли за ст?л, в?н, його секретар ? дво? радник?в, ? я, м?й секретар ? м?й радник, ? взяли хл?б, переломили його ? дали один одному. Це був жест дружби – подати хл?б. Це був прекрасний об?д, дуже братерський. ? наприк?нц?, не пам’ятаю, кому прийшла ця ?дея, ми запитували, чому б не приготувати якесь послання на основ? ц??? зустр?ч?. Так народився Документ з Абу-Даб?», – розпов?в Папа, зазначивши, що до роботи в?дразу взялися секретар?. Згодом цей документ став основою для «Fratelli tutti», т??? частини, де йдеться про загально людську дружбу. «Я нав?ть не знав, яке ?м’я Великого ?мама, а згодом ми стали друзями, зробили певну р?ч як дво? друз?в», – додав в?н.

Щодо Л?вану, Наступник святого Петра запевнив, що молиться за цю кра?ну та звернувся ?з закликом до л?ванських пол?тик?в в?дкласти частков? ?нтереси та знайти порозум?ння для добра кра?ни. «Перше Бог, пот?м батьк?вщина, а вже тод? ?нтереси», – наголосив в?н, закликавши також журнал?ст?в звернути св?й погляд на Л?ван.

Сусп?льство, яке усува? ж?нок з громадського життя, б?дн??

З посиланням на ситуац?ю в сус?дньому з Бахрейном ?ран? прозвучало запитання про боротьбу за права ж?нок ? загалом, про пошану до фундаментальних прав людини. В?дпов?даючи, Свят?ший Отець зазначив, що боротьба за права ж?нки трива?. В?н згадав, що ще в 50-х роках минулого стол?ття в нього на батьк?вщин? в?дбувалася боротьба за виборче право для ж?нок. «Ми повинн? не припиняти боротися за права, бо ж?нки ? даром. Бог не створив чолов?ка, давши йому песика для розваги. Н?. В?н створив ?х двох, р?вних, чолов?ка ? ж?нку», – сказав Папа, зауваживши, що слова святого Павла про стосунки м?ж чолов?ком ? ж?нкою, як? нам сьогодн? здаються застар?лими, на той час були революц?йними та викликали обурення. «Сусп?льство, яке нездатне в?ддати ж?нц? належне ?й м?сце не руха?ться вперед», – сказав Свят?ший Отець, зауваживши, що ж?нки мають сво? способи для вир?шення проблем, ? потр?бно сп?впрацювати. «Я побачив, що у Ватикан? щоразу, коли ж?нка при?дну?ться до певно? прац?, справи покращуються», – додав в?н, п?дкреслюючи, що сусп?льство, яке усува? ж?нок ?з громадського життя, це сусп?льство, яке б?дн??.

Зусилля Святого Престолу на користь миру

Антон?о Пелайо з «Vida Nueva» запитав: «Свят?ший Отче, ?диний раз, коли п?д час ц??? подорож? Ви говорили експромтом, це було, коли ви згадували про “багатостраждальну Укра?ну” та “мирн? переговори”. Я хот?в би запитати, якщо можете щось сказати, як ?де справа з цими переговорами з ватиканського боку. ? ще одне запитання: чи Ви говорили нещодавно з Пут?ним ? чи ма?те найближчим часом нам?р це вчинити?».

«Гаразд, насамперед: Ватикан пост?йно уважний щодо цього, Державний Секретар?ат працю? та працю? добре. Я знаю, що Секретар [у справах стосунк?в з державами ? м?жнародними орган?зац?ями] архи?пископ ?алла?ер добре цим займа?ться», – в?дпов?в Папа, нагадавши про те, що наступного дня п?сля початку в?йни в?н по?хав до рос?йського посольства, щоби «поговорити з послом, який ? доброю людиною». «Я знаю його вже ш?сть рок?в, в?дколи в?н при?хав. В?н ? гуман?стом. Пригадую коментар, який в?н тод? мен? залишив: “Nous sommes tombés dans la dictature de l’argent” (ми потрапили в диктатуру грошей), говорячи про цив?л?зац?ю», – згадував Свят?ший Отець, зазначивши, що при ц?й нагод? в?н висловив свою готовн?сть по?хати в Москву та переговорити з Пут?ним, якщо треба. «Мен? дуже вв?чливо в?дпов?в Лавров, мовляв, дякую, але на даний час цього не потр?бно», – додав в?н.

