杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

Цими днями в ?тал?? побував ?пископ Павло Гончарук, Ординар?й Харк?всько-Запор?зько? д??цез??. В?н при?хав, щоб взяти участь у «XVI ?вропейському тижн?», який в?д 8 до 15 червня 2025 року в?дбувався в м?ст? Палермо, що на ?тал?йському остров? Сицил??. Це тиждень духовних, культурних ? сусп?льно-пол?тичних заход?в, щоби в?дзначити християнське кор?ння ?вропи, а протягом останн?х рок?в один ?з круглих стол?в присвячений Укра?н?. Цього року в дискус?? на тему «В?йна у серц? ?вропи: вир?шення та перспективи справедливого та тривалого миру» разом з ?пископом з Харкова брали участь також Посли Укра?ни, Польщ? та Литви при Святому Престол?, отець Ярослав Крав?ц, OP, настоятель в?кар?ату дом?н?канц?в в Укра?н?, та о. Мар?уш Крав?ц, SSP, настоятель пров?нц?? паул?ст?в у Польщ? та Укра?н?.

По завершенн? заход?в у Палермо ?пископ Павло прибув до Риму, де в середу, 18 червня, взяв участь у загальн?й ауд??нц?? з? Свят?шим Отцем. В?н також зав?тав до нашо? редакц??, де розпов?в у ?нтерв’ю про поточну ситуац?ю в Харков? та про виклики, як? стоять перед душпастирями, зокрема т?, що пов’язан? ?з супроводом в?йськових.

Преосвященний Владико, сьогодн? Ви брали участь у загальн?й ауд??нц?? з Папою Левом XIV, наприк?нц? яко? в?н у сво?х закликах згадав також про страждання Укра?ни. Оп?сля Ви мали можлив?сть коротко посп?лкуватися з Папою. Що Ви йому сказали ? як? Ваш? враження?

Перше мо? враження – в?дчуття такого миру ? спокою, який ? тут, на цьому м?сц?. Коли прибув Папа, вже сама його особа, його лице випром?ню? мир, спок?й. Дуже такий яскравий ? який переда?ться ?ншим. ? це справило перше позитивне враження, тобто якось в?дбилося у мо?му серц?. Я прив?тав його ? попросив його про благословення для мене, для священник?в, для монахинь, для д??цез?? ? для ц?лого укра?нського народу. В?н сказав: «Я благословляю». Тобто так, дуже коротенько, але дуже позитивний сл?д залишився в мо?му серц?.

Владико, розкаж?ть, будь ласка, про поточну ситуац?ю в Харков?.

Дякую за те, що могли мене прийняти, щоб ? я мав можлив?сть розпов?сти про те, що в?дбува?ться в нас у м?ст? Харков?, але не т?льки в Харков?, а в ус?й Харк?всько-Запор?зьк?й д??цез??, зрештою, в ус?й Укра?н?. Отож, це вже п?шов четвертий р?к в?йни. Сила обстр?л?в, як? в?дбуваються не лише по Харкову, але й по вс?й Укра?н?, дедал? б?льше зроста?. Сотнями летять “шахеди”, як? обстр?люють житлов? будинки, де перебувають люди, як? не спод?ваються, що загроза ? наст?льки великою, та й, зрештою, не завжди встигають втекти в бомбосховища. Отож, зараз дуже почаст?шали обстр?ли “шахедами”, а також бал?стикою. В прифронтових м?сцевостях ? дуже небезпечно через те, що прил?тають керован? ав?абомби, як? зал?тають вже дуже глибоко на територ?ю Укра?ни. П?сля попадання, наприклад, тако? ав?абомби, глибина ями становить до восьми метр?в ? тридцять метр?в в д?аметр?. Тобто якщо це був будинок, то з будинку, ан? того, хто там був, не залиша?ться н?чого. Також дуже велика небезпека FPV-дрон?в на оптоволокн?. Таким дроном управляють за допомогою кабеля ? вони можуть лет?ти углиб до сорока к?лометр?в. До Харкова вже прил?тав такий дрон, який прин?с бойовий заряд, ? вибухнув. Обстр?люють ?гров? майданчики, де збираються д?ти, обстр?люють п?дпри?мства, ферми. Йде просто тотальне знищення всього, що руха?ться, всього того, що люди побудували. Знищуються ц?л? села, ц?л? м?стечка. Ну ? також наш Харк?в дуже сильно поранений, багато руйнувань. Хоча м?сцева влада швидко робить все для того, щоб прибирати, щоб було чисто, але дуже багато зруйнованих будинк?в. Якщо нав?ть прил?та? одна ав?абомба чи якийсь ?нший вибух, то зразу к?лька сотень помешкань залишаються без в?кон. А це означа?, що якщо зима, то вони вже непридатн? для життя. ? дуже багато переселенц?в, людей, як? втратили абсолютно все. Старш? особи, як? вкладали вс? сво? надбання ? зусилля, будували д?м протягом багатьох рок?в життя, а тепер все мусять залишити або все втратили. Тому ми досв?дчу?мо дедал? б?льше цих страждань. Ця р?ка страждання, р?ка страшних людських ?стор?й не зупиня?ться, лише розширю?ться. Також зростають кладовища, на яких видно щораз б?льше укра?нських прапор?в, що св?дчить про загиблих во?н?в. Тобто великий б?ль, велике страждання, яке, як вида?ться, не ма? к?нця. Ось ми живемо в так?й ситуац??, де поруч ходять життя ? смерть, де на одн?й вулиц? вибух, а на друг?й вулиц? ходять д?ти. Така д?йсн?сть.

