杏MAP导航

«Мо? навернення сталось у Великий Четвер, саме перед Великоднем», – так розпов?дав французький священик Жак Льов, що належав до Ордену Пропов?дник?в, в?домий богослов ? пропов?дник минулого стор?ччя, автор численних книг, засновник «Школи в?ри», один з перших у Франц?? священик?в-роб?тник?в.

с. Л?д?я Короткова, СНДМ – Ватикан

Жак Льов народився в 1908 роц? в с?м'? нев?руючих, в?дкрив Бога у в?ц? 24 рок?в. Вступив у дом?н?канський орден, а в 1939 роц? став священиком. Два роки п?сля того його в?дправили до портового м?ста Марселя, щоб провести соц?альне досл?дження становища роб?тник?в. Бажаючи якнайкраще виконати покладене на нього завдання, став працювати докером. Коли в 1954 роц? Святий Престол скасував д?яльн?сть священик?в-роб?тник?в, в?н проявив послух, а р?к перегодом заснував Роб?тничу м?с?ю святих Петра ? Павла для ?вангел?зац?? роб?тник?в ? формування священик?в, що походять з цього середовища. О. Жак трудився у Франц??, в Сахар? ? в убогих районах Сан-Паулу, Бразил?я. В 1969 р. в?н створив у Фр?бур? «Школу в?ри», завданням яко? було формування ан?матор?в християнських громад. У 1970 роц?, нa запрошення Папи Павла VI, о. Льов пропов?дував великопосн? реколекц?? у Ватикан?. Останн? роки життя в?н пров?в у тиш? й молитв? затворницьких, контемплятивних монастир?в. По в?чну нагороду в?д?йшов 14 лютого 1999 року. Такими ? коротк? штрихи його б?ограф??, до яко? ми ще повернемось.

«В ?сус? зд?йсню?ться повне зд?йснення нашого життя. З Ним смерть ста? новим народженням. З Ним стар?сть переста? бути ос?нню, але перетворю?ться на зорю, з яко? почина?ться день, повний св?тла», – написав о. Жак Льов.

А ось що в?н розпов?в про духовну причину свого навернення до католицтва, про яку в?н д?знався наприк?нц? 50-их рок?в минулого стор?ччя:

«Т?льки тод?, коли проминуло 20 рок?в мого священичого життя, я д?знався про причину мого навернення ?, отже, й священства. Одного разу моя мати, яка була нев?руючою, сказала мен?: “Якщо вже ти ?деш до Риму, то п?ди прив?татися з мо?ю давньою приятелькою з час?в ?нтернату, яка стала черницею в монастир? Малих Сестер Внебовзяття Мар??. Ми дуже любили одна одну, коли були маленькими д?вчатками в школ?-?нтернат?”. Тому я п?шов в гост? до т??? черниц?, яка прийняла мене з надзвичайною сердечн?стю, розпов?вши надзвичайно зворушливу ?стор?ю, що дала мен? зрозум?ти мо? покликання: “Бачиш, м?й дорогий, коли твоя мати вийшла зам?ж, то я вступила а в монастир ? сказала соб?, що Жанна (а так звали мою мат?р) нав?ть ? не подума? молитися за свою дитину. Вона буде виховувати ?? з ус??ю материнською любов'ю й посвятою, але н?коли не буде за не? молитися! Тод? я, юна послушниця монастиря, почала молитися за тебе, як т?льки ти народився, молитися вс?м серцем, ус??ю сво?ю ?стотою, протягом цих довгих рок?в...”. ? ось, п?сля двадцяти п'яти рок?в, проведених без в?ри, – додав о. Жак, – молитва т??? черниц?, яку я нав?ть особисто не знав, домоглася того, аби й я прийшов до св?тла в?ри ?, отже, до радост? священства».

Молитва н?коли не ? надаремною, навпаки, вона ста? могутньою збро?ю в серц? людини, яка молиться й готу? велик? неспод?ванки. Проминули ще два десятир?ччя й о. Льов отримав ще одну неспод?ванку, пов'язану з молитвою. Його батьки були переконаними ате?стами ? в ?хн?й родин? процв?тав антиклерикал?зм. Однак, батько, не бажаючи, щоб син залишився людиною, яка н?чого не зна? про Христа, направив його в нед?льну протестантську школу. Як же був здивований о. Жак, коли д?знався, що його батьки, хоч н?коли не признавались, були охрищен? в католицьк?й Церкв?, що б?льше, батько нав?ть прийняв Перше Святе Причастя. Виявилось, що протягом усього життя, сам не знаючи чому, у сховку збер?гав вервицю, подаровану йому в той день. Рок?в через сорок батько знову почав ходити до храму й ревно молитись на вервиц?.

