杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

В?д 12 до 14 травня 2025 р. в?рн? Мукач?всько? греко-католицько? ?парх?? разом з? сво?м ?пархом владикою Теодором Мацапулою перебували на прощ? в Рим? з нагоди Юв?лейного року, де взяли участь також в Юв?ле? для Сх?дних Католицьких Церков. Владика Теодор, який зав?тав до укра?нсько? редакц?? Рад?о Ватикану – Vatican News, розпов?в п?д час ?нтерв’ю про те, як минув перший р?к його ?пископського служ?ння, про оч?кувану беатиф?кац?ю священномученика Петра Ороса, яка була перенесена у зв’язку з в?дходом до в?чност? Папи Франциска, про враження в?д обрання нового Вселенського Архи?рея. В?н под?лився сво?ми оч?куваннями щодо майбутнього розвитку Церкви, а також звернувся ?з словами п?дтримки до тих, хто через велик? страждання сто?ть на пороз? в?дчаю.

Преосвященний Владикo, дякую за те, що Ви зав?тали до укра?нсько? редакц?? Рад?о Ватикану. Ви прибули тепер на паломництво до Риму з в?рними Мукач?всько? греко-католицько? ?парх??, яку Ви очолю?те. Власне, минув майже р?к в?д того часу, як Ви прийняли ?пископське служ?ння. На початок цього служ?ння випав нелегкий пер?од. Як би Ви п?дсумували цей перший р?к? Як? були найб?льш? виклики ?, можливо, теж найб?льш? радост??

Христос Воскрес! Радий в?тати вс?х наших слухач?в. Так, насправд? з нашо? ?парх?? п'ятсот тринадцять паломник?в при?хали до Ватикану в рамках Юв?лею над?? ?, зокрема, в рамках Юв?лею, який присвячений Сх?дним Церквам. Цими днями ми брали участь в р?зних богослуж?ннях, в Папських базил?ках мали сво? окрем? молитви ? дуже рад? бути тут. Так, насправд?, вже минув один р?к в?д того, як Папа Франциск призначив мене на ?парха Мукач?всько? греко-католицько? ?парх??. Ш?стнадцятого липня 2024 р. я ?? прийняв канон?чно. Мен? на думку спадають слова одного ?з Святих Отц?в про те, що ?пископ ? нареченим для сво?? пом?сно? Церкви. Тобто це немовби духовний шлюб, який в?дбува?ться м?ж ?пископом ? ц??ю пом?сною Церквою. А ми зна?мо, що перший р?к у будь-якому шлюб? завжди досить непростий, тому що вивчаються характери, приживаються, вчаться жити. ? тому для мене цей р?к не можу сказати, що був простий, але надзвичайно ?нтенсивний, сповнений, насамперед, дуже велико? Божо? благодат?. Цього року я старався слухати людей, слухати священник?в, в?дв?дувати священник?в, говорити з ними. Бо серед нас, священник?в ? ?пископ?в, ? таке неписане правило, що протягом першого року не варто н?чого м?няти кардинально, а придивлятися, прислухатися. Тому для мене це був р?к д?алогу з? священниками, з в?рними. А найб?льша рад?сть, звичайно, – це зустр?ч з людьми. Ц? люди були дуже р?зного р?вня: пол?тики, були люди прост? ?з с?л, були матер? наших геро?в, були також ? сам? наш? в?йськов?. Це було надзвичайно ц?каве ? збагачуюче сп?лкування, тому, звичайно, я за це вдячний Богов?. ? ще, очевидно, найб?льша рад?сть – це зустр?ч? з нашими д?тьми, з молоддю п?д час р?зних заход?в, як? в?дбувалися в наш?й ?парх??. Отже, ?парх?я пульсу?, живе, ? я рад?ю, що м?ж мною ? м?ж Мукач?вською греко-католицькою ?парх??ю виник такий прекрасний союз, ? ми стара?мося зг?дно плану Божого йти вперед.

Чи пригаду?те Ви моменти, як? Вас найб?льше вразили, або так?, що Ви несете в сво?му серц?? Можливо, як?сь зустр?ч??

Я жартую, що пройшов один р?к, але вражень в мене аж на десять рок?в. Тому под?люся найб?льш св?жими враженнями. Це був в?зит до в?йськового шпиталю, де л?куються наш? поранен? во?ни. Мене найб?льше здивувало те, що в них оч? були повн? св?тла, в той час як ми, як? в?дв?дували цих в?йськових, хвилювалися. Владика Курт (Бурнет) з? Сполучених Штат?в Америки, який був поруч з? мною, бачачи наших в?йськових поранених, аж заплакав. Але в очах хлопц?в була надзвичайно велика рад?сть ? над?я. Вони дуже т?шилися, що про них пам'ятають, що ?х в?дв?дують. ? тому в ц?й так?й, можна сказати, св?тл?й покал?ченост?, яку вони несли в соб?, я побачив дуже велику справжню силу. Вони виглядають незламн?. Хоча, можливо, хтось ? без к?нц?вок, але ?хн?й дух ? ?хня постава ? абсолютно незламними. Тому я бачу, що нав?ть там, на тих л?жках, до яких вони прикут?, живе ? пульсу? наша Укра?на. Хоч поранена, але з поставою гордост?, з поставою незламност?, ? з таким духом ? над??ю на перемогу.

Владико, це звучить як заохочення до того, щоби люди ?х в?дв?дували, щоб сп?лкувалися з ними. Тому що, мабуть, саме вони можуть додавати людям над?? ? надихати.

Абсолютно в?рно. Але я хот?в би зазначити, що це ? справжн? мистецтво п?дходити до таких людей ? вм?ти з ними сп?лкуватися, тому що ми деколи не вм??мо цього робити. Я ? сам себе п?ймав на думц?, що хоча я, можливо, ? вм?ю пропов?дувати, але приходячи до тако? людини, не завжди знаю, що сказати. Ми, зазвичай, це робили з дуже простими жестами: ми приносимо до тих в?йськових щось смачне по?сти, ? беремо з собою д?тей. ? в?йськов?, як?, можливо, також в?дчувають сво? бол?, в?дчувають страхи ? нем?ч, в якийсь момент можуть проявляти певну агресивн?сть. Але бачачи таку повед?нку щодо себе, бачачи доброзичлив?сть, бачачи д?тей, вони сповнюються над??ю ?, одночасно, нам додають велико? над??, що попри багато ран – ? ф?зичних, ? психолог?чних – Господь Бог д?? в наш?й нем?чност?. Пригадую слова апостола Павла, який каже: “Я сильний тод?, коли я нем?чний”, коли вм?ю признавати свою нем?ч, але вм?ю також в т?й немоч? покластися на велику силу, яка походить в?д Господа Бога (пор. ?? Кор, 12).

Цей Юв?лейний р?к ма? тему “Паломники над??” ?, здавалось би, що в?йна – це контекст, в якому дуже важко плекати цю над?ю. Що для Вас в цьому контекст? означа? над?я?

От якраз мен? зда?ться, що над?я найкраще показу?ться тод?, коли вона випробувана. Бо коли в нас все добре, коли все йде за нашим планом, коли нас н?чого не турбу?, ми викону?мо певн? сво? обов'язки, склада?мо список справ, як? ма?мо зробити, на кого в цей момент ми поклада?мося? В б?льшост? випадк?в поклада?мося на себе, можемо деколи покладатися на наших близьких, ?нколи – на матер?альн? засоби. А от коли це все ? п?д ризиком або коли це все втрача?ться, то тут якраз найб?льше показу?ться наша людська над?я, тому що деколи нав?ть Господь Бог може в нашому особистому житт? допустити так? обставини, щоб т? людськ? опори, на як? ми спира?мося, похитнулися чи показали свою слабк?сть чи крихк?сть. ? в такий момент виступа? над?я, яка не ? просто якоюсь мр??ю, чи якоюсь фантаз??ю чи ?люз??ю. Тобто це не “сид?ти ? мр?яти”. Над?ятися означа? в?рити в ту велику правду, яка сто?ть за нем?ччю, за болем, за руйнуванням. А ця правда ? одна: Господь Бог, Який нас любить ? Який упродовж в?к?в ?стор??, важко? ?стор?? нашо? Церкви, показував, що В?н нас не покидав. ? чому тепер нас мав би покинути Той, який завжди пооб?цяв бути з нами. ? тому це не просто якась недосяжна мр?я, чи якась фантаз?я, а це велика реальн?сть Божо? присутност? посеред нашого народу.

Владико, Ви згадували про в?йськових, в яких св?тяться оч? ? як? ? прикладом сили ? незламност?. ? мабуть, багато укра?нц?в тепер ? нос?ями т??? над?? одн? для одних. Яким чином Ви особисто стара?теся бути нос??м над?? для ?нших, особливо, для священник?в, для в?рних?

Я намагаюся бути не т?льки ?пископом, який ? н?би генерал в якомусь в?йську чи просто як вчитель. Я стараюся входити у те середовище, де вони ?, ? бути одним ?з них. Наш? в?йськов? капелани мають гасло “Бути поруч”, ? ц? два слова дуже прост?, але, одночасно, вони означають, що в тво?й присутност? ? присутн?й Господь Бог, ? присутня Церква, ? присутня невидима Божа сила. ? тому деколи ми, можливо, не ма?мо, що сказати тим людям, можливо, ?нколи ма?мо надзвичайно скромн? ресурси, щоб допомогти ?м матер?ально. Але вже сама наша присутн?сть серед таких людей, ? великим ? глибоким знаком, що Церква ? з ними, що Господь Бог ? з ними, що Бог ?х не покида?. Тому для мене жива присутн?сть б?ля наших в?йськових, б?ля вд?в наших во?н?в, матер?в, як? втратили сво?х д?тей, присутн?сть на похоронах наших в?йськових, присутн?сть в шпиталях – це абсолютно прост? жести, але як? несуть в соб? дуже велику ? глибоку над?ю. Коли я приходив до наших поранених во?н?в, я ?м казав так? прост? слова: “Ну, якщо Господь Бог захот?в, щоб ти в такому пекл? вижив, значить Господь Бог ма? на тебе як?сь плани”. ? чуючи так? слова, вони наст?льки сильно усм?халися, наст?льки сильно рад?ли, деяк? солдати нав?ть плакали, тому що вони ж то прекрасно знають, що вони прийшли. Ми цього нав?ть соб? можемо ? не уявляти. Але вони, чуючи про те, що вони комусь потр?бн?, що Бог ма? на них як?сь плани, незважаючи на те, що вони, можливо, ф?зично значно слабш?, н?ж до в?йни, вони, очевидно, набиралися дуже великого духу ? набралися бажання жити.

Церква в?д початку повномасштабно? в?йни, так як ? Ви сам? про це говорите, у р?зний спос?б перебува? поруч з людьми. Чи зм?нилося за цей час Ваше бачення Вашого служ?ння ? служ?ння Церкви загалом?

Так, дуже зм?нилося. Оск?льки я новий ?пископ, то, можливо, не маю такого досв?ду, як старш? ?пископи, як? служили до в?йни, ? тепер можуть це ч?тко побачити. Але вже у сво?му досить короткому служ?нн? я зрозум?в, що я не просто якийсь вчитель, не просто адм?н?стратор ?парх??, тобто що завдання ?пископа ? також кожного священника – це бути св?дком, бути св?дком Божо? присутност?. ? в той час, коли багато ц?нностей ? випробуван?, наше духовне ? соц?альне життя, а також пастирське служ?ння, стало значно глибшим, значно б?льш духовним. Тому нам тепер не до якихось складних концепц?й, не до якихось складних пропов?дей. Це час для простоти, близькост? з людьми. ? тому мен? зда?ться, що якщо би, наприклад, хтось мав написати якусь енцикл?ку, то було би дуже добре, якби вона мала назву “Я з вами”. Бо, на мою думку, це якраз т? слова, як? новий Папа Лев XIV звернув до св?ту “Мир з вами”, а цей мир – це Господь. ? мен? зда?ться, що це тепер ? найб?льш актуальним гаслом. Кожен священник, кожен ?пископ до сво?х в?рних, особливо до тих, котр? в глибок?й потреб?, мусять сказати: “Я ? з вами, а з? мною також ? Господь Бог”.

Владико, цього року в?дбудеться беатиф?кац?я священномученика Петра Ороса. Вона була в?дкладена на певний час через в?дх?д до в?чност? Папи Франциска, але може бути реал?зована найближчим часом. Мукач?вська греко-католицька ?парх?я ? вся Укра?на оч?ку? на цю под?ю. Яке значення ма? вона для Вас особисто ? для Мукач?всько? ?парх???

Так, справд?, ми чекали цю под?ю третього травня, але через в?дх?д до в?чност? Папи Франциска ми змушен? були ?? в?дкласти на певний пер?од, допоки не буде вибраний новий Понтиф?к. А вже з обранням нового понтиф?ка ми знову будемо звертатися до Дикастер?? у справах святих для того, щоби нам призначили нову дату для беатиф?кац??. Ми дуже спод?ва?мося, що ще цього року вона зможе в?дбутися. Бо для нас це не просто ?сторична под?я, але це момент, коли Господь Бог, немовби, нам каже, що “ваш мученик, ваше мучеництво, св?доцтво вашо? в?ри, ваших батьк?в не були даремними”. Петро Орос, який був простим священником, який не вт?к, не в?дмовився, не зламався, уособлю? обличчя нашо? ?парх??, в?рно?, в час? п?дп?лля мовчазно?, але д?ючо?, терплячо?. Ми дуже довго йшли до цього моменту, тому що беатиф?кац?йний процес – це досить складний процес, тривалий, вимага? багато часу ? зусиль. ? нав?ть якщо в?н тимчасово в?дклався, в?н не втрачений. Тому що мучеництво не залежить в?д календаря, мучеництво не залежить в?д певно? дати, яка буде записана в ?парх?альному календар? разом ?з проголошенням блаженного мученика. Мучеництво – це тр?умф, тр?умф правди над брехнею, добра над злом ? справедливост? над жорсток?стю, яка панувала в часи п?дп?лля.

Як? моменти з життя ? д?яльност? Петра Ороса, на Вашу думку, можуть надихати людей сьогодення, укра?нц?в, як? страждають в?д ц??? в?йни?

Свят? вказують нам стежку, по як?й вони пройшли ? по як?й ми можемо проходити. Зна?мо, що коли блукаючи в якомусь л?с?, ми не знаходимо н?яко? стежки, то ризику?мо заблукати. А коли в л?с?, чи в як?йсь нев?дом?й нам м?сцевост?, ? протоптана стежка, то нам це да? певн?сть, що ? ми зможемо вдало пройти по тому в?др?зку нашого шляху. Якщо дивитися на постат? наших мученик?в, постат? наших багатьох святих священник?в, святих, мирян, ?пископ?в, це люди, як? пройшли кр?зь велик? випробування, велик? страждання нашого народу. ? тому для нас вони ? певною стежкою, щоб ми в так? хвилююч? часи, як? пережива?мо сьогодн?, мали певн?сть, що Господь Бог ? з нами. Чим може надихати саме Петро Орос? Я можу сказати, чим в?н надиха? мене. Коли при?жджа?ш в його р?дне село Б?лки, там, де ма? в?дбутися беатиф?кац?я, де в?н служив, там ? одна прекрасна традиц?я кликати священника “Отчику!”. Тобто тепер вс?х священник?в, як? там служать, люди кличуть “Отчику!”. Це п?шло ще з час?в Петра Ороса, бо в?н був наст?льки близький до людей, в?н входив в кожну родину, ? немовби був членом кожно? родини, що люди просто з такою н?жн?стю зверталися до нього “Отчику”, що св?дчило про його надзвичайну близьк?сть до людей ? до народу. Тому для нас, для священник?в, для ?пископ?в це ? надзвичайно великий приклад. ? звичайно, що й для наших людей в так? моменти, коли ми пережива?мо наново мучеництво наших во?н?в, багатьох людей, як? зараз втрачають р?дних, втрачають сво? помешкання, втрачають все те, що заробили, сво? майно, цей приклад його тр?умфу, тр?умфу над злом, витривалост?, незламност? служить дуже великим натхненням для того, щоб жити, творити дал? ? не боятися, пам'ятаючи, що нав?ть найб?льше зло, яким ? смерть тут, на земл?, переможене.

Владико, ми перебува?мо в Рим?, ? нещодавно тут було обрано нового Вселенського Архи?рея Папу Лева XIV. Якою була Ваша перша реакц?я на зв?стку про його обрання?

Мо?ю першою реакц??ю була неспод?ванка, тому що за вс?ма передбаченнями, конклав мав тривати довго. ? тому я, будучи тут, в Рим?, нав?ть не думав соб? в той час ?ти на площу. Я перебував в ?ншому к?нц? м?ста ? думав соб?: “Завтра, напевно, будуть обирати Папу. Завтра я обов'язково п?ду на площу Святого Петра, щоби бути св?дком ц??? ?сторично? под??”. Коли я вже був на околиц? Риму, почув, що п?шов б?лий дим, то для мене це була перша неспод?ванка: “Як? Так швидко?” А пот?м, коли я почув ?м'я нового понтиф?ка, що це ? кардинал Роберт Превост, який вибрав соб? ?м'я Лев VIX, перша моя реакц?я була: “Я його знаю”. Тому що минулого року, п?д час формац?йного курсу для молодих ?пископ?в в Рим? я мав можлив?сть к?лька раз?в сп?лкуватися особисто з кардиналом Робертом Превостом. Я соб? пригадую, що ми з молодими ?пископами стояли в коридор?, ? в?н сам до нас п?д?йшов, познайомився, запитав, зв?дки ми. Я йому сказав, що з Укра?ни. В?н почав мене розпитувати про те, як на Укра?н? живуть люди. Я спочатку не зрозум?в, хто це, ? коли запитав його, в?н в?дпов?в, що працю? в Дикастер?? для ?пископ?в, хоча насправд? був Префектом. Для мене це була неспод?ванка. ? я запитав: “А ви кардинал?”. В?н каже: “Так”. Я був дуже вражений його такою простотою, безпосередн?стю, з якою в?н п?д?йшов, незважаючи на св?й дуже високий титул, який в?н займа? в Церкв?. Я в?дчув, що це надзвичайно смиренна людина, надзвичайно безпосередня ? чутлива. Тому я спод?ваюся, що ц? якост?, як? вже в ньому ?, дарован? Господом ? природою, ? також, напевно, над якими в?н мус?в працювати, щоби бути таким смиренним, що вони зараз будуть дуже актуальн? для нашо? Церкви, яка пережива? непрост? часи.

Ми ма?мо початок нового понтиф?кату. Новий понтиф?кат – це завжди час зм?н. Яких зм?н, на Вашу думку, потребу? Церква? Який аспект Ви би хот?ли, щоби Церква б?льше розвивала? ? чого Ви оч?ку?те в?д цього Вселенського Архи?рея?

Що стосу?ться Церкви в Укра?н?, то мен? зда?ться, що ми, як д?ти укра?нського народу, потребу?мо того, щоб без страху називати зло злом, без гордост? хвалитися минулим ? п?дходити з в?дкритим серцем до ран сучасно? людини. В?д нового Папи ми, тобто я говорю вже в?д ?мен? нашо? ?парх?? ? в?д ?мен? нашого укра?нського народу, оч?ку?мо, що в?н буде голосом тих, кого, можливо, не хотять чути, щоб в?н не дозволяв, щоби про Укра?ну мовчали. ? в?н, до реч?, вже почав про Укра?ну говорити. Ми дуже т?шимося тими першими його словами ? заявами. Тому що ми д?йсно ? Церквою, яка бореться не з? збро?ю, а бореться т??ю могутньою збро?ю, яку нам дав Господь Бог, якою ? наша в?ра ? Боже слово. Тому ми не просимо, щоб до нас мали якесь дуже особливе ставлення. Ми просто просимо правди. ? тому очевидно, що ми, як укра?нський народ, будемо оч?кувати цього в?д Папи Римського. Стосовно зм?н на р?вн? Вселенсько? Церкви, то мен? зда?ться, що вони не мали би бути революц?йними, що це мали б бути зм?ни еволюц?йн?, тобто т?, як? не в?дкидають минуле, а т?, як? вм?ють на нього опертися ? створити якесь добре майбутн?, в?дпов?даючи на виклики сучасност?.

Владико, повномасштабна в?йна в Укра?н? трива? вже понад три роки. Вс? говорять про велику втому. Але вс? знають, що люди тримаються, стараються не падати духом. Але часто бува?, що перед обличчям дуже великого болю ? ризик втратити над?ю, знев?ритися або втратити сенс у всьому. Що б Ви хот?ли сказати людям з цього приводу?

Я хот?в би сказати, що ми не сам? у ц?й боротьб?, що Господь Бог бореться з нами: В?н з нами ? в окоп?, ? в шпитал?, В?н з нами оплаку? наших р?дних. ? ми зараз, якраз перебуваючи в Рим?, ? св?дками того, що тут йде дощ ? сонця ми не бачимо, але це не означа?, що його нема?. ? тому, можливо, ми на цьому етап? в?йни йдемо наче в туман? ?, можливо, не бачимо к?нця, можливо, не бачимо мети, до яко? кроку?мо. Але це не означа?, що ми йдемо наосл?п, тому що наше життя переповнене багатьма св?дченнями того, що Господь Бог ? з нами, тобто воно ма? сенс. Тому кожна людина, кожен ?з нас ? дуже потр?бний в цьому св?т?, потр?бний ? Церкв?, ? Богов?. Тому не сумн?ва?мося, що Господь Бог ? з нами, а стараймося бути завжди з Господом Богом.

Дякую, владико, за те, що ви прийшли на ?нтерв'ю. Дякую, що Ви старайтеся бути ? ? духовним батьком для багатьох людей, як? зараз потребують духовних батьк?в, пров?дник?в, як? здатн? сво?ю в?рою бути поруч, здатн? брати за руку ?нших ? казати, що ? шлях дал?. Дуже вам дякую.

Дякую Вам за Ваше м?с?йний служ?ння, яке луна? по всьому св?т? для нашого укра?нського народу.