В?д ру?н Мосула до тих, що в Укра?н?: голос миру та над??
Andrea Tornielli*
Папа Франциск входить у десятий р?к понтиф?кату, ? ця р?чниця траг?чно позначена жах?ттям в?йни в серц? ?вропи. Коли переслуху?ш слова, як? Папа сказав р?к тому, п?д час найважлив?шо? та найсм?лив?шо? подорож? свого понтиф?кату – подорож? до ?раку, то це вража?. Це була подорож, яко? в?н дуже хот?в, незважаючи на ризики та чимало супротивних думок, мотивованих величезними труднощами в гарантуванн? безпеки, зокрема, для людей, що повинн? були брати участь у богослуж?ннях ? зустр?чах. Папа Франциск у березн? 2021 року таки хот?в зд?йснити це паломництво, що було незд?йсненою мр??ю святого ?вана Павла ??, щоби засв?дчити свою близьк?сть вс?м жертвам фундаментал?зму, щоби п?дтримати важкий процес в?дбудови кра?ни, щоби простягнути руку численним мирним мусульманам, як? хочуть мирно сп?в?снувати з християнами та визнавцями ?нших рел?г?й.
Кульм?нац??ю ц??? подорож? був в?зит ?пископа Риму до ру?н Мосула. Папа Франциск сказав: «Сьогодн? вс? ми п?дносимо наш голос в молитв? до Всемогутнього Бога за вс? жертви в?йни та збройних конфл?кт?в. Тут у Мосул? траг?чн? насл?дки в?йни та бойових д?й ? надто очевидними. Як же жахливо, що ця кра?на, колиска цив?л?зац??, була уражена наст?льки нелюдяною бурею, що знищила стародавн? м?сця культу, внасл?док яко? тисяч? й тисяч? людей – мусульмани, християни, ?зиди – були жорстоко знищен? тероризмом, ще ?нш? – вимушено переселен? чи вбит?!».
? через р?к знову траг?чн? насл?дки брудно? в?йни в Укра?н?, лицем?рно названо? «спец?альною в?йськовою операц??ю», стоять перед очима св?ту, обтяжен? болем, стражданнями, невинними покал?ченими т?лами, вбитими д?тьми, розд?леними с?м’ями, м?льйонами б?женц?в, змушеними залишити все, вт?каючи в?д бомб, м?стами, що перетворилися в поле битви, розтрощеними та спаленими будинками. Не згадуючи про рани серця, що потребуватимуть рок?в, щоби зц?литися. Цього разу в?йна близько. Вона не ? далекою, як та в ?раку, яку непочутий Папа Войтила з пророчою прозорлив?стю благав не розпочинати, ? яка перетворила землю Авраама в клоаку вс?лякого тероризму. В?йна – це «безповоротна авантюра».
Цього разу ненависть ? насильство не можуть маскуватися за теор?ями про «сутичку м?ж цив?л?зац?ями», не мають н?чого сп?льного з вигаданими рел?г?йними мотивами. Цього разу по обидва боки фронту чолов?ки та ж?нки, що под?ляють ту саму християнську в?ру й те саме хрещення. Серед хаосу, викликаного вторгненням рос?йсько? арм?? в Укра?ну, та розпалено? ним во?нно? ескалац??, що загрожу? втягнути св?т у ядерний конфл?кт, знайти знаки над?? непросто. Та однак, як р?к тому в Мосул?, Папа Франциск п?дтвердив сво? переконання в тому, що «братерство ? сильн?шим в?д братовбивства, над?я ? сильн?шою в?д смерт?, мир ? сильн?шим в?д в?йни», що також ? сьогодн?, незважаючи н? на що, над?ятися можливо. Випрошуючи в Бога дару миру, н?коли не перестаючи його шукати та дбати про нього, не залишаючи неспробуваним н?чого з того, що могло б привести до припинення вогню та початку справжн?х переговор?в. Бо якщо хочемо миру, то потр?бно приготовляти мир, а не в?йну. Потр?бн? мужн?сть ? креативн?сть, щоби ступати новими шляхами задля будування сп?в?снування м?ж народами, що не ?рунтуватиметься на р?вновагах сил ? на стримуванн?. Сьогодн? ? можливим над?ятися, споглядаючи велику хвилю сол?дарност?, яка протягом к?лькох дн?в зродилася з низ?в, бачачи великодушн?сть кра?н, таких як Польща, що в?дчинили сво? двер? для м?льйон?в б?женц?в.
Р?к тому, п?д час м?жрел?г?йно? зустр?ч? в долин? Ур, Папа Франциск сказав: «З чого може розпочатися дорога миру? В?д в?дмови в?д того, що ма?мо ворог?в. Той, хто наважу?ться дивитися на зор?, хто в?рить у Бога, той не ма? ворог?в, яких сл?д знищити. В?н ма? ?диного ворога, якого мусить долати, що сто?ть при дверях серця та стука?: ним ? ворожнеча. В той час, як деяк? стараються мати ворог?в зам?сть того, щоби бути друзями, в той час, як багато-хто шука? свою вигоду за рахунок ?нших, той, хто спогляда? на зор? об?тниць, хто ходить Божими дорогами, той не може бути проти когось, але – для вс?х. Такий не може виправдовувати жодну форму нав’язування, гноблення та зловживання владою, не може поводитися агресивно». Дорога миру розпочина?ться ?з роззбро?ння сердець, як навчав Папа протягом цих дев’яти рок?в понтиф?кату. Називати себе християнами означа? належати Богов?, Який став людиною, Який дав Cебе убити на хрест? задля любов? та Cво?м р?шенням стати невинним жертвоприношенням, вже дв? тисяч? рок?в заклика? нас ставати на сторону утиснених, тих, як? зазнали нападу, переможених, останн?х, в?дкинутих. В?н заклика? нас с?яти мир, ? н?коли ненависть, в?йну, насильство.
---------------
*Редакц?йний Директор Дикастер?? в справах комун?кац??