Батьки були дуже заможними, а Жак був ?диною й розпещеною дитиною. Дитинство та частину молодост? в?н пров?в у Н?цц?, найв?дом?шому французькому курорт? Середземномор’я, в найб?льш?й рел?г?йн?й байдужост?, ведучи безтурботне та безладне життя.

«Мо? батьки, – написав в?н в одн?й з автоб?ограф?чних книжок, – маючи величезне багатство, думали лише про життя в розкош? в Каннах та Н?цц?». Хлопець виховався в цьому середовищ?, з його казино, палацами, урочистими вечерями, автомашинами, багатими й красивими подругами. Батько дозволив, щоб в?н захопився пристрастю до азартних ?гор.

В ун?верситетськ? роки, навчаючись на юридичному факультет?, Жак багато хвор?в: спочатку у нього був мен?нг?т, а пот?м почався туберкульоз, який змусив його по?хати до санатор?ю в Швейцар??.

«У двадцять чотири роки я не те, що сумн?вався у в?р?, але був повн?стю ате?стом», – згадував о. Жак. Однак, у санатор??, де в?н л?кувався, було багато книг богословського зм?сту, як? в?н почав читати. Це був його перший контакт з такими творами, як «Насл?дування Христа», «Новий Зав?т» та ?нш?. «?стина про присутн?сть Того, Кого я тод? ще не називав Творцем, стала для мене св?тлом, дедал? правдив?шим ? сильним». При цьому в?н довго обмежувався тим, що читав книги, але н? з ким не в?в н?яких розмов про рел?г?ю. Так Жак, за його словами, почав ставати нос??м «книжкового» християнства.

? саме в тиш? та у крас? Альп проявилася Божа н?жн?сть, коли з л?жка, де юнак проводив б?льшу частину сво?х дн?в, читаючи та роздумуючи, побачив, як падають сн?жинки. «Я з?рвався з л?жка, поб?г ловити руками сн?жинки, побачивши, наск?льки досконало вони побудован?, ?хню гармон?ю та в?дм?нност?. Я в?дчув, що св?т – це не результат хаосу, а робота чудового художника. За кожною з цих сн?жинок я в?дкрив красу та розум цього великого художника, Бога, наст?льки великого, щоб наповнити Сво?ю присутн?стю сн?жинку, життя яко? трива? лише одну мить. Це був м?й перший контакт, моя перша ?нту?ц?я щодо ?снування Бога...».

«У самот? сво?? к?мнати я читав ?вангел??. Цей Христос мене приваблював. В?н говорив не так, як говорять люди. ?, сам не розум?ючи того, як це сталось, я почав молитися до Нього, хоча ще не був впевнений у ?снуванн? Бога ... Вс? ц? в?дкриття в?дбулися навесн? 1932 року».

На цьому етап? свого духовного шляху Жак Льов пров?в дек?лька дн?в у невеликому затворницькому монастир? картуз?анц?в поблизу Фр?бура. Цей монастир понад 1000 рок?в в?докремлено д?яв у швейцарських Альпах. Щоранку Жак приходив до каплиц? на Святу Месу, хоч ? не зовс?м розум?в, про що йшлося.

«Я був у монастир? у Великий Четвер, але нав?ть не знав, що це таке. Того дня я був на Свят?й Мес?. Я зовс?м не звик до такого роду речей. У певний момент я побачив, як монахи залишили сво? м?сця, щоб стати навколо в?втаря. Я бачив, як ус? робили один ? той же жест. Я не був впевнений, що саме вони роблять, за винятком того, що вони збираються отримати шматочок хл?ба. Т?льки я залишився наодинц?, у л?вому кутку лавки. В мо?й душ? виникло невблаганне питання: або вс? ц? люди божев?льн?, але такими вони не здавались, щоб ?ти з’?сти крихту хл?ба, вважаючи, що це добрий Бог, або ж я сл?пий. Отже, завдяки ц?й сп?льнот? монах?в я в?дкрив Бога, а згодом ? жести ?суса Христа. Я зрозум?в, що Божа любов – це щось, що нас перевершу?. Я в?дчув, що Господь здатний мене полюбити, кликати мене, в?ддати мен? Сво? серце, Свою кров в особ? Христа. ? саме це джерело над?? стало мо?ю рад?стю протягом усього життя. Якби ран?ше мене огортав смуток ? в?дчай, то в?д то? мит? я б?льше не знав, що таке сум, бо Господь в особ? ?суса Христа ув?йшов у мо? життя. Саме того дня я зовс?м спонтанно почав проказувати молитву “Отче наш” , яко? в дитинств? мене навчили в протестантськ?й нед?льн?й школ?».

