杏MAP导航

Massimiliano Menichetti - Ватикан

«Для нас це було немовби пробудитися з кошмару, ми не в?рили сво?м очам, кра?на насправд? повинна п?двестися», - в цих простих словах м?ститься над?я ц?лого народу, отого ?ракського, який приймав Папу в?д 5 по 8 березня. Картину ц??? подорож? п?дсумову? заф?ксована фотооб’?ктивом мить у Мосул?, який був столицею ?Д?Л, де ру?ни зрешечен? набоями, де дивлячись на зруйнован? та осквернен? дом?вки, церкви та мечет? можна доторкнутись до насильства бо?в, шаленства людини, що знищу?, топче, убива? свого брата.

У цьому контекст?, в якому, як здавалося, жах?ття переважало, Папу в?тав сп?в д?тей, як? вимахували оливковими г?лками. ?нш?, трохи дал? в?д м?сця проведення зустр?ч?, гралися на бездор?жж?, адже асфальт залишився лише на центральних вулицях. Раптом д?вчинка чотирьох-п’яти рок?в, одягнена в червоний кв?тчатий комб?незончик, в?дд?лилася в?д групи товариш?в ? попрямувала назад, неспод?вано зупинившись б?ля ноги солдата, зм?рявши його поглядом в?д ст?п до голови.

Солдат, з гранатами на пояс?, у шолом? ? сонцезахисних окулярях, схилив голову й зустр?вся з поглядом мало? ?з обличчям, замурзаним, як ? решта т?ла, землею. За ними – ру?ни того, що колись було домами… Незважаючи на затемнен? л?нзи, погляди зустр?чаються, чолов?к гладить дитину по голов? та бере на руки… Вона вибуха? усм?шкою, на яку той в?дразу в?дпов?да?. В ц?й картин? – вся тепер?шн?сть ? майбутн? ?раку.

Подорож Франциска до ?раку, першого Папи, що ступив на землю Авраама, ? незабутньою. В?н п?дбадьорив ? утвердив у в?р? християнську сп?льноту, яка разом з мусульманами та присутн?ми меншинами, як язиди, пережила невимовн? страждання. Ця подорож ? ?сторичною з огляду на м?ст, прокладений до ши?т?в, п?сля отого ?з сун?тами в Абу-Даб?, з огляду на прийом, але, насамперед, з огляду на св?тло добра та в?дкуплення, принесеного у м?сце, спустошене в?йною, насильством та пересл?дуваннями, спод?яними ?Д?Лом, що тепер стражда? в?д ран б?дност? та пандем?? Covid-19.

Тим, що вража?, ? м?л?таризац?я: всюди чолов?ки з в?йськовим спорядженням, у бронежилетах, поясах з ручними гранатами, шоломах з приц?лами та важкими озбро?ннями; десятки п?кап?в з кулеметами вздовж дор?г, бронеавтомоб?л?. Вздовж дор?г, якими про?жджав Папа, особи, не авторизован? перебувати вздовж бар’?р?в з прапорцями та плакатами, стояли на в?дстан? десятк?в метр?в з руками за спиною. Численн? б?ло-жовт? ватиканськ? прапори майор?ли на ст?нах, ув?нчаних колючим дротом у Багдад?, Насс?р??, Ур?, Мосул?, Карадош? та Ерб?л?.

Протягом 2020 року в ?раку ско?но приблизно 1400 теракт?в, не ? легко знайти працю, економ?чн? труднощ? ? траг?чною д?йсн?стю, але кра?на ? не лише цим, хоча саме цей дискурс переважа?, а часто ? ?диним. В таких розпов?дях не залиша?ться м?сця для тих, як? допомагають ?ншим, докладають зусилля на користь д?йсност?, побудовано? на основ? д?лення та в?дбудови.

Подорож Папи пролила ?нше св?тло на кра?ну, та, вперше п?сля десятил?ть, про ?рак говорилося також ? в позитивному ключ?, про гостинн?сть, про перспективи, про майбутн?. Християни та мусульмани представили Пап? Францисков? сво? страждання, але також свою в?ру, силу та бажання залишатися, наново поставивши на ноги землю, що в минулому була колискою стародавн?х цив?л?зац?й ? прикладом мирного сп?вжиття. Вс? прислухалися до сл?в, як? окреслили як «велик? слова», сказан? мудрим мужем.

Християни вт?шалися молитвою з Наступником святого Петра, стаючи св?тлом для всього св?ту. Конкретний народ, позначений ?стор?ями невимовного страждання, що стара?ться перемогти ненависть та не погоджу?ться з тим, щоб стати вм?стилищем терору та фундаментал?зму. Папа прин?с нову закваску в д?йсн?сть, що звикла до того, що про не? розпов?дають у темних ? вбивчих кольорах. У Багдад?, де мури та захисн? кордони захищають в?рних у церквах ? мечетях, нап?впорожн? будинки чергуються ?з святково осв?тленими площами та убогими кварталами, де арх?тектура представля? непосл?довн?сть стил?в та тр?щини в?д бойових д?й.

Папа Франциск згадував про мученик?в, засуджуючи будь-як? форми фундаментал?зму, в?н пригорнувся до християнсько? сп?льноти та до кожно? людини, яка страждала та дал? стражда?. Незважаючи на пандем?ю, ц?л? с?м’? збиралися за розд?лювальними бар’?рами, аби хоча б на мить побачити «мужа миру», який прибув здалека. В Ур? Халдейському, де в?дбулася насичена м?жрел?г?йна зустр?ч, пустельний в?тер в?яв м?ж захисними с?тками, встановленими вздовж дороги з насс?р?йського аеропорту. Тут, де зг?дно з традиц??ю був д?м Авраама, за яким височ?? один ?з найб?льших у св?т? зиккурат?в, серед повного дня були видимими небесн? зор?, той небозв?д, на який Папа вказав як на дороговказ, аби ходити по земл?, будуючи шляхи зустр?ч?, д?алогу та миру.

Присутн? говорили про «надзвичайну зустр?ч, яку год? було уявити», дякуючи Богов? р?зними мовами. Незабутн?ми були рад?сть ? зворушення громади Каракоша, де б?льш?сть мешканц?в становлять християни. Папа вислухав рани та св?дчення в?ри тих, що бачили, як убивав ?Д?Л: д?тей, дружин, брат?в. Чув слова прощення для вбивць. Тут на обличчях святково вдягнених похилих в?ком ? молод? брин?ли сльози, коли Папа наголошував: «Ви не самотн?!». В?тання над?? ?раку для Папи стало видимим на великому стад?он? в Ерб?л?, що в ?ракському Курдистан?, де знайшли притулок численн? ?ракц? та сир?йц?. Понад 10 тисяч людей, що прибули з кожно? частини кра?ни, молилися разом Папою Франциском, чекаючи на нього в тиш? та зосередженн?, з оновленою у серц? над??ю на те, що ?нший ?рак ? можливим.