Новий погляд на спов?дь, та?нство радост?
Andrea Tornielli
Спов?дь – це «та?нство радост?», б?льше того, вона ? «святом» на неб? та на земл?. У в?второк, 14 вересня, на стад?он? в Кошицях Папа Франциск немовби заглянув у в?ч? кожного юнака та д?вчини, що з?бралися на зустр?ч ?з ним, щоби запросити ?х у новий спос?б переживати та?нство покаяння. ? те, що сказав Наступник святого Петра, було вт?хою не т?льки для присутн?х, але для кожного, хто сл?дкував за зустр?ччю по телебаченню чи через ?нтернет, або просто прочитав папську промову.
Це не свята тайна, до яко? в наш? часи не часто приступають, повинна зм?нитися. Пропозиц?я Папи Франциска поляга? у повн?стю в?дм?нному поглядов? на спов?дь, в пор?внянн? з тим, як ?? переживають численн? християни, в пор?внянн? з певною ?сторичною спадщиною.
Насамперед, Папа вказав на це та?нство як на «л?ки» для пер?од?в життя, коли ми пада?мо духом. На запитання Петри, яка запитувала його про те, як ?? ровесники можуть «переступити через перешкоди на дороз? до Божого милосердя», в?н в?дпов?в ?ншим запитанням: «Коли я вас запитаю: а про що ви дума?те, коли йдете до спов?д?? Я майже впевнений, якою буде в?дпов?дь: про гр?хи. Але чи д?йсно гр?хи ? центром спов?д??.. Бог хоче, щоби ти наближався до Нього, думаючи про себе, про сво? гр?хи, чи про Нього?».
Два дн? перед тим Папа Франциск сказав у Будапешт?, що християнське життя почина?ться з кроку щоб в?дступити, щоб забрати себе з центру життя, вив?льнивши прост?р для Бога. Той самий критер?й, той самий погляд, застосований до спов?д?, може викликати невеликий, але гранд?озний коперн?канський переворот у житт? кожного: у центр? та?нства спов?д? вже не я, впокорений ?з перел?ком гр?х?в, можливо, пост?йно тих самих, як? важко розпов?дати священиков?. У центр? – зустр?ч з Богом, Який прийма?, пригорта?, проща? та п?дводить.
«Ми не повинн? йди до спов?д? як покаран?, що повинн? впокоритися, але як д?ти, що б?жать, аби впасти в об?йми Отця, – пояснив Папа юнакам ? д?вчатам. – А Отець п?дводить нас у кожн?й ситуац??, проща? нам кожен гр?х. Добре це затямте: Бог завжди проща?! Зрозум?ли? Бог завжди проща?!». Це не пох?д до судд?, щоби звести рахунки, але до «?суса, Який мене любить ? зц?лю? мене».
Папа Франциск порадив священикам «почуватися» на м?сц? Бога: «Щоб вони почувалися на м?сця Бога Отця, Який завжди проща?, пригорта? та прийма?. В?ддаймо Богов? перше м?сце у спов?д?. Якщо Бог ? головною д?йовою особою, все ста? прекрасним, а спов?датися перетворю?ться у Та?нство радост?. Саме так: не страху ? суду, але радост?».
Новий погляд на та?нство покаяння, запропонований Папою, заохочу?, отже, не залишатися в’язнями сорому за сво? гр?хи – сорому, який «? доброю р?ччю», – але переступити через нього, бо «Бог н?коли не гиду? тобою. В?н любить тебе саме там, де ти соромишся себе самого. Любить тебе завжди». Тим, як? ще нездатн? простити соб? самим, думаючи, що також ? Бог не може це зробити, «бо завжди падатиму в т? сам? гр?хи», Папа Франциск каже: «Коли Бог обража?ться? Коли йдеш просити прощення в Нього? Н?, н?коли. Бог стражда?, коли ми дума?мо, що В?н не може нам простити, бо це немовби сказати: “Ти слабкий у любов?!”. Бог, натом?сть, рад??, прощаючи нам, рад?? кожного разу. Коли В?н п?дводить нас, то в?рить у нас, як першого разу, не знев?рю?ться в нас. Це ми знев?рю?мося, але не В?н. В?н бачить не гр?шник?в для нав?шування ярлик?в, але д?тей, яких любити. Бачить не людей, що помилилися, але улюблених д?тей; можливо, поранених, а тому ма? ще б?льше сп?вчуття та н?жност?. ? щоразу, коли спов?да?мося, н?коли про це не забуваймо, на неб? справляють свято. Щоб так було також ? на земл?!».
В?д сорому до свята, в?д впокорення до радост?. Це не думка Папи Франциска, це ?вангел?я, в як?й чита?мо про того батька, який з тугою чека? на сина гр?шника, безперервно вдивляючись в горизонт, ? ще перед тим, як той знайшов час, щоби впокоритися, скрупульозно викладаючи сво? провини, об?йма? його, п?дводить ? орган?зову? свято з ним ? для нього.
