Папа посвятив Укра?ну, Рос?ю та все людство Непорочному Серцю Мар??
У п’ятницю, 25 березня 2022 р., в урочист?сть Благов?щення, в базил?ц? Святого Петра у Ватикан? в?дбулося покаянне богослуження, яке очолив Папа Франциск з нагоди ?н?ц?ативи «24 Години для Господа» та п?д час якого в?н зд?йснив посвячення Укра?ни, Рос?? та всього людства Непорочному Серцю Мар??.
Богослуження в?дбувалося у форм? Л?тург?? Слова, п?д час яко? прозвучав уривок з Послання святого Павла до Коринтян ? ?вангельська розпов?дь про Благов?щення. Дал? Свят?ший Отець виголосив пропов?дь.
Пропов?дь Папи
В ?вангельському уривку сьогодн?шньо? урочистост? архангел Гаври?л трич? промовля? та зверта?ться до Д?ви Мар??.
Перший раз, в?таючи ??, каже: «Рад?й, сповнена благодат?! Господь з тобою, благословенна ти м?ж ж?нками» (Лк 1,28). Прив?д рад?ти, причина для радост? поясню?ться к?лькома словами: Господь з тобою. Брате, сестро, сьогодн? ти можеш почути ц? слова, звернен? до тебе, до кожного з нас; можеш застосовувати ?х до себе щоразу, коли приступа?ш до Божого прощення, бо Господь каже тоб?: «Я з тобою». Ми дуже часто дума?мо, що спов?дь поляга? в тому, щоби ми приходили до Бога, схиливши голову. Але це не ми, перш усього, поверта?мся до Господа; це В?н приходить, аби нав?датися до нас, наповнити нас Сво?ю благодаттю, вт?шити нас Сво?ю рад?стю. Спов?датися означа? дати Отцев? рад?сть п?двести нас. У центр? того, що переживатимемо, не ? наш? гр?хи: вони перед нами, але вони не в центр?; центром ? Його прощення. Спробуймо уявити соб?, якщо б у центр? були наш? гр?хи: тод? майже все залежало би в?д нас, в?д нашого покаяння, в?д наших зусиль, в?д нашого старання. Натом?сть, це не так, у центр? перебува? В?н, Який визволя? нас ? знову ставить на ноги.
Поверн?мо благодат? перш?сть ? прос?мо дару зрозум?ти, що Примирення не ?, насамперед, нашим кроком до Бога, але Його об?ймами, як? охоплюють нас, вражають та зворушують. Це Господь, под?бно до того, як у Назарет? до Мар??, входить до нашого дому й приносить нев?домий дос? подив ? рад?сть – рад?сть прощення. Поставмо на першому м?сц? Божу перспективу: тод? знову полюбимо спов?дь. Вона нам потр?бна, бо кожне внутр?шн? в?дродження, кожен духовний перелом, розпочина?ться з цього, з Божого прощення. Не занедбуймо Примирення, але наново в?дкриваймо його як Та?нство радост?. Саме так, Та?нство радост?, де зло, яке змушу? нас соромитися, перетворю?ться в нагоду в?дчути тепл? об?йми Отця, лаг?дну силу ?суса, що зц?лю? нас, «материнську н?жн?сть» Святого Духа. В цьому суть Спов?д?.
Отож, дорог? брати ? сестри сп?ш?мо отримати прощення. А ви, браття, що уд?ля?те Боже прощення, будьте тими, хто дару? тим, як? до вас приступають, рад?сть оцього зв?щення: Рад?й, Господь з тобою. Прошу вас, жодного ригоризму, жодних перешкод, жодного збентеження; двер?, в?дчинен? для милосердя! Особливо в Спов?д? ми покликан? уособлювати Доброго Пастиря, Який бере на руки сво?х овечок ? пестить ?х; ми покликан? бути каналами благодат?, як? вливають у посушлив?сть серця живу воду Отчого милосердя. Якщо священик не ма? цього наставлення, цих почутт?в у серц?, то краще нехай не йде спов?дати.