У в?ц? 27 рок?в Жак прийняв святе Хрищення ? вступив до Дом?н?канського ордену. 1939 року в?н став священиком, продовжуючи богословську осв?ту, а в 33 роки, це вже був 1941 р?к ? в?н вже два роки був священиком, його в?дправляють до Марселя вивчати економ?чний та соц?альний стан людей, як? працюють у порту. Але незабаром в?н перекону?ться, що ?диний спос?б глибше п?знати цих людей – це жити з ними, под?ляти ?хню долю, працювати як вони ? як вони, мешкати в б?дних прим?щеннях. Отець Льов думав, що проживе так к?лька тижн?в, якраз ст?льки, щоб зак?нчити соц?олог?чне розсл?дування. Насправд? ж це життя триватиме ще майже 13 рок?в!

У порту його наймають докером для розвантаження корабл?в. Оск?льки хворобливий молодий чолов?к не спроможний носити сток?лограмов? м?шки зб?жжя, його призначають розвантажувати вуг?лля. П?сля першого робочого дня, ще не маючи притулку, в?н поверта?ться до монастиря дом?н?канц?в, але його не вп?знають, побачивши чорним ? брудним, дають милостиню ? зачиняють перед ним двер?.

Таким чином о. Жак Льов ста? одним з перших священик?в-роб?тник?в. В автоб?ограф?? в?н призна?ться: «Я не був готовий до тако? роботи. Я був юристом ? н?коли не п?дн?мав н?чого важчого в?д авторучки». В?н неймов?рно втомлю?ться, молиться, подумки приймаючи кожен новий м?шок як намистину на вервиц?, ? не залиша? ц??? роботи, хоча багатьом зда?ться божев?льним.

Отець Жак швидко визначив причини б?дност? докер?в, знайшов необх?дн? соц?альн? та економ?чн? р?шення. Одночасно, зауважив, що найб?льшою б?дн?стю портових роб?тник?в було «незнання Бога». В т? часи не вс? розум?ли священик?в-роб?тник?в. Але о. Жак твердо знав, що сам ?сус жив серед простих людей. Отець Льов, священик серед роб?тник?в, наважився на таке життя, бо бачив, що не т?льки докери, але й взагал? люди, зайнят? важкою ф?зичною працею, не т?льки не чули ?стини про Бога, але й не хот?ли чути сл?в жодного священика. Т??ю чи ?ншою м?рою вони перебували п?д впливом марксизму й силою ц??? обставини не могли в?дчути Бога ? Його присутн?сть. Однак, коли о. Жак став одним ?з них, ситуац?я зм?нилась. Навколо нього почали збиратись портов? роб?тники, в серцях яких прокидалась в?ра. У священика-роб?тника з’явились однодумц? та друз?.

Отець Жак уважно вивча? твори Лен?на й Стал?на та говорить про необх?дн?сть сп?впрац? з роб?тничими орган?зац?ями, але жодним чином в?н не намага?ться ?деал?зувати марксизм ? не бачить в ньому рис секуляризованого, або "очищеного" в?д в?ри в чудо, соц?ального християнства, прекрасно розум?ючи, що в основ? марксизму лежить ненависть. Це боротьба не «за», а «проти» – не за права трудящо? людини, а проти живих людей, в яких марксисти вбачають експлуататор?в, а, отже, ворог?в. У книз? «Щоденник роб?тника-м?с?онера» о. Жак пише: «Якщо м?с?я християнина поляга? в участ? в надприродному д?л? спас?ння, якщо спас?ння поляга? в тому, аби в?дновити любов м?ж Богом ? людьми, якщо зло, в?д якого людину сл?д позбавити, насамперед, поляга? в тому, що вона живе в стан? нелюбов?, то марксисти виявляються тими, хто найб?льше потребу? спас?ння».

В ?деолог?? марксизму в?н вбача? свого роду християнство навпаки. Якщо християни разом (як Христове Т?ло) спов?дують любов, то комун?сти, колективно (як парт?я) спов?дуючи ненависть. Христос кличе в?руючих вт?лювати любов, якою вони переповнен?, в реальне  життя, комун?сти ж вт?люють в життя зло, бо роблять головним законом ненависть. Отець Жак Льов характеризу? марксизм як християнство, вивернуте навивор?т.

Однак, його м?с?я полягала не в тому, аби боротися з теоретиками марксизму. В?н вважав за потр?бне допомогти роб?тникам, як? опинилися п?д впливом цього вчення, зв?льнитися в?д нього.

М?с?я священик?в-роб?тник?в вела свою усп?шну д?яльн?сть в порту з 1943 по 1954 р?к, в якому Апостольська Столиця вир?шила перервати цей досв?д. Для о. Жака це стало найважчим випробуванням у житт?. Але в?н виявля? послух, залиша? свою роботу, не бажаючи, однак, в?дмовлятися в?д ?вангел?зац?? роб?тничого св?ту.

