Владика Богдан Манишин: тим, хто горю?, дати в?дчути, що ?хня жертва недаремна
Св?тлана Духович – Ватикан
«Людина, яка ста? на стежку в?йни, уже назад не повернеться додому такою, як була до того. Але цей досв?д глибокого пережиття вона може трансформувати у такий, який хоче принести мир. ? сьогодн? ми, як капелани, а також ? волонтери, л?кар?, родина – т?, як? лежать впоперек м?ж миром ? в?йною – повинн? вм?ти зробити так, щоби людина ту в?йну з? собою не принесла додому». – зазначив владика Богдан Манишин, ?пископ-пом?чник Стрийсько? ?парх?? та кер?вник Департаменту в?йськового капеланства Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви, в ?нтерв'ю для ватиканських мед?а. Владика Богдан брав участь у Синод? ?пископ?в УГКЦ, який проходив у Рим? з 30 червня по 10 липня 2025 року на тему «Душпастирство с?м'? в умовах в?йни».
?н?ц?ативи, спрямован? на п?дтримку родин в?йськових
Наш сп?врозмовник п?дкреслив, що неодм?нною умовою супроводу цих родин в?йськових, а також ?нших потребуючих, «? усв?домлення того, що це ми ?х потребу?мо, бо служачи ?м, ми можемо побачити, наск?льки ми ? християнами, наск?льки ми близьк? до Бога, наск?льки в?дчува?мо себе любленими ? вм??мо любити». ?пископ розпов?в про деяк? ?н?ц?ативи Департаменту в?йськового капеланства, спрямован? на п?дтримку родин в?йськовослужбовц?в, серед яких –проект «Ж?нки геро?в», який очолю? пан? Натал?я Дубчак, колишня в?йськовослужбовець ? мати загиблого героя. Проект передбача? проведення трен?нг?в та зустр?чей, але передус?м – створення сп?льнот: таких родинних к?л, родин геро?в, вже ? понад двадцять с?м. «Ми шука?мо методи ? п?дходи, щоби допомогти цим людям зц?литися в?д ран в?йни, в?дгорювати, – продовжу? ??рарх, – але також щоби пам'ятали: “Якщо тоб? важко, то знайти того, кому ще важче, допоможи йому, ? тоб? стане легше”».
В рамках Департаменту в?йського капеланства, як розпов?в його кер?вник, д?ють також християнськ? табори, як? провадить в?йськовий капелан отець Ростислав Височан. «Там виховуються молод? люди, д?ти геро?в, в?йськовослужбовц?в, з дванадцяти до с?мнадцяти рок?в, – пояснив владика Богдан. – Ми прагнемо, щоби в цих таборах виховувалися добр? громадяни Укра?ни, в першу чергу – християни, т?, як? знають, як шукати сво? покликання в тому житт?. Все це в?дбува?ться у сп?впрац? з р?зними ком?с?ями Патр?аршо? кур??, з р?зними ?парх?альним структурами, молод?жними рухами».
Наш сп?врозмовник зазначив, що також ? на р?вн? Стрийсько? ?парх?? УГКЦ проводяться р?зн? ?н?ц?ативи для родин в?йськових. З 2016 року д?? ?н?ц?атива «Великопостна милостиня», завдяки як?й нада?ться п?дтримка для психолог?чно? порадн?, ведуться групи вза?мно? п?дтримки для родин зниклих безв?сти, для родин загиблих, а також орган?зовуються прощ?. «Бо важливо дати ?м в?дчути, – наголосив ?пископ, – що ?хня жертва ? недаремна. Цим ми прагнемо сказати кожному: “Ми хочемо взяти участь в тво?му житт?, ми хочемо чутися учасниками тво?? посвяти”».
