杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Коли не забуватимемо скеровувати погляд на Доброго Пастиря, то в?дкрива?мо, що нас хтось н?жно обер?га?, в?дчува?мо близьк?сть Бога. ? з цього народжу?ться рад?сть служ?ння, а перед нею – рад?сть в?ри. Думками про це под?лився Папа Франциск, пропов?дуючи п?д час веч?рн? в катедральному собор? Пресвято? Богородиц? в Квебец?. Ввечер?, 28 липня 2022 р., у цьому храм? в?н помолився разом з ?пископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами, сем?наристами ? душпастирськими сп?вроб?тниками Канади.

Християнська рад?сть

«Пас?те дов?рене вам Боже стадо, доглядаючи за ним не примусово, а добров?льно, по-божому», – закликав пресв?тер?в святий апостол Петро у сво?му першому посланн?, уривок з якого був прочитаний п?д час веч?рн?. В св?тл? цих сл?в Папа нагадав, що ?сус ? Пастирем нашого життя, Якого повинн? насл?дувати пастир? Церкви, п?клуючись про вв?рене стадо не примусово, не як зароб?тчани, а з ентуз?азмом. А джерелом радост? ? усв?домлення того, що нашим пастирем ? ?сус. Християнська ж рад?сть не пов’язана з багатством чи забезпеченнями, ан? з переконан?стю в тому, що в житт? не буде проблем ? хрест?в, вона «пов’язана з досв?дом миру, що залиша?ться у серц? також ? тод?, коли ста?мо адресатами випробувань ? скорбот, бо зна?мо, що ми не сам?, що нас супроводжу? Бог, Якому не байдужа наша доля».

Два погляди на св?т

У цьому контекст? Свят?ший Отець заохотив присутн?х запитувати себе, як? справи з нашою рад?стю, чи Церква виража? рад?сть ?вангел?я. Шукаючи в?дпов?дь, за його словами, потр?бно замислитися над тим, що сьогодн? загрожу? радост? в?ри. Й першою на думку спада? секуляризац?я, що «вже в?ддавна перетворила стиль життя людей, залишивши Бога практично на тл?». «Але потр?бно в?дразу зробити уточнення: коли спостер?га?мо за культурою, в як?й ми занурен?, за ?? мовою та символами, потр?бно вважати, щоб не потрапити в полон песим?зму та образи, дозволивши соб? перейти до негативних суджень чи до даремно? ностальг??», – сказав Папа, додаючи, що ?снують два можлив? погляди на св?т: «негативний погляд» ? «погляд, який розр?зня?».

Перший, як зауважив Наступник святого Петра, народжу?ться з в?ри, яка почуваючись атакованою, сприйма?ться як «обладунки», щоб захиститися в?д св?ту, обвинувачуючи д?йсн?сть. Але це не по-християнськи. «Господь, який засуджу? дух св?ту, ма? добрий погляд на св?т. В?н благословить наше життя, добре говорить про нас ? про нашу д?йсн?сть, вт?лю?ться в ?сторичних ситуац?ях не для того, щоби засудити, але щоб проростити зерно Божого царства там, де зда?ться, що тр?умфу? п?тьма», – сказав в?н, додаючи, що ми повинн? насл?дувати Божий погляд, який «вм?? розп?знавати добро», який «не ? на?вним», але таким, «що розр?зня? д?йсн?сть».

Секуляризац?я та секуляризм

Свят?ший Отець нав?в повчання святого Папи Павла VI, залишен? в Апостольському напоумленн? «Evangelii nuntiandi», де в?н розр?зняв м?ж секуляризац??ю та секуляризмом. Перша, за його словами, ? зусиллями, спрямованими на в?дкривання закон?в д?йсност?, закладених Творцем, ? не ? несум?сною з в?рою. Адже Бог створив нас в?льними. Натом?сть, чимось ?ншим ? секуляризм, «концепц?я життя, що повн?стю в?ддаля? в?д зв’язк?в ?з Творцем».

