杏MAP导航

1. «?сус Христос задля вас став б?дним» (пор. 2 Кор 8,9). Цими словами святий апостол Павло зверта?ться до перших християн Коринту, щоби закласти основи ?хн?х зусиль на користь сол?дарност? з потребуючими братами й сестрами. Всесв?тн?й день б?дних поверта?ться також ? цього року як здорова спонука, щоби допомогти нам замислитися над нашим стилем життя та над численними проявами б?дност? нашого часу.

К?лька м?сяц?в тому св?т виходив ?з бур? пандем??, показуючи ознаки економ?чного в?дновлення, яке б принесло полегшення м?льйонам людей, зубож?лих через втрату прац?. В?дкривався проблиск спокою, який, не забуваючи про б?ль в?д втрати близьких, запов?дав можлив?сть нарешт? повернутися до прямих м?жособових стосунк?в, знову зустр?чатися без обмежень ? спец?альних припис?в. Як раптом на горизонт? з’явилася нова катастрофа, як?й судилося нав’язати св?тов? ?нший сценар?й.

Прийшла в?йна в Укра?н?, додаючись до рег?ональних в?йн, як? протягом цих рок?в пожинають смерть ? руйнування. Але тут картина представля?ться складн?шою через пряме вторгнення «наддержави», що ма? нам?р нав’язувати свою волю всупереч принципов? самовизначення народ?в. Знову повторюються картини з траг?чно? пам’ят?, в черговий раз вза?мний шантаж деяких могутн?х перекрику? голос людства, що заклика? до миру.

2. Як же багато б?дних породжу? безглуздя в?йни! Куди не глянути, констату?мо, як насильство вража? беззахисних ? найслабших. Депортац?я тисяч людей, особливо д?тей, щоб викор?нити ?х ? нав’язати ?м ?ншу ?дентичн?сть. Знову актуальними стають слова псалмосп?вця перед обличчям зруйнування ?русалиму та виселення молодих ?вре?в: «Над вавилонськими р?ками, там ми сид?ли й ридали, як згадували С?он. На вербах, серед нього, пов?сили ми наш? гусла. Бо там п?сень у нас просили т?, що в неволю нас забрали, просили радост? у нас т?, що мук нам завдавали […]. Як нам п?сень Господн?х на чуж?й земл? сп?вати?» (Пс 137,1-4).

М?льйони ж?нок, д?тей ? похилих в?ком змушен? кинути виклик небезпец? бомбардувань, щоб врятуватися, шукаючи притулку як б?женц? в сус?дн?х кра?нах. Т?, як? залишаються в зон? бойових д?й, кожного дня сп?в?снують з? страхом, з нестачею ?ж?, води, л?кування, ?, насамперед, людського тепла. В таких важких ситуац?ях тьмян?? розум, а насл?дки цього в?дчувають багато простих людей, як? поповнюють ? без того величезну к?льк?сть злиденних. Яким чином дати належну в?дпов?дь, яка принесе полегшення та мир багатьом людям, залишених на поталу невизначеност? та нестаб?льност??

3. У цьому наст?льки суперечливому контекст? в?дзначатиметься VI Всесв?тн?й день б?дних ?з заохоченням, запозиченим в?д апостола Павла, тримати погляд зосередженим на ?сус?, Який «задля вас став б?дним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагат?ли» (2 Кор 8,9). В?дв?дуючи ?русалим, святий Павло зустр?вся з? святими Петром, Яковом та ?ваном, як? просили його не забувати про вбогих. ?русалимська сп?льнота переживала велик? труднощ? через голод, який уразив кра?ну. Й Апостол народ?в в?дразу перейнявся тим, щоб орган?зувати велику зб?рку на п?дтримку цих б?дних. Християни Коринту виявилися дуже чутливими й готовими. За вказ?вкою святого Павла вони кожного першого дня тижня збирали те, що вдалося заощадити, й ус? були дуже щедрими.

