杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Щоразу, коли ?снувала спокуса поглинути ?ншого, тод? не будувалося, а руйнувалося, як також тод?, коли ?ншого замикалося в ?етто, зам?сть ?нтегрувати. Про це Папа Франциск говорив, зустр?чаючись у нед?лю, 12 вересня 2021 р., з представниками Екумен?чно? ради угорських Церков ? з представниками ?врейських сп?льнот. Також ? ця под?я в?дбувалася в прим?щенн? Музею Мистецтв у Будапешт?, де Свят?ший Отець пров?в зустр?ч?, що випереджують центральну под?ю його перебування в столиц? Угорщини – Святу Месу з нагоди завершення 52-го М?жнародного ?вхарист?йного Конгресу.

В дороз? до об?тниц? ?дност?

Промовляючи п?сля в?тальних промов, Глава Католицько? Церкви зазначив, що радий ц?й зустр?ч?, що ? вираженням «великого прагнення ?дност?». Звертаючись до «брат?в у в?р? в Христа», в?н ствердив, що «молитися одн? за одних, пл?ч-о-пл?ч трудитися в любов? для цього св?ту, який Бог так полюбив» ? «найконкретн?шою дорогою до повно? ?дност?». Скеровуючи думку до «брат?в у в?р? Авраама, нашого батька», Папа сказав, що дуже ц?ну? зусилля, спрямован? на те, щоби «повалити ст?ни в?докремлення з минулого», коли ?вре? та християни прагнуть бачити один в одному не чужинця, а приятеля, не противника, а брата. «Це благословенна Богом перем?на погляду, навернення, що в?дкрива? нов? початки, очищення, яке обновля? життя», – наголосив в?н.

?пископ Риму звернув увагу на те, що у Святому Письм? т?, кого покликано в особливий спос?б ?ти за Господом, завжди повинн? вирушати в дорогу, прямувати до незнаних земель, як це сталося ?з Авраамом. «Хто йде за Богом, той покликаний залишати. В?д нас вимага?ться залишити непорозум?ння минулого, претенз?? на власну правоту та перекладання провини на ?нших, щоби ступити на дорогу до Його об?тниц?, бо Бог завжди ма? проекти миру, а не задуми погибел?», – сказав Папа.

Запоб?гти вибухов? антисем?тизму

Дал? Глава Католицько? Церкви запросив учасник?в зустр?ч? разом скерувати погляд на промовистий образ одн??? з пам’яток угорсько? столиц? – Ланцюговий м?ст через Дунай, який сполуча? Буду та Пешт: не злива? ?х, але трима? по?днаними. «Такими мають бути узи м?ж нами. Щоразу, коли ?снувала спокуса поглинути ?ншого, то не будувалося, а руйнувалося; так само й тод?, коли хот?лося загнати його в ?етто, зам?сть ?нтегрувати», – наголосив в?н, заохочуючи разом поширювати «виховання до братерства», так щоби «напади ненавист?, як? хочуть знищити його, не переважили».

«Маю на думц? загрозу антисем?тизму, що дос? ча?ться в ?вроп? та в ?нших м?сцях. ? цей ?н?т треба загасити. Але найкращим способом знешкодити цю бомбу ? сп?льна позитивна сп?впраця, ним ? сприяння братерству», – в?в дал? Папа, вказуючи на ще один урок в?д моста: його п?дтримують велик? ланцюги, що складаються з багатьох ланок. «Ми ? цими ланками ? кожна ланка ? фундаментальною», – п?дкреслив в?н.

Рел?г?йна свобода для вс?х

Свят?ший Отець також звернув увагу на те, що м?ст по?дну? дв? сторони, чим також вказу? на фундаментальне у Святому Письм? поняття союзу. За його словами, Бог зав?ту заклика? нас не п?ддаватися лог?ц? ?золяц?? та часткових ?нтерес?в, бо не бажа? союз?в з деким проти ?нших, але «людей ? сп?льнот, як? будуть мостами сп?льност? з ус?ма». «Ви, що представля?ться в ц?й кра?н? рел?г??, що становлять б?льш?сть, ма?те завдання сприяти таким умовам, в яких шанують рел?г?йну свободу та дбають, аби вона була для вс?х. Ви повинн? бути прикладом для вс?х: щоб н?хто не м?г сказати, що з уст Божих людей виходять слова под?л?в, але лише послання в?дкритост? та миру», – наголосив Папа Франциск.

Вкор?нен? ? готов? стати кор?нням

Врешт?, кр?м того, що в?н ? найв?дом?шим, Ланцюговий м?ст ? також найдавн?шим у цьому м?ст?, й через цього пройшли чимало покол?нь. Це, як зауважив Глава Католицько? Церкви, спонука? пам’ятати про минуле. «Там знайдемо страждання та пер?оди темряви, непорозум?ння та пересл?дування, але, сягнувши кор?ння, в?дкри?мо б?льшу в?д цього сп?льну духовну спадщину», – сказав в?н, вказуючи на численних «Божих друз?в», як? випром?нювали св?тло серед ночей св?ту.

М?ж ними в?н згадав видатного поета М?клоша Раднот?, блискуча кар’?ра якого перервалася лише через його ?врейське походження, однак, нав?ть серед найтемн?шо? пр?рви концтабору в?н до останньо? мит? життя не переставав творити. «Я був кв?ткою, тепер став кор?нням», – писав в?н серед самотност? концтабору. «Також ? ми, – мовив Свят?ший Отець, – покликан? ставати кор?нням. Ми часто шука?мо плод?в, результат?в, ствердження. Але Той, Який чинить так, що Його слово приносить пл?д з такою ж лаг?дн?стю, як дощ причиня?ться до проростання паростк?в у пол?, нагаду? нам про те, що наш? дороги в?ри ? зернами: зернами, що перетворюються у п?дземн? кор?ння, т? кор?ння, що живлять пам’ять ? причиняються до проростання прийдешнього».