Стосовно мешканц?в Харкова, чи ? якась тенденц?я стосовно того, чи ви?жджають, чи все таки залишаються с?м'??

Приблизно п?втора м?сяц? тому мер м?ста казав, що в Харков? з двох м?льйон?в с?мсот, як? були ран?ше, залишилися близько п'ятсот тисяч мешканц?в. Але тепер до них додалося ще близько п'ятсот тисяч переселенц?в. Тому загалом ? близько м?льйона. Ц? цифри пост?йно зм?нюються, нема? статичност?. Якщо розбивають будинок, ? в?н ста? непридатним, то якщо с?м'я не ма? десь ?ншого прим?щення, де може поселитися, але десь ? далека родина, то вони ви?жджають. Також б?знеси: хтось пробував в?дкритись, знову перезапустити п?дпри?мство, але знову вибило вс? шибки. Вони поставили, ? знов вибило. Потр?бн? кошти, щоби знову в?дтворювати, а ?х вже нема?. Тод? вони ви?жджають. ?нод? повн?стю руйнують обстр?ли. Ми ввесь час, весь час п?д обстр?лами. ? сьогодн? хтось ма? все, а вноч? може все втратити. Якщо врятував сво? життя, це вже дуже багато. А якщо людина здоров'я втрача?, втрача? сво?х близьких, то це також дуже важко. Хтось втрача? роботу. Дуже важко з роботою, тому що п?дпри?мства не працюють. Якщо хтось тримався в м?ст?, бо була ще робота, коли ?? вже нема?, знову мусить десь ви?жджати.

В попередн?х ?нтерв'ю, яке ми робили, Ви розпов?дали про те, як Церква перебува? поруч з людьми ? наск?льки це важливо. Чи в?дбулися як?сь зм?ни у душпастирств? у ваш?й д??цез???

