Папа: Церква покликана бути домом примирення
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Якщо хочемо примиритися м?ж собою та всередин? себе, примиритися з минулим, ?з зазнаними кривдами та зраненою пам’яттю, з травматичними под?ями, як? не може зц?лити жодне людське вт?шення, потр?бно п?двести погляд на роз?п’ятого Христа, мир черпа?ться з Його в?втаря», – сказав Папа Франциск, зустр?чаючись у понед?лок, 25 липня 2022 р., пополудн? за м?сцевим часом (п?сля п?вноч? за ки?вським) ?з параф?яльною сп?льнотою храму Пресвятого Серця перших народ?в в Едмонтон?.
Цей храм, споруджений 1913 року, ? одн??ю з найстар?ших католицьких церков м?ста. В 1991 роц? архи?пископ Джозеф МакНейл визначив його як нац?ональну параф?ю перших нац?й, метис?в та ?ну?т?в, що була першою такого роду в кра?н?. Тут католицька в?ра виража?ться у контекст? туб?льно? культури. Храм також став духовним осередком для багатьох м?грант?в ? б?женц?в, як? прибули до Едмонтона.
Д?м для вс?х
Вислухавши прив?тальне слово пароха та двох параф?ян, Папа зауважив, що радий бачити тих, кого к?лька м?сяц?в тому приймав у Ватикан?, а тепер прибув до ?хнього дому як друг ? паломник у храм?, в якому вони збираються, щоб «як брати ? сестри прославляти Бога». Беручи до уваги душпастирський контекст, в?н зазначив, що цей храм ? «домом для вс?х, в?дкритим та ?нклюзивним, таким, як повинна бути Церква», в як?й кожен повинен почуватися бажаним. Свят?ший Отець також подякував за конкретну уважн?сть до б?дних, яких «чимало в ц?й багат?й кра?н?».
«Водночас, ми не повинн? забувати про те, що також ? в Церкв? з добрим зерном зм?шу?ться кук?ль. ? саме через цей кук?ль я хот?в зд?йснити це покутне паломництво, розпочавши його сьогодн? вранц?, творячи пам’ять про зло, яке зазнали ?нд?анськ? народи з боку багатьох християн, бол?сно просячи за нього прощення», – сказав Папа, додаючи, що його ранить думка про те, що католики брали участь у пол?тиц? асим?ляц??, що прищеплювала «почуття нижчост?, обкрадаючи громади та людей з ?хньо? культурно? та духовно? ?дентичност?». ? це чинилося також «в ?м’я осв?ти, яка вважала себе християнською», в той час як в?дправною точкою осв?ти повинна бути «пошана та сприяння талантам, як? вже ма? людина».
Примирення через хрест
Тож у цьому контекст? Свят?ший Отець присвятив сво? роздуми тем? примирення, тому, що ?сус п?дказу? нам на цю тему, ? яке значення це ма? для нас сьогодн?. Папа звернув увагу на те, що примирення, яке зд?йснив ?сус, не було зовн?шньою мирною угодою, компром?сом для задоволення стор?н, це не був мир, який «впав з неба». Христос, як навча? святий Павло, примирив, «зробивши з двох в?дм?нних реальностей одну д?йсн?сть, одну р?ч, один народ». Це ?сус «примирю? нас м?ж собою на хрест?». Це В?н «на хрест? примирю?, наново збира? разом все те, що здавалося немислимим ? непрощенним, об?йма? вс?х ? все».
«Браття, сестри, але що це може сказати тому, хто носить в серц? наст?льки болюч? рани? Уявляю соб? труднощ? в тому, щоб розглед?ти будь-яку перспективу примирення того, хто вистраждав жахлив? реч? через людей, як? повинн? були дати св?дчення християнського життя. Н?що не може скасувати порушену г?дн?сть, зазнане зло, зраджену дов?ру. ? також сором нас, в?руючих, н?коли не повинен зникати. Але потр?бно розпочинати наново, й ?сус пропону? нам не слова ? гарн? постанови, але хрест, оту обурливу любов, яка дозволя? пробити соб? цвяхами ноги та руки ? проколоти голову терням», – сказав Свят?ший Отець, п?дкреслюючи, що саме на хресному дерев? «б?ль перетворю?ться в любов, смерть у життя, розчарування – в над?ю, покинут?сть – у сопричастя, в?ддален?сть – в ?дн?сть». «Примирення ? не ст?льки нашим д?лом, – додав в?н, – як даром, що виплива? в?д Розп’ятого, це мир, який приходить з ?сусового Серця, це благодать, яку потр?бно просити».
Живе т?ло примирення
Дал? Наступник святого Петра звернув увагу на ще один аспект примирення, покликаючись на слова святого Павла, який писав, що ?сус примирив нас через хрест «в одному т?л?». Про яке т?ло йдеться? Про Церкву, яка ? «цим живим т?лом примирення». «Але якщо згада?мо про неприйнятний б?ль, якого багато-хто на цих землях зазнав у церковних ?нституц?ях, в?дчува?мо лише гн?в ? сором», – сказав Папа, п?дкреслюючи, що це ста?ться тод?, коли в?руюч? п?ддаються духов? св?ту, ? зам?сть п?дтримувати примирення, нав’язують свою власну культурну модель. ? хоч може здаватися, що прост?ше «прищепити Бога людям», зам?сть того, щоб дати ?м змогу наблизитися до Бога, це так не працю?, бо «Бог не примушу?, не душить ? не утиска?», В?н «любить, визволя? та залиша? в?льними».
«В ?м’я ?суса, нехай н?коли б?льше в Церкв? не трапиться така повед?нка. ?сус нехай зв?ща?ться так, як В?н цього прагне, в свобод? та любов?, а кожна роз?п’ята людина, яку зустр?ча?мо, нехай буде для нас не проблемою, яку сл?д вир?шити, але братом чи сестрою, яких потр?бно любити, Христовим т?лом, яке потр?бно любити. Церква, Христове Т?ло, нехай буде живим т?лом примирення!» – закликав Папа, зазначивши, що слово «примирення» ? практично синон?мом Церкви, яка повинна бути м?сцем, де визна?мо одн? одних братами ? сестрами, приймаючи культуру ?ншого, дозволяючи на те, щоби «м?стика перебування разом, так мила Святому Духов?, сприяла оздоровленню зранено? пам’ят?».