«Але в?дтод? наш ?нтерес був великий. Я трич? говорив по телефону з президентом Зеленським; дещо б?льше ?з послом Укра?ни. Трива? праця над зближенням, щоби знайти вир?шення. Також ? Святий Престол чинить те, що повинен стосовно полонених, тощо. Йдеться про реч?, як? завжди робляться, ? як? Святий Престол завжди чинив. А дал? – пропов?дування миру», – сказав Папа.

«Мене вража? – ? тому я вживаю слово “багатостраждальна” [досл?вно: “martoriata” - “п?ддана мукам” в?д “martoriare” - “катувати, мучити”] – ота жорсток?сть, яка не притаманна рос?йському народов?, можливо… бо рос?йський народ – це великий народ; це [жорсток?сть] найманц?в, солдат?в, як? йдуть на в?йну як на пригоду, найманц?в… Я вол?ю думати так, бо маю велику пошану до рос?йського народу, до рос?йського гуман?зму. Вистачить згадати Досто?вського, який до сьогодн? надиха?, надиха? християн до осмислення християнства. Я маю велику прихильн?сть до рос?йського народу, як також велику прихильн?сть до укра?нського народу», – зазначив Свят?ший Отець, розпов?вши, що коли мав 11 рок?в, то знав одного укра?нського священика, який навчив його прислуговувати п?д час укра?нсько? л?тург??. «Через це мен? також дуже подоба?ться укра?нська л?тург?я. Я опинився м?ж двома народами, до яких маю прихильн?сть, – додав в?н. – ? не т?льки я. Святий Престол пров?в чимало конф?денц?йних зустр?чей, багато речей з позитивними результатами».

«А тепер, – в?в дал? Папа, – користаючи з цього запитання, хочу поскаржитися: протягом одного стол?ття – три св?тов? в?йни! 1914-1918, 1938-1945, ? тепер?шня. Бо це св?това в?йна, бо правдою ? те, що коли ?мпер??, з того чи ?ншого боку, слабнуть, то потребують вести в?йну, щоби почуватися сильними, як також для того, щоби продавати зброю. Бо сьогодн?, на мою думку, найб?льшим лихом у св?т? ? виробництво збро?. Але ж прошу вас! Мен? сказали, не знаю, чи це правда, чи н?, що якщо би протягом року не виробляти зброю, то поклалося би край голодов? в св?т?. ?ндустр?я збро? ? жахливою».

У цьому контекст? Наступник святого Петра згадав про портових роб?тник?в у ?ену?, як? к?лька рок?в тому в?дмовилися перевантажувати зброю на корабель у ?мен, де сьогодн? д?ти не мають що ?сти, згадав про скитання народу рох?нджа, про М’янму, «це жах?ття, що там д??ться», про Сир?ю. ? спод?вання, що у Еф?оп?? кровопролиття зупиниться, але трива? рос?йсько-укра?нська в?йна. «Повсюди перебува?мо в умовах в?йни ? не розум??мо цього», – сказав Свят?ший Отець, знову розпов?вши про сво? переживання в?д в?дв?дування в?йськових мемор?ал?в, де на надгробках виписан? ?мена молодих чолов?к?в. «Не хочу н?кого обмовляти, але це торкнулося мого серця: коли в?дбувалося спогадування висадки в Норманд??, на в?дзначення з?бралися глави держав ? уряд?в. Так, д?йсно, це був початок пад?ння нацизму, це правда. Але ск?льки юнак?в полягли на берегах Норманд??? Кажуть, що тридцять тисяч… Хто згаду? про цих юнак?в? В?йна с?? оце все. Тому ви, журнал?сти, будьте пациф?стами, виступайте проти в?йн, бор?ться проти в?йни. Прошу вас про це як брат. Дякую», – сказав Папа.

