杏MAP导航

13 жовтня 2019 року буде проголошений святим кардинал Джон Генр? Ньюмен (1801-1890) – видатний богослов, мислитель, церковний д?яч, один ?з найв?дом?ших англ?канц?в, що навернулись до католицько? в?ри.

с. Л?д?я Короткова, СНДМ – Ватикан

Джон Генр? Ньюмен народився 21 лютого 1801 р. в англ?канськ?й родин? лондонського банк?ра, дружина якого походила з французьких кальв?н?ст?в. В?н був найстаршим з ш?стьох д?тей. Його батько збанкрутував ? н?коли б?льше не м?г позбутись борг?в. З його смертю 1924 року Джон Генр?, як найстарший з д?тей, став в?дпов?дальним за всю родину.

Вже з дитинства в?дзначався неабиякими ?нтелектуальними зд?бностями, як? проявилися п?д час навчання в школ?. В 1817 роц? в?н розпочав навчання в Оксфордському Коледж? Пресвято? Тройц?, здобувши академ?чний титул бакалавра. Пот?м навчався в Оксфордському ун?верситет?, де згодом став викладачем. До 15-го року життя Ньюмен не був в?руючою людиною, але пот?м пережив м?стичне навернення, що полягало в усв?домленн? ?стиниù «що ? дв? ? т?льки дв? ?стоти, як? ? абсолютними й ясно самозрозум?лими: я ? м?й Творець».

У червн? 1824 року Джон Ньюмен став англ?канським дияконом, а через р?к був висвячений на священика. Згодом став парохом в ун?верситетськ?й церкв? Свято? Мар??, де душпастирював до 1842 року. Блискуч? пропов?д? зробили його в?домим у ц?л?й Англ??.

«Оксфордський рух»

П?д час навчання в Оксфорд? Ньюмен захопився творами Отц?в Церкви перших стор?ч християнства, написавши ?рунтовний ? до сьогодн? актуальний тв?р «Ар?ани четвертого стол?ття» та прийшовши до висновку, що вчення Отц?в Церкви повинно бути нормативним для вс?х Церков. Тод? Ньюмен вважав, що англ?канська Церква перебува? в апостольськ?й спадко?мност?. 1832 року в?н зробив подорож Середземномор’ям, де ознайомився з католицькою Церквою. Але в той час негативн? враження переважили позитивн?.

Наступного року Ньюмен заснував «Оксфордський рух», що виступав за в?дновлення традиц?йних аспект?в християнсько? в?ри, як? були втрачен? в англ?канств?. Рух був спрямований проти надм?рного контролю держави над Церквою Англ?? та наголошував ?? апостольське походження. Ньюмен тод? вважав, що англ?канство ? «середн?м шляхом» м?ж католицтвом та протестантизмом. Але незабаром, поглиблюючи вивчення ?стор?? Церкви перших стол?ть християнства, зокрема, Халкедонського собору, в?н засумн?вався в ?стинност? р?дно? конфес??. Ньюмен в?дзначав видатну роль римського престолу (зокрема, Папи Лева Великого) в збереженн? ?стинного вчення, а вивчення твор?в св. Августина змусило його засумн?ватися в тому, що «середн?й шлях» завжди ? правильним.

Пошук ?стини

Разом з однодумцями був сп?вавтором сер?? публ?кац?й «Tracts for the Times» ? в останньому «90-му трактат?» намагався показати в?дпов?дн?сть м?ж «39 артикулами Англ?кансько? В?ри» та вченням католицького Тридентського Собору. Це викликало засуд з боку англ?канських ?пископ?в.

Шукаючи ?стини, п?сля багатьох досл?джень, роздум?в та молитов Ньюмен прийшов до висновку, що англ?канська Церква не була т??ю, яку заснував ?сус Христос, а нею ? католицька Церква, як?й Христос через апостол?в дов?рив депозит в?ри.

Любов до Пресвято? ?вхарист??

Ньюмен прагнув належати до ц??? Церкви ? був готовий до будь-яко? жертви, пов’язаною з в?дходом в?д англ?кансько? Церкви, в як?й його високо ц?нили. Багато друз?в в?д?йшли в?д нього, в?д нього в?двернулась нав?ть родина. В?н втратив блискучу академ?чну кар'?ру, яка гарантувала йому зароб?ток, яким в?н утримував мат?р та родину. Але любов до Пресвято? ?вхарист?? перевищувала вс? труднощ? ? в?н був готовий зректись усього, щоб здобути великий скарб католицько? Церкви – Пресвяту ?вхарист?ю.

1843 року Ньюмен оф?ц?йно в?дкликав ус? сво? закиди проти католицько? Церкви, а п?сля цього в твор? «Есей про розвиток християнського вчення» розробив с?м критер??в, за якими в ?стор?? можна в?др?знити ?стинну Церкву: в?рн?сть перв?сн?й ?де?, тягл?сть принцип?в, сила асим?лювати ?де? ззовн?, випередження п?зн?шого вчення, лог?чна посл?довн?сть, яку можна п?знати досл?дженням розвитк?в, збереження перв?сного вчення й безперервна тривал?сть церковного життя.

Вир?шальний крок у наверненн?

1845 року Ньюмен зробив вир?шальний крок – попросив прийняти його в католицьку Церкву, за його словами «справжню отару Спасителя». Його р?шення було сприйняте як справжня сенсац?я. Але для нього цей крок не був розривом з минулим, а радше результатом посл?довного розвитку. В?н був ? залишився екумен?стом, тому його шанують як католики, так ? англ?канц?. Сл?дом за Ньюменом до католицько? Церкви перейшло також багато його однодумц?в ? друз?в.

