50 навернень: Ахмер Хохар – навернення не ? синон?мом зради
У чергов?й передач? з рубрики про 50 навернень до католицько? в?ри, в як?й розпов?да?мо про шлях в?ри визнавц?в р?зних рел?г?й та в?роспов?дань нов?тн?х час?в, йтиме мова про навернення одного молодого мусульманина. Не часто чу?мо про так? навернення, а це пов’язане з серйозними небезпеками, як? загрожують тим, що залишають ?слам.
с. Л?д?я Короткова, СНДМ – Ватикан
На перший погляд може здаватись, що майже не ?сну? навернень з ?сламу до християнства. Однак, статистика вказу?, що у Велик?й Британ?? навернених мусульман нал?чу?ться понад 200 тисяч, у Франц?? щороку приблизно 10 тисяч мусульман стають католиками ? 5 тисяч – протестантами. Вольф?ан? С?мпсон, один ?з пров?дник?в християн в?ри ?вангельсько?, вказав, що «протягом останн?х двох десятир?ч Христову в?ру прийняло б?льше мусульман, н?ж протягом ус?х минулих тисячор?ч». Однак, про це небагато говоритися, враховуючим реальн? серйозн? небезпеки, як? загрожують тим, хто залишив ?слам.
Сьогодн? наша розпов?дь про Ахмера Хохара, що народився в Англ??. В?н – перший син ем?грант?в з Пакистану й був вихований у суворих правилах мусульман, але, одночасно, зростав в умовах добробуту, його обдаровували численними подарунками та дитячими ?грами. Щотижня в?н учащав до мусульмансько? школи при м?сцев?й мечет?, де ?х виховували у велик?й строгост?. Ахмер згаду?, що досить часто неспок?йн? хлопчики отримували ф?зичн? покарання.
В книжц? про сво? навернення Ахмер Хохар пише: «Мо? батьки жили в твердому переконанн?, що ?слам – це ?диний шлях, що провадить до Бога, ? Коран, без жодного сумн?ву, ? Божою книгою. Але вони ставились з певною повагою до християн, бо в Пакистан? християнська менш?сть користу?ться пошаною сусп?льства. Незважаючи на мо? навернення до християнства, я н?коли не втратив пошани до багатьох ц?нностей та до науки ?сламу. Я не зр?кся пакистансько? культури мо?х предк?в, ?хньо? мови та традиц?й».
Коли Ахмеров? було 14 рок?в в?н разом ?з шк?льними друзями побачив к?ноф?льм «?сус з Назарету», знятий на б?бл?йн? теми ?тал?йським режисером Франко Дзефф?релл?. Головну роль грав в?домий артист Роберт Пауелл. Екран?зац?я Нового Зав?ту про життя ?суса Христа радикально зм?нила його життя, ? тод? в нього вперше з’явились сумн?ви щодо ?сламу. Ось що в?н дал? пише:
«Я почав роздумувати, що, насправд?, пророки Старого Зав?ту не були мусульманами, а юдеями. ? почав розум?ти, що вчення Корану про те, що ?сус не помер на хрест?, а просто Його душа була взята на небо ? В?н не страждав за нас, було неправильним. Мен? почало здаватись неправильним, що мусульманам було заборонено називати Бога Отцем, або звертатись до Нього спонтанно, сво?ми словами. Однак, я й дал? молився 5 раз?в на день, схиляючись в напрямку Мекки й проказуючи стишки Корану. Протягом багатьох рок?в я був набагато набожн?шим в?д сво?х власних батьк?в».
П?сля к?ноф?льму «?сус з Назарету» Ахмер вперше взяв в руки Б?бл?ю ?, читаючи ??, зрозум?в, що не можна д?йти до Бога т?льки сво?ми власними силами. Одночасно, в?н був наст?льки наляканий сво?м новим знанням, що хот?в пошматувати свою маленьку Б?бл?ю, бо зрозум?в, що коли навернеться до християнства, буде змушений перервати стосунки з батьками, з друзями, з? сво?ю громадою. Хлопець намагався переконати сам себе, але не зм?г цього зробити. В?н тод? зак?нчував школу й вир?шив поговорити з одним ?з вчител?в. Вчитель зрозум?в його прагнення, помолився разом з ним ? спрямував до священика.
Ахмер пройшов шлях приготування до Святих Та?нств ? прийняв хрищення. Однак, йому довелось пережити велик? страждання. Батьки не зрозум?ли цього вчинку й радикально зм?нили сво? ставлення до нього. Пакистанська громада Англ?? вважала його зрадником власно? рел?г?? та культури. Однак, в?н не в?дступив в?д в?ри, в?д приречення посвятити сво? життя Христов?. Сестра спалила вс? листи, як? юнак отримував в?д друз?в-християн, що п?дтримували його. А батько був наст?льки розлючений, що по?хав до ун?верситету, в якому навчався Ахмер, аби зустр?тись з тими, хто, на його думку, «звернув сина на злочинну дорогу». Батько погрожував синов?, а мати пост?йно плакала, бо не могла уявити улюбленого сина християнином.
Ситуац?я зм?нилась, коли Хохар залишив р?дну дом?вку. Але знову виникли величезн? труднощ?, коли в?н спов?стив, що одружу?ться з д?вчиною-християнкою й вони братимуть шлюб у католицькому храм?. В т? часи батьки ще не могли прийняти того, що ?хн?й син насправд? став католиком, але крок за кроком вони згодились з цим, хоч ? дос? побоюються признатись сус?дам.
«Незважаючи на вс? проблеми та труднощ?, – написав Ахмер, – я не каюсь, що прийняв християнство, бо я не м?г зректись поклику Христа. Мо? друз? мусульмани мене приймають, але я знаю, що коли б ми жили в мусульманськ?й кра?н?, мен? б загрожувала смертна кара за навернення до християнства. Мо? найб?льше прагнення – це щоб увесь св?т жив у мир? й злагод?, щоб не було непорозум?нь м?ж ви знавцями р?зних рел?г?й, щоб були розв’язан? вс? конфл?кти ?, нарешт?, запанувало порозум?ння».