«Отже, як Церква, й насамперед, як пастир? Божого люду, як священики, як богопосвячен? особи чи як душпастирськ? сп?вроб?тники, ми повинн? вм?ти робити це розр?знення, розп?знавати. Якщо п?дда?мося негативному поглядов? та судимо поверхнево, то ризику?мо передати помилкове послання, немовби за нашою критикою секуляризац?? прихову?ться ностальг?я за сакрал?зованим св?том, за сусп?льством ?нших час?в, де Церква та ?? служител? мали б?льше влади та соц?ального впливу», – зауважив Папа, назвавши цю перспективу помилковою та наголосивши, що для нас проблемою ма? бути не зменшення соц?ально? рол? Церкви чи втрата прив?ле?в, але роздуми над зм?нами в сусп?льств?. Тод? побачимо, що «це не в?ра перебува? в криз?, а деяк? форми та способи, якими ?? зв?ща?мо».

Дбати, щоб ?суса знали

Тож наголосивши на тому, що ?сну? потреба зв?щати ?вангел??, щоби дарувати людям сьогодення рад?сть в?ри, Свят?ший Отець зазначив, що це зв?щення вимага? вт?лення в?дпов?дного особистого та церковного стилю життя, що «зможе наново запалити прагнення Господа та вливати над?ю». ? щодо цього Папа запропонував замислитися над трьома викликами, першим з яких ? дбати про те, щоб ?суса знали. «Ми не можемо вважати, що переда?мо рад?сть в?ри, представляючи другорядн? аспекти тому, хто ще не об?йняв Господа в житт?, або лише повторюючи деяк? практики чи в?дтворюючи душпастирськ? форми минулого», – сказав в?н, вказуючи на потребу нових шлях?в зв?щати суть ?вангел?я тим, хто ще не зустр?в Христа, що вимага? креативност? ? повернення до ентуз?азму Д?янь Апостол?в.

Виклик св?дчення

«Щоб зв?щати ?вангел??, однак, – в?в дал? Папа, – потр?бно також бути в?рог?дними. Ось другий виклик: св?дчення. ?вангел?? зв?ща?ться ефективно, коли промовля? життя, коли виявля? оту свободу, яка визволя? ?нших, оте сп?вчуття, яке н?чого не просить взам?н, оте милосердя, яке без сл?в говорить про Христа». Наступник святого Петра, зазначивши, що Церква в Канад? розпочала новий шлях, «п?сля того, як була поранена та пережила потряс?ння злом, ско?ним деякими сво?ми д?тьми», скерував свою думку до випадк?в сексуальних зловживань, спо?них проти неповнол?тн?х ? безпорадних, що «вимагають р?шучо? д?? та нев?дворотно? боротьби з цим».

«Хочу разом з вами ще раз попросити прощення в ус?х постраждалих. Б?ль ? почуття сорому, як? в?дчува?мо, повинн? стати нагодою для навернення: н?коли б?льше», – сказав Свят?ший Отець, згадавши також про шлях зц?лення та примирення з братами ? сестрами з туб?льних народ?в, побажавши, аби н?коли б?льше християнська сп?льнота не допускала думку про вищ?сть одн??? культури над ?ншою. «Але щоб здолати цю культуру виключення, потр?бно, щоб розпочали ми, пастир?, щоб ми не почувалися вищими над братами ? сестрами Божого люду, щоб богопосвячен? особи жили братерством ? свободою в послус? в сп?льнот?, щоб сем?наристи були готовими стати в?дкритими та уважними служителями, щоб душпастирськ? прац?вники не сприймали сво? служ?ння як владу», – додав в?н, закликавши будувати пок?рну, лаг?дну й милосердну Церкву.

Виклик братерства

Врешт?, трет?м викликом Папа назвав виклик братерства. За його словами, Церква буде в?рог?дним св?дком ?вангел?я наст?льки, наск?льки ?? члени житимуть сопричастям, дбаючи про те, щоб кожен, хто наближатиметься до в?ри, знаходив «гостинну сп?льноту, що вм?? вислухати, вступити в д?алог». Тод? християнська сп?льнота «ста? школою людяност?, в як?й вчимося любити одн? одних як брати й сестри, готов? разом трудитися для сп?льного блага».

«Це, дорог? браття ? сестри, лише деяк? виклики. Не забуваймо, що можемо долати ?х лише силою Святого Духа, Якого повинн? пост?йно призивати в молитв?. Не дозвольмо, натом?сть, щоб у нас ув?йшов дух секуляризму, думаючи, що можемо створити проекти, як? функц?онуватимуть сам?, самими лише людськими силами, без Бога», – п?дсумував Папа, завершивши пропов?дь молитвою до святого Франсуа де Лаваля, першого ?пископа Квебека, чи? мощ? спочивають у катедральному собор?.