В?ддане служ?ння католицьк?й Церкв?

10 жовтня 1845 року в?н з великою побожн?стю приступив до Першого Причастя. П?сля теолог?чних студ?й у Рим? Ньюмен прийняв ??рейськ? свячення ? 1847 року в празник Пресвято? ?вхарист?? в?дслужив першу Святу Месу. Згодом в?н вступив у «Оратор?й Св. Ф?л?ппо Нер?» – сп?льноту д??цезальних священик?в. Папа П?й ?Х доручив йому засновувати оратор?? в ус?й Англ??. Майже 50 наступних рок?в свого життя Ньюмен повн?стю присвятив служ?нню католицьк?й Церкв?. В?н знову зайнявся душпастирюванням, писав пропов?д?, виступав ?з дуже популярними публ?чними лекц?ями, дал? в?в активну наукову д?яльн?сть. Все сво? величезне знання та мудр?сть в?н використав, аби спрямувати тисяч? людських душ до Бога. П?сля в?дновлення католицько? ??рарх?? в Англ?? в?н захищав Церкву в?д англ?канських нападок. Папа П?й ?Х доручив Ньюменов? заснувати католицький ун?верситет у Дубл?н? (?рланд?я) ? в?н став його першим ректором.

Кардинальська г?дн?сть

У 60-т? роки Х?Х стол?ття у його житт? настав найважчий пер?од. Деяк? представники католицько? Церкви ставились до нього з упередженням та недов?р'ям. Йому перешкоджали нав?ть у заснуванн? оратор?ю для католицьких студент?в в Оксфорд?, боячись впливу «небезпечного св?ту». Але в останн? роки свого життя в?н був не т?льки повн?стю «реаб?л?тований», що б?льше, 1879 року Папа Лев Х??? п?дн?с його до кардинальсько? г?дност?, визнаючи його заслуги не лише перед англ?йською, але й перед Вселенською Церквою. Гаслом новий кардинал вибрав висл?в «Cor ad cor loquitur» – «Серце промовля? до серця».

Останн? роки життя кардинала Ньюмена були позначен? пог?ршенням стану здоров’я. 11 серпня 1890 року в?н в?д?йшов до Господа в сво?й к?мнат? в дом? Отц?в Оратор?ян святого Ф?л?ппо Нер? в Б?рм?н?ем?, залишивши по соб? величезну богословську спадщину. На сво?му гроб? в?н вел?в написати: «З т?ней ? припущень до ?стини».

Беатиф?кац?я кардинала Ньюмена

Процес беатиф?кац?? Генр? Ньюмена розпочався у 1958 роц?. 19 вересня 2010 року п?д час свого Апостольського в?зиту до Великобритан?? Папа Венедикт XVI проголосив його блаженним. Сл?д згадати, що це перша беатиф?кац?я, довершена Венедиктом XVI, адже п?сля обрання на Наступника святого Петра, в?н започаткував традиц?ю, щоб беатиф?кац?? проводила м?сцева Церква, натом?сть дос? сам особисто Папа очолював лише канон?зац??. Зважаючи на особливий духовний зв'язок з англ?йським кардиналом, цього разу Свят?ший Отець зробив виняток.

Папа Венедикт XVI про блаженного Ньюмена

У пропов?д? Папа Венедикт XVI наголосив, що гасло кардинала Джона Генр? Ньюмена, «серце промовля? до серця», дозволя? нам заглибитись у його розум?ння християнського життя як покликання до святост?, палкого бажання людського серця ув?йти у т?сну злуку ?з Божим Серцем. Кардинал Ньюмен пригадував, що в?рн?сть молитв? поступово перем?ню? нас у Божий образ ? що в?рний християнин повинен повн?стю посвятитися на служ?ння Господев?. За словами Папи, «кардинал Джон Генр? Ньюман допомага? нам усв?домити, що наш Божественний Учитель призначив кожному ?з нас в?дпов?дне завдання, добре окреслене служ?ння. Господь не сотворив жодно? людини просто так, для н?чого. Кожен ?з нас повинен добре виконати те завдання, яке доручив йому Господь Бог, бути одним ?з к?лець у ланцюгу, що ?дна? людей».

Як пригадав Вселенський Архи?рей, особливим служ?нням, до якого був покликаний кардинал Ньюмен, ? його письменницька д?яльн?сть, його письмов? в?дпов?д? на актуальн? проблеми свого часу. Його науков? досягнення, зокрема у сфер? богослов’я та ф?лософ??, ? сьогодн? надихають численних мислител?в. В?н зробив також окремий наголос на священичому житт? кардинала Ньюмена, на його душпастирськ?й ревност?, вказуючи на людян?сть та запал, якими в?н в?дзначався в сво?му душпастирському служ?нн?, яке звершував для в?рних Б?рм?нгему, зокрема, для хворих, ув’язнених та знедолених.

Папа вказав також ? на те, що «благородна традиц?я навчання, глибоко? людсько? мудрост? та палко? любов? до ?суса, якою в?дзначався кардинал Ньюмен, дала щедр? плоди, що ? знаком пост?йно? присутност? Святого Духа у глибин? серця Божого люду, зроджуючи щедр? плоди святост?».