Благодать сорому

Про необх?дн?сть в?дмовитися в?д секретност? у канон?чних вердиктах, як? стосуються справ про сексуальн? зловживання, ? про б?льшу прозор?сть запитував представник франкомовних мед?а, нав?вши випадок, коли минулого року було покарано ?пископа, який тепер на пенс??, за злочини, що сягають пер?оду 90-х рок?в, але в пресу це потрапило випадково. Папа Франциск зазначив, що проблема зловживань завжди ?снувала, ? не лише в Церкв?. ? встановлено, що 42-46 в?дсотк?в випадк?в трапляються у с?м’ях чи за м?сцем проживання, й у с?м’ях дос? б?льш?сть випадк?в покрива?ться. Ця «погана звичка» приховувати в Церкв? почала зм?нюватися, коли виникли скандали, пов’язан? саме з покриванням факт?в. Це привело до усв?домлення необх?дност? працювати над цим. ? хоч за статистичними даними к?льк?сть випадк?в, пов’язаних з Церквою, становить незначну менш?сть, «нав?ть один випадок ? траг?чним», бо ? зрадою священичого покликання. Але усв?домлення необх?дност? розсл?дувати справи приходило пов?льно, однак сьогодн? Церква, за словами Папи, ? р?шучою в тому, щоби викор?нювати «культуру приховування». «Ми працю?мо над вс?м тим, над чим можемо, але треба знати, що у Церкв? ? також люди, як? ще не мають тако? ясност?, як? не под?ляють такий п?дх?д. Це процес, ? ми см?ливо руха?мося вперед, а не вс? мають цю в?двагу; ?нод? ? спокуса шукати компром?си, ми ? також нев?льниками наших гр?х?в, але волею Церкви ? прояснити все», – запевнив Свят?ший Отець, додаючи: «Робимо, що в наших силах, вс? ми ? також гр?шниками. Й перше, що ми повинн? в?дчувати – це сором, глибокий сором за все це. Думаю, що сором – це благодать. Ми можемо боротися проти вс?х лих св?ту, але без сорому це буде даремним».

Право не т?льки м?грувати, але й не м?грувати

В?дпов?даючи на запитання, що стосуються м?грантсько? пол?тики ?тал?? та деяких ?нших кра?н ?вропи, Папа зазначив, що це д?йсно ? викликом. В?н повторив чотири принципи, як? стосуються явища м?грант?в, якими ? прийняти, супроводити, п?дтримати та ?нтегрувати, що ? запорукою усп?шно? прац? з м?грантами. Кр?м того, за його словами, потр?бне узгоджене р?шення на р?вн? ?С, цей тягар не повинен падати на окрем? кра?ни. ?ншим аспектом, на який звернув увагу Свят?ший Отець, ? те, що проблему також потр?бно вир?шувати на р?вн? причин, що спонукають залишати свою землю. «Уявити лише, що деяк? кра?ни Африки не ? власниками сво?х надр, що все ще дос? залежить в?д колон?альних вплив?в. Вир?шувати проблему м?грант?в у ?вроп? ? лицем?рством, стараймося вир?шувати ?? також ?хньому дом?», – закликав в?н.

Не забувати про святий Божий люд

«Як по?днати те, що ми бачили у Бахрейн? та ситуац?ю в Н?меччин?? Бо у Бахрейн? ми бачили малу Церкву, мале стадо, повне над??, що живе серед багатьох обмежень, однак ? жвавою, повно? над?? Церквою, що росте. У Н?меччин?, натом?сть, ма?мо велику Церкву, з великою традиц??ю, багату богослов’ям ? матер?ально, яка, однак, щороку втрача? триста тисяч в?рних, як? в?дходять, перебуваючи в глибок?й криз?. Чого можна навчитися в?д цього малого стада, яке ми бачили в Бахрейн?, для велико? Н?меччини?» – таким було останн? запитання.

Папа зауважив, що Н?меччина ма? давню рел?г?йну ?стор?ю, велику та складну, де не бракувало боротьби. «Н?мецьким католикам я кажу: Н?меччина ма? велику ? прекрасну ?вангельську Церкву, ? мен? не хот?лося б ще одн??? тако?, що н?коли не буде наст?льки доброю, як ця; але хочу, щоб вона була католицькою, у братерств? з ?вангельською», – сказав в?н, вказуючи на те, що ?нод? бува? так, що втрача?мо рел?г?йне чуття народу, святого в?рного Божого люду, потрапляючи в кон’юнктурн? дискус??, як? ? богословськими висновками, але не ядром богослов’я. «А що дума? святий Божий в?рний люд. Що в?дчува? святий Божий люд? Потр?бно шукати те, як в?н в?дчува?, оту просту рел?г?йн?сть, як? знаходимо в д?дус?в ? бабусь. Не маю на уваз? повертатися назад, а прямувати до натхнення кор?ння. Вс? ми ма?мо ?стор?ю кор?ння в?ри, ? також народи мають ??», – в?в дал? Свят?ший Отець, нагадуючи про те, що кор?нням в?ри ? зустр?ч з живим ?сусом Христом. «З цього, – пояснив в?н, – виплива? апостольська в?двага, вих?д на перифер??, також ? на моральн?, щоби допомагати людям, ?з зустр?ч? з ?сусом Христом. Якщо нема? зустр?ч? з ?сусом Христом, то буде етицизм, перебраний у християнство».