? в?дтод? н?би час й не минув, бо також ? ми кожно? нед?л? п?д час служ?ння Пресвято? ?вхарист?? чинимо таким самий жест, збираючи наш? пожертви, щоби громада могла подбати про потреби найубог?ших. Це знак, який християни завжди чинили з рад?стю та почуттям в?дпов?дальност?, бо жодному братов?, жодн?й сестр? не повинно бракувати необх?дного. Про це св?дчить зв?т святого Юстина, який у другому стол?тт?, описуючи ?мператоров? Антон??в? П??в? нед?льн? богослуж?ння християн, писав: «У день, званий “Днем сонця”, вс? збираються разом, жител? м?ст чи с?л, ? читають спомини апостол?в чи писання пророк?в, ск?льки дозволя? час. […] Дал? розд?ляються та кожному роздаються освячен? частинки, а через диякон?в ?х передають в?дсутн?м. Багат? й т?, що цього бажають, добров?льно дають, кожен те, що хоче, й усе з?бране передають священиков?. В?н же допомага? сиротам, вдовам, тому, хто злидарю? через хворобу або ?ншу причину, в’язням, чужинцям, що перебувають м?ж нами: словом, оп?ку?ться кожним, хто перебува? в потреб?» (Перша Аполог?я, LXVII, 1-6).

4. Поверн?мося до сп?льноти Коринту. П?сля початкового ентуз?азму ?хн? зусилля почали зменшуватися, запропонована апостолом ?н?ц?атива втратила запал. ? це спонукало святого Павла у палкий спос?б написати про перезапуск зб?рки, «щоб ? так, як гаряче бажали, так ? довершили за сво?ю спроможн?стю» (2 Кор 8,11).

Маю на думц? готовн?сть, яка протягом останн?х рок?в спонукала ц?л? народи в?дчинити сво? двер?, щоби прийняти м?льйони б?женц?в, як? вт?кають в?д в?йни на Близькому Сход?, в центральн?й Африц?, а тепер в Укра?н?. С?м’? навст?ж в?дчинили двер? сво?х дом?вок, щоби прийняти ?нш? с?м’?, а сп?льноти гостинно прийняли численних ж?нок ? д?тей, щоби надати ?м г?дн?сть, на яку вони заслуговують. Однак, чим б?льше затягу?ться конфл?кт, тим б?льше загострюються його насл?дки. Приймаюч? народи в?дчувають дедал? б?льше труднощ?в у тому, щоби забезпечити безперервн?сть п?дтримки; с?м’? та сп?льноти починають в?дчувати тягар ситуац??, що виходить за рамки надзвичайно? ситуац??. Настав час не п?ддатися та оновити початкову мотивац?ю. Те, що ми розпочали, потр?бно довести до к?нця з такою ж в?дпов?дальн?стю.

5. Сол?дарн?сть, у д?йсност?, поляга? саме в цьому: д?литися тим трохи, що ма?мо, з тими, хто н?чого не ма?, щоб н?хто не страждав. Чим б?льше зроста? в?дчуття сп?льноти та сп?льност? як стилю життя, тим б?льше розвива?ться сол?дарн?сть. З ?ншого боку, потр?бно враховувати, що ?снують кра?ни, де протягом останн?х десятир?ч в?дбулося значуще для багатьох с?мей зростання добробуту, завдяки чому вони досягнули безпечного стану життя. Йдеться про позитивн? плоди приватно? ?н?ц?ативи та законодавства, що п?дтримувало економ?чне зростання, в по?днанн? з конкретною п?дтримкою с?мейно? пол?тики та соц?альною в?дпов?дальн?стю. Спадком досягнуто? безпеки та стаб?льност? тепер можна д?литися з тими, хто змушений залишити свою дом?вку та свою кра?ну, щоби врятуватися та вижити. Як члени громадянського сусп?льства, збер?гаймо живим заклик до ц?нностей свободи, в?дпов?дальност?, братерства та сол?дарност?. А як християни, завжди шукаймо у любов?, в?р? та над?? п?двалини нашого буття та д?яння.

