Лист Свят?шого Отця до укра?нського народу
Дорог? брати ? сестри укра?нц?!
Ось уже дев'ять м?сяц?в як на ваш?й земл? було розв'язане абсурдне божев?лля в?йни. У вашому неб? невпинно гримить злов?сний гурк?т вибух?в ? тривожний звук сирен. Ваш? м?ста розтрощуються бомбами, у той час як зливи ракет несуть смерть, руйнування ? б?ль, голод, спрагу ? холод. Численн? були змушен? вт?кати вашими дорогами, покидаючи власн? дом?вки та все р?дне. Поруч з вашими великими р?ками щодня проливаються р?ки кров? та сл?з.
?днаю мо? сльози з вашими ? хочу вам сказати, що нема? дня, коли б я не був поруч з вами ? не носив би вас у мо?му серц? ? в мо?й молитв?. Ваш б?ль - це м?й б?ль. На ?сусовому хрест? сьогодн? я бачу вас — тих, хто стражда? в?д терору, викликаного ц??ю агрес??ю. ? справд?, хрест, на якому катували Господа, знову проявля?ться у тортурах, як? ми бачимо на т?лах загиблих, у братських могилах, виявлених у р?зних м?стах, у цих та у багатьох ?нших кривавих картинах, що ув?рвалися в наш? душ?, ? зд?ймають крик: чому? Як люди можуть ставитися так до ?нших людей?
У мо?й пам’ят? вирина? багато траг?чних ?стор?й, про як? я д?знався. Насамперед це стосу?ться д?тей: ск?льки д?тей було убито, ск?льки поранено, ск?льки залишилося сиротами, було в?д?рвано в?д матер?в! Я плачу разом з вами за кожною дитиною, що через цю в?йну втратила життя, як К?ра з Одеси чи Л?за з В?нниц? та сотн? ?нших д?тей: у кожн?й з них зазнало поразки усе людство. Зараз ц? д?ти знаходяться на лон? Божому, бачать ваш? страждання ? моляться, щоби вони зак?нчилися. Але як можна не в?дчувати тривоги за них ? за тих, малих ? дорослих, як? були депортован?? Безм?рним ? б?ль укра?нських матер?в.
Я також думаю про вас, дорога молоде: щоб мужньо захистити свою батьк?вщину, ви були змушен? взяти до рук зброю, полишивши мр?? про майбутн?, як? ви плекали; я думаю про вас, дружини, як? втратили сво?х чолов?к?в ?, кусаючи губи, мовчки, з г?дн?стю та р?шуч?стю продовжу?те жертвувати ус?м задля сво?х д?тей; думаю про вас, доросл?, що вс?ляко намага?тесь захистити сво?х р?дних; про вас, людей старшого покол?ння, як? зам?сть того, щоб прожити спок?йно веч?р свого життя, були вкинут? у кром?шню н?ч в?йни; про вас, ж?нки, що зазнали насильства ? несете у сво?х серцях важкий тягар; про ус?х вас, зранених т?лом ? душею. Я думаю про вас ? з сердечною близьк?стю ? з вами, захоплюючись тим, як ви дола?те ц? тяжк? випробування.
Я думаю про вас, волонтери, що прожива?те кожен день для народу; про вас, душпастир? святого Божого люду, як? часто з великим ризиком для власно? безпеки залишалися поруч з людьми, несучи Божу розраду та братню сол?дарн?сть, ум?ло перетворюючи сп?льноти ? монастир? на житло, щоб прийняти, допомогти та нагодувати тих, хто опинився у складних умовах. Я також думаю про б?женц?в ? внутр?шньо перем?щених ос?б, що опинилися далеко в?д сво?х дом?вок, часто зруйнованих; ? про владу, за яку я молюся: на н?й лежить обов’язок керувати кра?ною у траг?чн? часи та приймати далекоглядн? р?шення задля миру та розвитку економ?ки в умовах руйнування багатьох житт?во важливих ?нфраструктур у м?стах ? селах.
Дорог? брати ? сестри, у всьому цьому мор? зла ? болю, через дев’яносто рок?в п?сля жахливого геноциду Голодомору, я захоплююся вашим добрим запалом. Укра?нський народ, попри величезну трагед?ю, яку зараз пережива?, н?коли не занепав духом ? не впав у розпач. Св?т в?дкрив для себе см?ливий ? сильний народ, народ, що стражда? ? молиться, плаче ? бореться, чинить оп?р ? над??ться: благородний ? стражденний народ. Я продовжую бути з вами серцем ? молитвою, з людською турботою, щоб ви в?дчували супров?д, щоб не звикалося до в?йни, щоб ви не залишалися самотн?ми сьогодн?, а особливо завтра, коли, можливо, з’явиться спокуса забути про ваш? страждання.
У ц? м?сяц?, коли сувор?сть кл?мату робить ще б?льш траг?чним те, що ви пережива?те сьогодн?, я хочу, щоб н?жн?сть Церкви, сила молитви ? любов, якою огортають вас численн? брати ? сестри по ц?лому св?т? стали лаг?дним дотиком на ваших обличчях. За к?лька тижн?в буде Р?здво, ? скрег?т страждань стане ще б?льш в?дчутним. А я хочу повернутися з вами до Вифле?му, до випробувань, з якими Свят?й Родин? довелося з?ткнутися т??? ноч?, що здавалася лише холодною ? темною. Натом?сть прийшло св?тло: не в?д людей, а в?д Бога; не ?з земл?, а з Неба.
Нехай Мати Його ? наша, - Богородиця, - чува? над вами. ?? Непорочному Серцю, у ?дност? з ?пископами ц?лого св?ту, я посвятив Церкву ? людство, а в особливий спос?б вашу Кра?ну ? Рос?ю. ?? Материнському Серцю приношу ваш? страждання ? ваш? сльози. У То?, як писав великий син вашо? земл?, що «в мир наш Бога принесла», не втомлюймося просити жаданого дару миру, будучи певними, що «для Бога нема неможливо? жодно? реч?!» (Лк 1, 37). Нехай В?н сповнить справедлив? спод?вання ваших сердець, зц?лить ваш? рани ? дару? вам свою розраду. Я ? з вами, молюся за вас ? прошу молитися за мене.
Нехай Господь вас благословить ? Богородиця вас обер?га?.
Рим, Сан-Джованн?-?н-Латерано, 24 листопада 2022 року