Ангел вдруге промовля? до Мар??. Збентежен?й отриманим прив?танням, в?н каже: «Не б?йся» (в. 30). В Святому Письм?, коли Бог поста? перед тим, хто Його прийма?, то любить промовляти ц? слова: не б?йся. В?н каже ?х Авраамов? (пор Бт 15,1), повторю? ?х ?сааков? (пор Бт 26,24), Якову (пор Бб 46,3), ? так аж до Йосифа та Мар??: «Не б?йся, не б?йся». Таким чином, В?н переда? нам ч?тке та вт?шаюче послання: щоразу, коли життя в?дкрива?ться на Бога, страх вже не може тримати нас заручниками. Бо страх трима? нас заручниками. Ти, сестро, брате, якщо тво? гр?хи лякають тебе, якщо тво? минуле тебе непоко?ть, якщо тво? рани не зарубцьовуються, якщо пост?йн? пад?ння деморал?зують тебе й тоб? зда?ться, що ти втратив над?ю, будь ласка, не б?йся. Бог зна? тво? слабкост? та ? б?льшим в?д тво?х помилок. Бог б?льший в?д наших гр?х?в, набагато б?льший. Лише одного просить тебе: не тримай всередин? себе сво? слабкост?, сво? нещастя; принеси ?х Йому, пом?сти ?х у Ньому, ? з причин до в?дчаю вони стануть нагодою для воскрес?ння. Не б?йся! Господь просить нас, щоб ми в?ддали Йому сво? гр?хи. Мен? спада? на думку розпов?дь про одного монаха в пустел?, який все в?ддав Богов?: в?н проводив життя у пост?, покаянн? й молитв?, а Господи просив його б?льше. «Господи, я все Тоб? в?ддав, – казав монах. – Чого ще не вистача??». «В?ддай мен? сво? гр?хи», – почув у в?дпов?дь. Цього нас просить Господь. Не б?йся.
Нас супроводжу? Д?ва Мар?я: Вона також в?ддала Богов? Сво? занепоко?ння. Ангельська благов?сть давала серйозн? п?дстави, щоби боятися. В?н пропонував ?й щось немислиме, що виходило за меж? ?? сил ? з чим Вона не могла би впоратися Сама: ?снувало би надто багато труднощ?в, ?з Мойсе?вим законом, з Йосифом, ?з людьми з? Свого краю та з? Сво?м народом. Це все – труднощ?. Не б?йся.
Але Мар?я не висува? заперечень. ?й вистача? не боятися, достатньо Божого запевнення. Вона пригорта?ться до Нього, що й ми хочемо зробити цього вечора. Бо часто чинимо протилежне: почина?мо з наших гарант?й, ? коли зазна?мо поразки, то приходимо до Бога. Богородиця, натом?сть, навча? нас починати в?д Бога, уповаючи на те, що все ?нше додасться (пор Мт 6,33). Вона запрошу? нас приступати до джерела, йти до Господа, що ? радикальними л?ками в?д страху та житт?вого зла. Про це нагадують прекрасн? слова, написан? над одн??ю спов?дальницею тут, у Ватикан?, що ось так звертаються до Бога: «В?ддалитися в?д Тебе означа? впасти, повернутися до Тебе означа? воскреснути, перебувати в Тоб? означа? ?снувати» (пор Св. Августин, Soliloquium I,3).
В ц? дн? до наших дом?вок не перестають надходити новини та картини смерт?, в той час як бомби руйнують будинки багатьох наших беззахисних брат?в ? сестер укра?нц?в. Жорстока в?йна, що охопила багатьох та вс?м завда? страждань, виклика? в кожного страх ? приголомшення. В?дчува?мо в душ? почуття безсилля та нев?дпов?дност?. Ми потребу?мо почути, щоб нам сказали: «не б?йся». Але людських запевнень недостатньо, потр?бна Божа присутн?сть, впевнен?сть у Божому прощенн?, ?диному, що касу? зло, знешкоджу? злобу, поверта? серцю мир. Поверн?мося до Бога, поверн?мося до Його прощення.