6. Ц?каво зауважити, що Апостол не хоче зобов’язувати християн, примушуючи ?х до д?ла милосердя. В?н пише: «Я не кажу як наказ» (2 Кор 8,8); в?н, радше, ма? нам?р «випробувати щир?сть» ?хньо? любов? через уважн?сть ? турботу про б?дних. В основ? прохання святого Павла лежить, без сумн?ву, необх?дн?сть конкретно? допомоги, але ?? нам?р виходить за меж? цього. В?н заохочу? провести зб?рку, щоби вона була знаком любов?, так само, як ?? засв?дчив сам ?сус. Словом, щедр?сть щодо б?дних знаходить свою мотивац?ю в р?шенн? Божого Сина, Який Сам захот?в стати вбогим.

Апостол, в д?йсност?, не бо?ться ствердити, що це Христове р?шення, що це його “пониження” ? «благодаттю», б?льше того, «благодаттю Господа нашого ?суса Христа» (2 Кор 8,9), ? лише прийнявши ??, можемо дати конкретне ? посл?довне вираження нашо? в?ри. Навчання всього Нового Зав?ту ?дине навколо ц??? теми, що в?дображена також у словах святого апостола Якова: «Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, сам? себе обманюючи. Бо хто лише слуха? слово, але його не чинить, той под?бний до чолов?ка, що розгляда? у дзеркал? обличчя, яке ма? в?д природи: ледве поглянув на самого себе, в?д?йшов ? зараз же забув, який в?н. Хто ж пильно загляда? в досконалий закон свободи й у ньому перебува?, – не як слухач-забудько, а як виконавець д?ла, – той щасливий у д?л? сво?м» (Як 1,22-25).

7. Перед обличчям б?дних не потр?бно розводити риторику, але закотити рукави та впроваджувати в?ру в життя через безпосередн? залучення, яке неможливо делегувати ?ншим. ?нод?, натом?сть, може закрастися певна форма розслаблення, що веде до непосл?довно? повед?нки, якою ? байдуж?сть щодо б?дних. Трапля?ться ? таке, що деяк? християни через надм?рну прив’язан?сть до грошей, загрузають у невластивому використанн? благ ? майна. Це ситуац??, як? виявляють слабку в?ру та в’ялу ? короткозору над?ю.

В?домо, що проблемою не ? грош? сам? в соб?, бо вони ? частиною щоденного життя людей ? соц?альних стосунк?в. Тим, над чим ми повинн? замислитися, ? ц?нн?сть, яко? грош? набувають для нас: вони не можуть перетворитися в абсолют, н?би вони ? головним завданням. Схожа прив’язан?сть заважа? дивитися на щоденне життя з реал?змом та притемню? погляд, заважаючи побачити потреби ?нших. Н?чого б?льш загрозливого не може трапитися з християнином та з? сп?льнотою, як бути засл?пленими ?долом багатства, що, врешт?-решт, прикову? до скороминучого та невдалого бачення життя.

Не йдеться про те, щоби наш п?дх?д щодо б?дних полягав лише в «соц?альн?й допомоз?», як, як це часто трапля?ться; необх?дно, натом?сть, докладати зусилля для того, щоби н?кому не бракувало необх?дного. Бо спаса? не актив?зм, а щира та великодушна уважн?сть, яка сприя? наближенню до б?дного як до брата, що простяга? руку, щоб пробудити мене ?з зац?пен?ння, в яке я потрапив. Тому, «н?хто не повинен казати, що трима?ться здаля в?д б?дних, бо його житт?в? р?шення вимагають прид?ляти б?льше уваги ?ншим завданням. Це виправдання часто зустр?ча?ться у академ?чних, д?лових, профес?йних, а нав?ть ? церковних колах. […] Н?хто н?коли не повинен почуватися зв?льненим в?д турботи про б?дних ? про соц?альну справедлив?сть» (Evangelii gaudium, 201). Нагальним ? пошук нових шлях?в, як? можуть вийти за меж? соц?ально? пол?тики, задумано? як «пол?тика щодо б?дних, але н?коли як пол?тика з б?дними чи пол?тика б?дних, н?, тим паче, включена у проект, що по?дну? народи» (Fratelli tutti, 169). Потр?бно, натом?сть, прийняти ставлення Апостола, який м?г написати коринтянам: «Тут не йдеться про те, щоб ?нш? були в достатках, а ви у злиднях, але щоб була р?вн?сть» (2 Кор 8,13).