В?д часу попереднього ?нтерв’ю в душпастирств? зм?нилося лише те, що зменшилась к?льк?сть параф?й, бо вони ? зруйнован? разом з ц?лим м?стами. Наприклад, м?сто Покровськ, де була параф?я, сьогодн? ще перебува? п?д контролем Укра?ни, але його вже практично нема?. Також параф?? нема?, каплиця розбита, там вже нема? параф?ян, ? також священник зв?дти мус?в ви?хати, тому що там весь час л?тають дрони. Загалом, священники залишаються на м?сцях, вони п?дтримують людей, п?дтримують духовно. Тобто в?дправляють Служби Бож?, р?зн? молебн?, ? можлив?сть спов?датися, ? можлив?сть прийти порозмовляти, ? можлив?сть запросити священника, щоб в?н в?дв?дав хворих. Тобто дуже багато тако? душпастирсько? д?яльност?, але це не в?дбува?ться у систематичний, спланований спос?б, як це було до в?йни. Тепер все спонтанно. При?жджа?, наприклад, до нас в?йськовий, до якого при?хала його д?вчина, ? вони давно планували одружитися. Вони просять пов?нчати ?х. В?н ма? всього-на-всього п'ять дн?в. Тому ? т?льки час на те, щоб перев?рити ?нформац?ю про них, зв?дки вони походять, з яко? параф??, проводимо з ними к?лька п?дготовчих зустр?чей, ? благословення. З? св?дом?стю того, що в?н може вже не повернутися. Часто приходять в?йськов?, як? просто просять про розмову, бо не витримують. Тобто в них дуже сильно стражда? людян?сть. Тому що в?йськовий, який сто?ть на захист? сво?? Батьк?вщини, хоча в?н робить справу, яка виплива? з любов?, з любов? до ближн?х, з любов? до сво?х р?дних, з любов? до кра?ни, хоч в?н викону? св?й обов'язок, то все одно те, що в?н через ворога примушений робити, тобто забирати життя, не мина? безсл?дно. Це все одно, що, рятуючи когось в?д розпеченого кам?ння, чи коли якась посудина з кип'ятком на когось ма? вилитися, я хапаю цю посудину, щоб захистити, то так, я захищаю, але руки в мене попечен?. ? ось людян?сть обпечена. В?йськов? з обпеченою людян?стю приходять з цими духовними ранами, щоб з ними посп?лкуватися, а також допомогти, тому що диявол сильно ?х атаку?, оскаржуючи, мовляв “як ти м?г?” ? так дал?. Тобто приписуючи те, що в?н, буц?мто, бажа? вбивати, що в?н хоче вбивати. Це неправда. Н?хто з в?йськових не хоче вбивати. Як народ, ми не хочемо вбивати. ? це не ? бажанням вбивати. Однак ми ма?мо обов'язок захистити старших ос?б немовлят, д?тей, д?вчат, хлопц?в, тому що ми зна?мо, що з ними зроблять. ? тому священники прид?ляють дуже багато часу сп?лкуванню з в?йськовими, щоб ?х духовно п?дтримати ? також спов?дати. Також матер?ально дуже багато потр?бно допомоги. Зараз це не так просто, бо зменшилась к?льк?сть гуман?тарно? допомоги, яка ран?ше напливала. Зараз ?? менше, а також дуже небезпечно десь збер?гати цю матер?альну допомогу, тому що коли рос?яни д?знаються, що десь ? гуман?тарна допомога, то в?дразу туди б'ють, щоб знищити. Тобто вони все роблять, щоби зробити життя неможливим, щоби людей роз?злити, щоби люди сказали, що “все, досить”. Я не знаю до к?нця, яка в них мета, але склада?ться враження, що вони просто хочуть все знищити ? вс?х знищити. ? серед цього всього присутня Церква, присутн? священники, присутн? сестри-монахин?. Навколо сестер, священник?в також орган?зован? групи людей, волонтер?в. Так, ? наприклад Кар?тас, вони б?льш орган?зован?, навколо них гуртуються б?льше людей. Але також при параф?ях ? менш орган?зован? об’?днання, ? вони теж дуже ефективн?. Тобто ? Церква, тому що люди – це Церква. Ми не можемо казати, що Церква – це священники, це помилково. Церква, – це вс? ми, охрещен?, ми ? Церквою. ? Церква сто?ть сьогодн? на захист? Батьк?вщини. Церква перебува? в наших в?йськових. Церква ? в наших волонтерах, в л?карях. Церква ? присутня в параф?ях, ? присутня на вулицях. Тобто Церква присутня в людях.

Щодо священник?в, Ви як ?пископ ма?те завдання дбати про добробут, про духовний стан священник?в. Чи Вам вистача? на це часу?

Мо?м завданням ? п?дтримати священник?в, помогти ?м захиститися. Це в першу чергу. ? для цього ми проводимо р?зн? навчання, як? допомагають зрозум?ти те, що в?дбува?ться з людиною, що в?дбува?ться з ?? ф?з?олог??ю, як ситуац?я, яку створила в?йна, вплива? на ф?з?олог?ю людини, на ?? псих?ку, як втома вплива?. ? коли людина, коли священник об?знаний з тим, що з ним в?дбува?ться, що в?дбува?ться з людьми, коли в?н розум??, що в?н повинен робити, а на що не повинен звертати увагу або чим не перейматися, тод? в?н ма? в соб? ресурс для того, щоби вистояти п?д час цього удару. ? для цього д?? школа капеланського служ?ння, також проводяться р?зн? навчання, курси для священник?в. Також розгляда?мо теми про вигорання (що потр?бно робити, як його не допустити), про те, що в?дбува?ться з в?йськовим, чому в?н так реагу?, а не ?накше. Тобто об?знан?сть допомага? бути св?домим ? стояти лицем до проблеми, до трагед??. Тому що н?що так не руйну? людину ? не розбива? ??, як втеча, спроба не бачити проблему, не розум?ти проблему. ? ось одним ?з мо?х завданням ?, по перше, присутн?сть. Я з ними сп?лкуюся, при?жджаю до священник?в, щоб посп?лкуватися, помолитися, бути на Служб? Бож?й. Досить часто вони нав?ть не знають, коли я при?ду. Тому, що коли ма? при?хати ?пископ, священник перед тим хвилю?ться, а нав?що йому хвилюватися. Ми трохи п?демо десь пот?м з? священником, пооб?да?мо, щоб в?н н?чого не готував, щоб ми посп?лкувалися, разом прогулялися. Я побачив, як справи в нього, в?н розпов?в про те, що його болить.