Наступного року1955 в?н заснував нове Згромадження, Роб?тничу М?с?ю святих Петра ? Павла, щоби за допомогою ?? член?в дал? вести ?вангел?зац?ю св?ту прац?, де все б?льше зростала к?льк?сть тих, як? не знали Бога. 1965 року були затверджен? Статути цього Згромадження ? воно було оф?ц?йно визнане Церквою «Апостольським ?нститутом д??цезального права», набуваючи ново? канон?чно? форми, як «новий ?нститут, джерелом якого ? Христова любов». Сп?льноти ?нституту були за початкова спочатку у Франц??, пот?м у Бразил??, де в?н трудився 5 рок?в ? де його дос? згадують як святого.

Саме там зродилася ?дея створення школи, яка за два роки формуватиме християн, здатних св?дчити про братню любов у сво?му повсякденному житт? та просто й компетентно спов?щати ?вангел??. В житт? о. Жака слово «школа» було одним з ключових. Школа в?ри – це не ун?верситет ? не сем?нар?я, а навчальний заклад особливого типу, де кожен в?дчува? себе учнем, бо слово «учень», як в?н п?дкреслював, повторю?ться в ?вангел?? дв?ст? п'ятдесят раз?в, «при цьому воно завжди звучить з уст самого ?суса». З ц??ю метою о. Льов повернувся до ?вропи ? в 1969 роц? заснував «Школу в?ри» у Фр?бур?, Швейцар?я. В?н збира? навколо ?суса молодь. Ус? разом вивчають ?вангел?ю, вслухаючись у те, що говорить Христос.

А до самого отця Жака Льова приходить всесв?тн? визнання. Сп?льноти Роб?тничо? М?с?? святих Петра ? Павла виникають усьому св?т?: у Франц? й Канад?, в Япон?? ? на п?вноч? Бразил??, в ?тал?? та Н?меччин?. Свят?ший Отець Павло VI запрошу? його пропов?дувати Ватикан?. Йому присуджують прем?? ? вручають численн? дипломи, але у 1981 роц? о. Жак залиша? пров?д «Школи в?ри», щоби приготуватися до зустр?ч? обличчям в обличчя з Тим, Кого в?н н?коли не припиняв шукати. В 1986 роц? в?н прийма? р?шення остаточно стати затворником ? останн?х 13 рок?в свого земного життя о. Жак проведе в контемплятивних монастирях, ст?льки ж рок?в, ск?льки в?н працював докером у Марсел?.

«В?ра поляга? не в тому, щоб мати уявлення про ?суса, а в тому, щоб дозволити ?сусов? ув?йти до нашого серця», – чита?мо в одн?й з книжок о. Льова. В?н пише: «У християнств? переображення ? основним фактором для людини, щоб розп?знати обмежен?сть власно? ?стоти й шукати свою повноти в Боз?. Переображення не ? ?зольованим процесом, одним моментом у житт? християнина, але проходить через все його ?снування, пропонуючи йому пост?йно вдосконалюватися в житт? в?ри».

У р?зних роках о. Жак Льов написав: «П?сля в?дкриття присутност? Бога в усьому, починаючи в?д сн?жинки й найменшо? травинки, я в?дкрив цю пост?йну присутн?сть ?суса в нашому повсякденному житт? через Церкву. Пресвята ?вхарист?я, скарб, який ?сус передав Сво?й Церкв? п?д час Тайно? вечер?, в к?нцевому п?дсумку переважила мо?х очах незл?ченно б?льше вс?х скандал?в, про як? я вже знав або в?дкрив п?зн?ше, ? як? спотворюють прекрасне обличчя Церкви».

«Я пережив те, що казав св. Августин: "Ти створив нас для себе, м?й Боже! ? мо? серце залиша?ться неспок?йним, поки не спочине у Тоб?!". Молитва почина?ться т??? мит?, коли ми усв?домлю?мо, що Бог хоче нам дати щось неосяжне... Вона не повинна упод?бнюватись до штучно? кв?тки, а проростати, розкв?тни ? приносити плоди, вона повинна бути вплетена в повсякденну тканину нашого ?снування. Молитва – це не мито, яке платять Богов?, ? не обов'язок, який об?цяли виконати, а пошук Божо? близькост?. Молитва не завжди бува? легкою й рад?сною, але головне поляга? в тому, що в молитв? я шукаю Бога, прямую до Нього ? сходжу з? свого повсякденного шляху. Молитва означа? слухати, як Бог в?ч-на-в?ч говорить з? мною, означа? п?д?йматись до Божих висот».