Покаянне паломництво
Andrea Tornielli
Протягом майже десятир?чного понтиф?кату Папа Франциск ще жодного разу не визначав свою м?жнародну подорож як «покаянне паломництво». Але саме таке визначення, яке Папа використав п?д час молитви «Ангел Господн?й» в нед?лю, 17 липня, дозволя? зрозум?ти особлив?сть вже недалекого в?зиту в Канаду. Це не ?, насамперед, в?зит в кра?ну, ан? в?зит, головна мета якого зустр?тися з католицькими сп?льнотами, але радше конкретний жест близькост? до автохтонних народ?в, як? живуть на цих землях ? постраждали в?д насл?дк?в пол?тики колон?ал?зму. Одним ?з лих колон?ал?зму були спроби скасувати культури кор?нних мешканц?в, зд?йснюван? в так званих «резиденц?йних школах», ?нтернатах, як? старалися «виховувати» та «навчати» д?тей ?нд?анц?в шляхом суворо? дисципл?ни, забравши ?х з ?хн?х с?мей. Ц? школи, в яких ф?ксувався дуже високий р?вень смертност?, були створен? канадським урядом, який ?х ф?нансував, але пров?д був доручений ?нституц?ям християнських Церков, а отже, також ? католицьким чернечим згромадженням.
Дорога зц?лення та примирення розпочалася вже давно, ? фундаментальним ?? етапом були зустр?ч?, що в?дбулися в Рим? м?ж к?нцем березня та першими числами кв?тня, коли Папа Франциск зустр?вся спочатку окремо з кожною, а тод? разом з ус?ма групами перших нац?й, метис?в та ?ну?т?в, висловивши ?м «почуття обурення та сорому» в?д того, що трапилося. Кор?нн? народи почулися прийнятими ?, насамперед, вислуханими, але дуже хот?ли, щоб ?пископ Риму в?дв?дав ?хн? земл?, щоб там попросити вибачення.
Таким чином, подорож сл?д розглядати через призму покаянного наставлення, яким будуть позначен? ?? головн? моменти. Це те саме наставлення, яке 2010 року радив Венедикт XVI перед обличчям скандалу сексуальних зловживань, таке саме наставлення святий ?ван Павло ?? запропонував п?д час Юв?лею Двохтисячол?ття для «очищення пам’ят?», закликаючи до «акту мужност? та покори, визнавши промахи, ско?н? тими, хто носив ? носить ?м’я християн», який ?рунту?ться на переконаност? в тому, що «з огляду на той зв’язок, який у м?стичному т?л? по?дну? вс?х нас одн? з одними, хоч ? не маючи особисто? в?дпов?дальност? ? не п?дм?няючи суд Бога, Який зна? серця, ми носимо на соб? тягар помилок ? провин тих, хто нас випередив».
Вм?ти вислухати, поставивши себе на м?сце жертв ? ?хн?х родич?в, розд?лити б?ль ? зрозум?ти його, в?дпов?сти жестами близькост?, а не лише ?сторичним анал?зом чи холодом статистики, ? глибоко християнською повед?нкою. Наступник святого Петра вируша? «в ?м’я ?суса, щоби зустр?чатися та об?ймати» як пастир Церкви, що не соромиться впокоритися ? просити прощення.