Тобто, попри те, що Ви ма?те багато справ, це ? один з Ваших пр?оритет?в?

Звичайно, це м?й перший пр?оритет, тому що священники ? мо?ми найближчими сп?впрац?вниками. Якщо пада? священник, то тод? дуже зменшу?ться допомога, яка нада?ться через нього, бо в?н зна? людей, в?н ?х п?дтриму?, в?н з ними разом плаче, розд?ля? ?хн?й б?ль. В?н прийма? на себе дуже сильний удар, ? в?н не завжди ма? з ким под?литися. Наприклад, в?н не може под?литися з тими, хто перебува? за кордоном, тому що вони не розум?ють. Тобто ми розум??мо тягар одне одного, ? тому найефективн?ше ми можемо допомогти один одному, тобто бути поруч б?ля священника – це таке мо? перше завдання. Також сестри, як? зд?йснюють сво? служ?ння, ? брати, як? допомагають, ну ? пот?м також з в?йськовими, також ? з мирянами. Тобто не можна д?лити, кому б?льше прид?ля?ться увага. Просто робиться те, що необх?дно.

Владико, Ви багато сп?лку?теся, як Ви вже сам? сказали, ?з в?йськовими, з ?хн?ми родинами. Можливо, пам'ята?те якусь розмову, яка Вас або вразила, або надихнула?

Те, що мене не ст?льки надиха?, ск?льки я дякую Богу за наших во?н?в, за наших хлопц?в ? д?вчат, бо дуже багато ж?нок ? во?нами. Тепер я не можу при?жджати на саму позиц?ю. Ран?ше була така можлив?сть: я м?г до само? л?н?? фронту до?жджати к?лометр-два. Нав?ть було так, що м?ж позиц??ю ворога ? нашою позиц??ю було п'ятсот метр?в: ми чули, як там вони щось там кричать. Натом?сть сьогодн? через величезний р?й дрон?в – це реально величезний р?й дрон?в, який л?та? – ця дистанц?я дуже зб?льшилась. Тобто ближче п'ятнадцяти к?лометр?в не можу до?жджати. ? ось, коли вони ви?жджають ближче, трошки на в?дпочинок на пару дн?в, то я можу ?х в?дв?дати. ? те, що мене насправд? захоплю?, коли я бачу втомлен? лиця, вони говорять дуже багато про те, наск?льки вони втомлен?, наск?льки важко. Але пот?м, немов би в одну мить щось перемика?ться ? вони кажуть: “Але ж хто ж, як не ми?”. ? в цих словах “Хто ж, як не ми” ? вписане все: в?н готовий на все, в?н розум??, що в?н може загинути. В?н розум??, тому що багатьох з його побратим?в вже нема?. Я, наприклад, н?коли не запитую: “Де той тв?й побратим?”. Тому що може бути, що його вже нема?. Вони кажуть: “Помолися”. Я просто молюся. Нав?ть не питаюся, чи за живого, чи померлого, тому що це ?х дуже болить. Це – рана. ? наш? во?ни – це дуже сильн? люди, тому що людина ? сильна любов'ю, тобто жертовн?стю. Тод?, коли вона заради ?нших жертву? собою, жертву? сво?м комфортом. ? те, чим вони жертвують, ? також частинка ?хньо? людяност?. Те, що вони втрачають, – це частина сво?? людяност?, душевного спокою. Бо Бог не створив людину, щоби вбивати. ? коли людина вбива? ?ншу людину, це залиша? на н?й печать. Такою ? ц?на за мою свободу, це ц?на за те, що я не мушу мати тако? печат? на сво?й душ?. Це ? ц?на того, що хтось може народжувати, хтось може ростити д?тей, це ц?на того, що хтось ?з хворих, прикутих до л?жка, може отримати допомогу. Це дуже велика ц?на свободи ? того, що ми можемо жити, ц?на ?нших. ? тому ми дуже ц?ну?мо наших в?йськових, молимося за них, молимося за полонених ? молимося за тих, хто втратив сво?х близьких – багато родин, багато д?тей, багато сир?т. Недавно я бачив в?део, як? тепер в нас поширен?:  на випускних балах багато д?вчат про танцюють св?й вальс з к?телем свого батька, який загинув на фронт?. Це дуже зворушливо. Великий б?ль ? велик? страждання. Але в цьому всьому ми бачимо також сл?ди Божо? любов?, Божо? присутност? й доброти, ? йдемо вперед.