8. ?сну? парадокс, який сьогодн?, под?бно як у минулому, важко прийняти, бо в?н суперечить людськ?й лог?ц?: ?сну? така б?дн?сть, яка вчиня? нас багатими. Покликаючись на “благодать” ?суса Христа, святий Павло бажа? п?дтвердити те, що В?н сам пропов?дував, тобто, що справжн? багатство не поляга? в нагромаджуванн? «скарб?в на земл?, де хробаки ? м?ль точать ? де злод?? п?дкопують ? викрадають» (Мт 6,19), але у вза?мн?й любов?, що да? нам нести тягар? одн? одних, щоби н?хто не був покинутим чи в?дкиненим. Досв?д слабкост? та обмеженост?, який ми пережили протягом цих останн?х рок?в, а тепер ? в?йна з насл?дками на глобальному р?вн?, повинн? навчити нас чогось вир?шального: ми у св?т? не для того, щоби виживати, але щоб ус?м була дана можлив?сть г?дного та щасливого життя. ?сусове послання показу? нам дорогу й допомага? нам в?дкривати, що ?сну? б?дн?сть, яка принижу? та вбива?, але ?сну? також ?нша вбог?сть, Його вбог?сть, що визволя? та приносить спок?й.

Б?дн?стю, що вбива?, ? злидн?, дитина несправедливост? та експлуатац??, насильства та несправедливого розпод?лення ресурс?в. Це в?дчайдушна б?дн?сть, позбавлена майбутнього, бо нав’язана культурою в?дкинення мов непотребу, що не нада? н? перспектив, н? виходу. Це злидн?, що натискаючи в умовах крайньо? нужди, заторкують також духовний вим?р, який часто не беруть до уваги, але в?н через це не переста? ?снувати, не втрача? значення. Коли ?диним законом ста? обрахунок прибутку наприк?нц? дня, то вже не ?сну? гальм для застосування лог?ки експлуатац?? людей: ?нш? – це лише засоби. Тод? вже б?льше нема? справедливо? зарплати, справедливого робочого граф?ку, створюються нов? форми рабства, яких зазнають люди, що не мають альтернативи й мусять миритися з отруйною несправедлив?стю, щоб лише наскребти м?н?мум для утримання.

Б?дн?сть яка визволя? – це, навпаки, та, що поста? перед нами як в?дпов?дальний виб?р, щоби полегшити баласт ? зосередитися на сутт?вому. У д?йсност?, можемо легко зустр?тися з почуттям невдоволення, яке переживають багато людей, бо в?дчувають, що ?м не вистача? чогось важливого, й вони вирушають у пошуки як мандр?вники, що не мають мети. Прагнучи знайти щось, що могло би вдовольнити ?х, вони потребують спрямування до найменших, слабких, убогих, аби нарешт? зрозум?ти те, чого вони д?йсно потребували. Зустр?ч з б?дними дозволя? нам покласти край багатьом тривогам ? безп?дставним побоюванням, щоби причалити до того, що д?йсно ? варт?сним у житт?, що н?хто не може в нас викрасти: до справжньо? ? безкорисливо? любов?. Б?дн?, перше н?ж бути адресатами нашо? милостин?, ? тими, хто допомага? нам визволитися з пут неспокою та поверховност?.

Отець ? Вчитель Церкви святий ?ван Золотоустий, в писаннях якого зустр?чаються сувор? заяви проти повед?нки християн щодо б?дних, писав: «Якщо не можеш пов?рити в те, що б?дн?сть робить тебе багатим, згадай про Господа твого й перестань сумн?ватися. Якщо б В?н не був убогим, ти не був би багатим; це щось надзвичайного, що з б?дност? виплива? рясне багатство. Павло п?д цим “багатством” розум?? п?знання побожност?, очищення в?д гр?х?в, справедлив?сть, освячення та тисяч? ?нших речей, даних зараз ? назавжди. Все це ми ма?мо завдяки б?дност?» (Пропов?д? про II Послання до Коринтян, 17,1).