Усв?домити сенс страждання ? втрати
Владика Манишин п?дкреслю?, що для тих, хто втратив близьких, дуже важливо усв?домити сенс свого страждання. «Н?хто не може уникнути страждань, – поясню? в?н, – але людина, яка живе Святим Письмом ? для яко? в?ра – це стосунки з Богом, може приготуватися переступити пор?г над??, як казав Папа ?ван Павло ??, а пот?м ? пор?г в?чност?». За словами ??рарха, ?сус не м?г обрати кращого способу пояснити страждання, н?ж пор?вняти його з ж?нкою, яка чека? на пологи: «Журба ж?нц?, коли вона народжу?, бо година ?? вибила. А вродить дитятко – з радощ?в, що людина на св?т народилася, вже й пам'ят? про бол? нема!» (?в 16, 21). «Кожне страждання – це народження чогось нового, – наголошу? в?н, – але ми сам? нада?мо цьому сенс. Якщо ми цього не робимо, то впада?мо у розпач. Хоча ми, як люди, не повинн? в?дкидати того, що ? людське, бо ?сус дав нам емоц??, дав нам сльози. Господь нас так створив. ? тепер?шн?й пер?од, яким живе Укра?на, це час також ? горювання, ? ми ма?мо вм?ти в?дгорювати. Але тут знову ж таки, надзвичайно важливо, щоби у цьому пережит? втрат ми не були сам?, щоби ми, немов св?чки, один одного могли запалювати, надавати п?дтримку, не обов'язково словом, можна просто бути поруч. Це м?с?я кожного, хто вважа? себе християнином».
Владика Богдан зауважив, що т?, як? пройшли кр?зь так? житт?в? випробування ? зум?ли з'?днати це з терп?нням ?суса, стають ц?нною допомогою для священик?в, для капелан?в, а також для терапевт?в, ? можуть надати допомогу ?ншим на ц?й дороз? хресн?й.
"?хня жертва не ? даремною"
Говорячи про найб?льш? духовн? виклики для в?йськовослужбовц?в на цьому етап? повномасштабно? в?йни, а також ? для капелан?в, як? ?м допомагають, кер?вник Департаменту в?йськового капеланства зазначив, що для кожного в?йськовослужбовця «сьогодн? виклик один, а завтра – ?нший». «Але якщо узагальнювати, – д?литься в?н, – то сказав би, що цей виклик – це велика втома, як ф?зична, так ? емоц?йна. Коли часами ? велика нестача людей, коли невелика к?льк?сть людей може утримувати к?лометри фронту, це надзвичайно важко. Але найголовн?ше, що я хот?в би сказати ? капеланам, ? солдатам – пам'ятати, що ?хня жертва не ? даремною. От що би там не було – що би не в?дбувалося в держав?, як? би там дискус?? не були в пол?тиц?, як? би проблеми не були з постачанням – найважлив?ше для наших захисник?в ? захисниць, ? наших родин, геро?в, ? вс?х тих, хто любить Укра?ну, хто жертву? це задля не? – це усв?домлення того, що твоя жертва ? недаремною. Це до кожного треба промовити ? давати св?дчення, що все, що робилося, ? недаремним. А це буде тод?, коли ми будем бачити результати сво?? прац?».
Житт?дайна жертва попередник?в
В?рити у те, що ця жертва не ? даремною, як п?дкреслив наш сп?врозмовник, допомага? погляд на ?стор?ю укра?нського народу, на посвяту геро?в визвольних змагань минулого стор?ччя. «?м було набагато важче, – зазнача? ?пископ. – Але вони, знаючи, що ?хня боротьба може бути не ув?нчана яким небудь видимим в?нцем яко?сь сатисфакц??, все таки йшли ? робили це. Зв?дки вони черпали ту силу, не маючи часами високо? осв?ти? Вони мали прекрасну, гарну, добру християнську родину, молитву батьк?в ?хн?х, любов ?хн?х батьк?в до р?дного слова, до р?дного краю. ? ось ця постава тих подвижник?в, геро?в визвольних змагань попередн?х рок?в, наших дисидент?в, наших священик?в, монах?в, монахинь, мирян п?дп?льно? Церкви – вони нас народили. Питання в тому, кого ми народимо ? чи ми зможемо народити».
Владика Богдан особисто пам’ята? св?дчення цих людей, ? саме вони в?д?грали визначальну роль у його вишкол? в сем?нар??. «Вони формували мене ? вс?х нас, як особистостей, як? вм?ють любити Укра?ну, любити сво?, – розпов?да? в?н. – Н?хто з них не вчив ненавид?ти чуже, вони вчили нас любити сво?. ? власне, там, в т?й формац??, ми могли переживати особливу в?днову. Ти себе чув, як хананейка, яка говорить про крихти, що падають з? столу, ? як? ?дять щенята. Тому що не було н? п?дручник?в, н?чого, ми просто слухали. Ми бачили перед собою святц?в – тих людей, як? пройшли тортури в п?дп?льн?й Церкв?, тих монах?в, монахинь, багато з них уже нема? в живих. Але це люди, як? жили духом любов?».