杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Три персонаж? ?з б?бл?йних читань, через яких Боже слово «допомага? нам молитися», були в центр? роздум?в, якими Папа Франциск под?лився, пропов?дуючи п?д час Свято? Меси з нагоди завершення Спец?ально? Асамбле? Синоду ?пископ?в, яку в?н очолив у базил?ц? Святого Петра у Ватикан? в нед?лю, 27 жовтня 2019 року. В першому читанн? йшлося про те, що Господь вислухову? молитву вбогого, а в читанн? з ?вангел?? прозвучала в?дома притча про молитву фарисея та митаря.

Добрий початок ? забута запов?дь

«Боже, дякую Тоб?», – розпочина? свою молитву фарисей, що, за словами Папи, ? «добрим початком», оск?льки вдячн?сть ? прослава ? «найкращою молитвою». Але в?дразу чу?мо про мотиви ц??? вдячност?: «я не такий, як ?нш?». Фарисей нахваля?ться постами й десятинами, дотриманням найменших припис?в.

«Однак, в?н забув про найб?льшу запов?дь: любити Бога й ближнього. Переповнений впевнен?стю в соб?, власною спроможн?стю дотримуватися запов?дей, власними заслугами й чеснотами, в?н зосереджу?ться лише на соб? самому. Його драма поляга? в тому, що в ньому нема? любов?. А без любов?, як навча? святий Павло, нав?ть найкращ? реч? н?чого не вартують», – п?дкреслив пропов?дник, вказуючи на те, що такий стан веде до того, що зам?сть молитися, «в?н почина? вихваляти себе самого», н?чого не просячи в Бога, бо не в?дчува? в цьому потреби, перебуваючи в Божому дом?, практику? ?ншу рел?г?ю, «практику? рел?г?ю свого “я”».

А кр?м Бога, фарисей забува? про ?нших, погорджу? ними. «Боже, дякую тоб?, що я не такий, як ?нш? люди», – каже. Буквально, в ?вангел?? в?д Луки вжите слово «решта», мовляв, йдеться про «рештки», в?дходи, щодо яких сл?д дотримуватись дистанц??.

Рел?г?я “я” практику?ться ? в наш? дн?

Як зазначив Свят?ший Отець, такий динам?зм можемо побачити як у житт?, так ? в ?стор??. Зводяться мури, щоб збер?гати дистанц?ю в?д ?нших, вважаючи ?х в?дсталими чи маловарт?сними, зневажаючи ?хн? традиц??, касуючи ?хню ?стор?ю, захоплюючи ?хн? земл?. Й не вистачило «помилок минулого», аби «перестати розграбовувати ?нших, завдавати рани нашим братам ? сестрам», як також «сестр? земл?». «Рел?г?я “я” трива?, лицем?рна з власними обрядами й “молитвами”, вона забува? справжн?й культ Богов?, що завжди проходить через любов до ближнього», – мовив Глава Католицько? Церкви.

«Також ? християни, як? моляться та ходять у нед?лю на Святу Месу, п?двладн? ц?й рел?г?? “я”. Можемо заглянути всередину себе й запитати самих себе, чи також ? для нас хтось ? нижчим, кого можна в?дкинути, хоча б лише на словах», – додав Папа, закликаючи просити в Бога благодат? «не вважати себе вищими», просити в ?суса «оздоровити нас в?д лихосл?в’я та нар?кання на ?нших».

Що миле Богов??

Дал? пропов?дник зауважив, що молитва митаря, натом?сть, допомага? нам зрозум?ти, що саме «миле Богов?». Митар почина? не ?з заслуг, але з недол?к?в, не в?д багатства, а з б?дност?, не матер?ально?, бо це були багат? люди, зароб?ток яких часто був нечесним, але з «убогост? життя», оск?льки «життя в гр?с? н?коли не ? добрим». В?н визна? себе б?дним перед Богом, ? Господь вислухову? його молитву, що складалася лише з к?лькох сл?в. В?н не наважу?ться п?двести оч? до неба, «бо в?рить, що ?сну? Небо з велико? л?тери, що воно – велике, а в?н почува?ться малим», б’? себе в груди, бо вони ? вм?стилищем серця.

«Його молитва виплива? ?з серця, ? прозорою: в?н ставить перед Богом серце, а не зовн?шн?й вигляд. Молитися означа? дозволити Богов? поглянути на нас зсередини, – ? Господь дивиться на мене, коли я молюсь, – без вдавання, без пояснень ? виправдувань. Бо брехня й темрява походять в?д диявола, –оц? виправдання, – а в?д Бога – св?тло та ?стина, прозор?сть мого серця», – наголосив Свят?ший Отець, дякуючи учасникам синоду за в?двертий д?алог протягом цих трьох тижн?в.

В?дчути потребу милосердя

За словами Наступника святого Петра, дивлячись на митаря, можемо побачити, з чого сл?д починати: в?д того, щоб ув?рувати в те, що вс? ми потребу?мо спас?ння. Першим кроком рел?г?? Бога ? милосердя над тим, хто визна? себе злиденним. Натом?сть, коренем кожно? духовно? помилки ? «вважати себе праведним». Це наст?льки важливо, що ?сус застосову? парадоксальне з?ставлення м?ж «найпобожн?шою людиною свого часу» та «найб?льшим прилюдним гр?шником». ? добрий, але пихатий, програ?, а безнад?йного, але смиренного, Бог вивищу?.

«Якщо щиро заглянемо всередину себе самих, то побачимо в соб? обох – ? митаря, ? фарисея. Ми ? трохи митарями, бо гр?шн?, ? трохи фарисеями, бо зарозум?л?, готов? виправдовуватися, ми ? фах?вцями в самовиправдовуванн?! Щодо ?нших це, часто, може мати усп?х, але не з Богом. З Богом хитр?сть не спрацьову?! Мол?мося, випрошуючи благодат? почуватися потребуючими милосердя, внутр?шньо злиденними», – заохотив Свят?ший Отець, додаючи, що цьому сприя? в?дв?дування б?дних.

Молитва, що пробива?ться кр?зь хмари

Врешт?, в читанн? з Книги Сираха стверджувалося, що молитва б?дного «кр?зь хмари пробива?ться». Як зазначив Папа, в той час, як молитва того, хто вважа? себе праведним, залиша?ться на земл?, «пригн?чена его?змом», молитва б?дного п?дноситься до Бога. Чуття в?ри Божого люду недаремно вбача? в убогих «воротар?в неба», бо ж це вони навст?ж в?дчинятимуть, або ж не в?дчинятимуть, перед нами ворота в?чност?. ? цей синод, за його словами, був нагодою «почути голоси убогих ? замислитися над нестаб?льн?стю ?хнього життя», а вони, водночас, засв?дчили, що «? можливим по-?ншому дивитися на д?йсн?сть».

«Ск?льки раз?в, також ? в Церкв?, – п?дсумував Свят?ший Отець, – голоси убогих не вислухан?, а, можливо, над ними глузують чи примушують замовкнути, бо ? незручними. Мол?мося, випрошуючи благодат? вм?ти чути волання б?дних: воно ? воланням над?? Церкви. Так, воляння убогих ? воланням Церкви! ?днаючись з ?хн?м воланням, також ? наша молитва, можемо бути в цьому впевнен?, проб’?ться кр?зь хмари».