9. Апостольський текст, на який посила?ться цей VI Всесв?тн?й день б?дних, представля? великий парадокс життя в?ри: б?дн?сть Христа робить нас багатими. Якщо Павло м?г залишити таке повчання, а Церква поширити його та засв?дчити через в?ки, то це тому що Бог, у Сво?му Син? ?сус?, обрав цю дорогу та пройшов нею. Якщо В?н став убогим задля нас, то наше життя також ? просв?ченим та перетвореним ? набира? ц?нност?, яко? св?т не зна? ? не може дати. Багатством ?суса ? Його любов, яка н? перед ким не закрива?ться та виходить вс?м назустр?ч, насамперед, мар??нал?зованим ? позбавленим необх?дного. В?н з любов? понизився та прийняв людський стан. З любов? В?н став слухняним слугою, аж до смерт?, ? то смерт? хресно? (пор Фил 2,6-8). З любов? В?н став «хл?бом життя» (?в 6,35), щоб н?кому не бракувало необх?дного, щоб в?н м?г знайти хл?б, який живить на в?чне життя. Також ? в наш? дн?, як ? тод? Господн?м учням, нам важко прийняти це повчання (пор. ?в 6,60); але ?сусове слово ч?тке. Якщо хочемо, щоб життя перемогло над смертю, а г?дн?сть була викуплена з несправедливост?, потр?бно йти Його дорогою: це означа? насл?дувати вбог?сть ?суса Христа, д?лячись сво?м життям з любов?, розламуючи хл?б свого ?снування разом з братами й сестрами, починаючи з найостанн?ших, яким браку? необх?дного, щоб була досягнутою р?вн?сть, б?дн? визволилися в?д злидн?в, а багат? – в?д марноти, бо обо? не мають над??.

10. Нещодавно, 15 травня, я канон?зував брата Шарля де Фуко, мужа, що народився багатим, зр?кся всього, щоби йти за ?сусом ? разом з Ним стати вбогим ? братом для вс?х. Його пустельницьке життя, спочатку в Назарет?, а пот?м у сахарськ?й пустел?, що складалося з мовчання, молитви та вза?мопод?лу, ? зразковим св?дченням християнсько? вбогост?. Нам буде корисно замислитися над цими його словами: «Не зневажаймо б?дних, незначних, роб?тник?в. Вони не т?льки ? нашими братами в Боз?, але ? також тими, хто найдосконал?ше насл?дують ?суса в Його зовн?шньому житт?. Вони досконало уособлюють ?суса, назаретського роб?тника. Вони ? перв?стками м?ж обраними, першими запрошеними до колиски Спасителя. Вони були звичним товариством ?суса, в?д Його народження до смерт? […]. Шануймо ?х, а в них вшановуймо образ ?суса та Його святих батьк?в […]. Обер?мо для себе [становище], яке В?н узяв для Себе […]. Н?коли не перестаймо бути в усьому вбогими, братами вбогих, товаришами вбогих, будьмо найубог?шими з-пом?ж вбогих як ?сус, ? под?бно до Нього люб?мо вбогих, оточуймо себе ними» (Коментар до ?вангел?? в?д Луки, Роздуми 263). Для брата Шарля це не були лише слова, але конкретний стиль життя, що прив?в його до того, щоб розд?лити з ?сусом дар життя.

Нехай же цей VI Всесв?тн?й день б?дних стане нагодою благодат?, щоби зробити особистий та сп?льнотний ?спит сумл?ння, запитуючи себе, чи убог?сть ?суса Христа ? в?рною товаришкою нашого життя.

Рим, базил?ка Святого ?вана на Латеран?, 13 червня 2022, Спомин святого Антон?я Падуанського.
ФРАНЦИСК

(переклад Укра?нсько? редакц?? Рад?о Ватикану - Vatican News)