Ангел втрет? бере слово. Тепер в?н каже Богородиц?: «Святий Дух з?йде на тебе» (Лк 1,35). Ось як Бог втруча?ться в ?стор?ю: даруючи Свого Духа. Бо в тому, що ма? значення, недостатньо наших сил. Ми сам? неспроможн? розв’язати протир?ччя ?стор??, а нав?ть протир?ччя сво?х сердець. Ми потребу?мо мудро? та лаг?дно? сили Бога, якою ? Святий Дух. Нам потр?бно Духа любов?, що розс?ю? ненависть, гасить злобу, викорчову? жад?бн?сть, пробуджу? нас в?д байдужост?. Того Духа, що дару? гармон?ю, бо В?н ? гармон??ю. Ми потребу?мо Божо? любов?, бо наша любов ? непост?йною ? недостатньою. Ми просимо в Бога багатьох речей, але часто забува?мо просити в Нього найважлив?ше, що В?н прагне дати нам: Святого Духа, тобто силу любити. Без любов?, насправд?, що можемо запропонувати св?тов?? Хтось сказав, що християнин без любов? ? як голка, що не зшива?: коле, ранить, але якщо не зшива?, якщо не спл?та?, якщо не ?дна?, то ? непотр?бною. Насм?люсь сказати: це не християнин. Саме тому потр?бно черпати з Божого прощення силу любов?, черпати Того ж Духа, Який з?йшов на Мар?ю.
Бо якщо хочемо, щоби св?т зм?нився, то повинно зм?нитися, насамперед, наше серце. Щоб це сталось, дозвольмо Богородиц? сьогодн? взяти нас за руку. Погляньмо на ?? Непорочне Серце, в якому спочив Бог, на ?дине Серце людсько? ?стоти без т?н?. Вона – «повна благодат?» (в. 28), а тому в?льна гр?ха: в Н?й нема? сл?ду зла, а тому через Не? Бог зм?г розпочати нову ?стор?ю спас?ння та миру. Там ?стор?я зм?нила св?й х?д. Бог перем?нив ?стор?ю, постукавши до дверей Серця Мар??.
? сьогодн? також ? ми, оновлен? прощенням, стука?мо до того Серця. В ?днанн? з ?пископами та в?рними св?ту, прагну урочисто принести Непорочному Серцю Мар?? все те, що ми пережива?мо: в?дновити посвячення ?й Церкви й людства та посвятити ?й в особливий спос?б укра?нський ? рос?йський народи, як? з син?вською любов’ю шанують ?? як Мат?р. Не йдеться про маг?чний обряд, мова йде про духовний акт. Це жест повного вв?рення д?тей, що в стражданнях ц??? жорстоко? в?йни, ц??? безумно? в?йни, що загрожу? св?тов?, приб?гають до Матер?, як налякан? д?ти б?жать до мами, плачучи ? шукаючи захисту. Приб?гаймо до Матер?, в?ддаючи ?? Серцю страх ? б?ль, в?ддаючи ?й себе самих. Це означа? в?ддати тому чистому, незаплямованому Серцю, в якому в?ддзеркалю?ться Бог, ц?нн? блага братерства та миру, все, що ма?мо ? чим ми ?, щоб саме Вона, Мати, Яку Господь дарував нам, захищала й обер?гала нас.
З уст Мар?? злинуло найпрекрасн?ше речення, яке ангел м?г передати Богов?: «Нехай з? мною станеться за тво?м словом» (в. 38). Згода Богородиц? не ? пасивною чи знеохоченою, але живим прагненням при?днатися до Бога, Який ма? «задуми миру, а не нещастя» (?р 29,11). Це якнайт?сн?ша участь в Його задум? миру для св?ту. Ми посвячу?мося Мар??, щоби вв?йти в цей задум, щоби виявити повну готовн?сть Божим планам. Божа Мати, сказавши Сво? «так», вирушила в довгу подорож в г?рську м?сцев?сть, щоби в?дв?дати ваг?тну родичку (пор Лк 1,39). Вона посп?шала. Мен? подоба?ться уявляти Богородицю, Яка посп?ша?. Так ? завжди: Богородиця посп?ша?, щоби нам допомогти, обер?гати нас. Нехай же Вона сьогодн? в?зьме нас за руку на нашому шляху: нехай провадить нас стр?мкими та виснажливими стежками братерства та д?алогу, провадить нас дорогою миру.
П?сля пропов?д? базил?ка Святого Петра поринула в молитовну тишу. Присутн? розпочали ?спит сумл?ння, по завершенн? якого в?дбулося загальне визнання гр?х?в. Дал?, п?сля проказування молитви «Отче наш», Свят?ший Отець та призначен? священики зайняли належн? м?сця та розпочалися ?ндив?дуальн? спов?д?. Перед тим, як спов?дати, Папа також особисто приступив до Свято? Тайни Покаяння.
Оп?сля Свят?ший Отець, з яким ?дналися ус? католицьк? ?пископи св?ту, зачитав молитву посвячення Укра?ни, Рос?? та всього людства Непорочному Серцю Мар??:
