Римо-католицьк? мед?а в Укра?н?: хочемо бути людьми над?? в темний час в?йни
Св?тлана Духович – Ватикан
Под??, що в?дбулися в Католицьк?й Церкв? останн?ми тижнями, пов’язан? з в?дходом до в?чност? Папи Франциска та обранням його наступника Лева XIV, привернули увагу всього св?ту. Традиц?йн? ? нов? мед?а дають змогу дедал? б?льш?й к?лькост? людей не лише сл?дкувати за такими под?ями, але й брати в них активну участь. Також ? укра?нц?, попри те, що страждають в?д в?йни, проявили значне зац?кавлення цими под?ями, сл?дкуючи за ними в р?зних мед?а ? коментуючи ?х на р?зних платформах.
Одн??ю ?з католицьких мед?а структур, завдяки яким укра?нц? могли долучитися до цих ?сторичних под?й, ? Католицький мед?а-центр, разом з укра?нським в?дд?ленням Телебачення В?ков?чного Слова (EWTN).
Нещодавно кер?вництво ? прац?вники ц??? структури, п?д час свого паломництва до Риму з нагоди Юв?лейного року, зав?тали до укра?нсько? редакц?? Рад?о-Ватикану - Vatican News. ?хн?й директор отець Олександр Зел?нський, ОМ?, та отець Серг?й Захарченко, ОМ?, який працю? в Телебаченн? В?ков?чного Слова (EWTN), розпов?ли про особливост? ?хньо? д?яльност?, про виклики, пов’язан? з в?йною, та про те, як вони намагаються плекати над?ю в людських серцях в цей важкий пер?од.
Три напрямки д?яльност?
Отець Олександр Зел?нський, зазначив, що тепер д?яльн?сть ?хньо? структури ма? три напрямки: оф?ц?йна стор?нка Римсько-Католицько? Церкви в Укра?н?, щом?сячний дитячий часопис «Водограй» ? укра?нський в?дд?л католицького Телебачення В?ков?чного Слова EWTN, яке поширене в усьому св?т?, ? також вже тринадцять рок?в веде мовлення укра?нською мовою. На цих трьох напрямках пост?йно працю? з десяток ос?б, а кр?м цього ? теж багато сп?впрац?вник?в, яких вони залучають до певних проект?в чи до виконання певних завдань дистанц?йно, пов’язаних, наприклад, з веденням веб-стор?нки чи з виданням дитячого журналу.
Нести Добру Новину через ЗМ? – добра справа
Отець Серг?й Захарченко, так само, як ? отець Олександр, належить до Згромадження Облат?в Непорочно? Мар??. Саме це згромадження оп?ку?ться укра?нською верс??ю Телебачення В?ков?чного Слова (EWTN Укра?на) в?д початку ?? ?снування (2011 р.). Отець Серг?й, який перед тим зд?йснював сво? служ?ння у Полтав?, на пропозиц?ю свого тод?шнього настоятеля (тепер ?пископа-пом?чника Кам?янець-Под?льсько? д??цез??) Радослава Зм?тровича, став одним ?з перших, хто працював на цьому телебаченн?.
«Я тод? два роки працював у мед?а, а пот?м – в ?нших м?сцях на параф?ях, ? минулого року знову повернувся, – розпов?да? в?н. – Вважаю, що це добра справа, коли ми можемо також завдяки ЗМ?, телебачення, рад?о нести Добру Новину. Ми дуже часто зустр?ча?мося з? св?дченнями людей, як? говорять, що духовний зр?ст, якого вони прагнуть, серед ?ншого, досяга?ться також ? через те, що вони можуть послухати або подивитися передачу, взяти участь у Cлужб? Бож?й. Наприклад, коли прийшла пандем?я ? храми були зачинен?, люди ц?нували можлив?сть переживати Службу Божу, дивлячись трансляц?ю. Звичайно, що бракувало того, щоб наживо бути в храм? ? прийняти Святе Причастя, але це був порятунок. А також, наприклад, для хворих людей, як? не можуть вже приходити до храму, як наприклад, одна з параф?янок, коли я працював в Полтав?: ?? дочка включала ?й Службу Божу на Телебаченн? В?ков?чного Слова, а сама ?хала до храму. ? дуже часто в коментарях п?д трансляц??ю, коли ми транслю?мо Службу Божу або Розар?й з Лурду, чи ?нш? програми, люди пишуть слова вдячност? за цю можлив?сть. Тому однозначно варто це робити ? це ? дуже добра справа».
Заохочувати людей шукати те, що збагачу? внутр?шньо
Католицьк? мед?а в Укра?н? ? досить новим явищем, бо сама Церква отримала змогу повноц?нно розвиватися лише п?сля в?дновлення незалежност?. Але укра?нськ? католики, ? не лише католики, стають дедал? активн?шими як у використанн?, так ? у створенн? мед?йних ресурс?в, що пропонують передач? як ?нформац?йного, так ? ?вангел?зац?йного зм?сту.
«Те, що Католицька Церква ? присутня в мед?а, ? дуже важливим для сучасного св?ту, – зазнача? отець Олександр Зел?нський. – В контекст?, в якому ? р?зноман?тн?сть, великий виб?р, ми ма?мо нести в св?т Добру Новину та ц?нност?. Й, звичайно, ми бачимо, що сьогодн? люди дедал? б?льше це ц?нують ? з цього користають. Але одночасно, перед нами також поста? виклик, щоби вчити ? заохочувати ?х до того, щоб вони користалися з того, що ?х насправд? наповню? ? збагачу?. Тому, серед ?ншого, ми займа?мося також промоц??ю католицьких мед?а. В Укра?н? вже ? багато р?зних вебсайт?в, ? структур, як? займаються ?вангел?зац?йною д?яльн?стю через мед?а. ? нашим завданням, як Католицького мед?а-центру ? католицького Телебачення В?ков?чного Слова, ? нашим прагненням ? те, щоби якомога б?льше людей сьогодн? з цього всього користало. Ми присутн? також в соцмережах, де поширю?мо р?зний контент, ?здимо теж по р?зних параф?ях, де презенту?мо, наприклад, документальн? ф?льми про ц? параф??. Ми сам? виготовля?мо так? документальн? ф?льми про ?стор?ю, про сучасн?сть цих параф?й. Чи документальн? ф?льми про р?зн? ордени ? згромадження. К?лька м?сяц?в тому ми розпочали проект зйомки передач для молод? ? разом з молоддю. Йдеться про ?нтерв'ю, в яких ми хочемо показати молоде обличчя Церкви, сучасних молодих людей, як?, як? ? в?руючими, католиками, ? як?, одночасно, займаються р?зними видами д?яльност?, наприклад, працюють викладачами, л?карями, чи акторами. ? вони д?ляться сво?ю в?рою. Ми бачимо, що це ? важливо ? потр?бно».
Нести добро, яке не завжди «крикливе»
Отець Олександр зауважив, що вони стараються уникати спокуси, як?й часто п?ддаються сучасн? мед?а: «ловити» людей, тобто привертати ?хню увагу через сенсац??, скандали. «Бо, з одного боку, люди, звичайно, на це “ловляться” ? цього потребують ? шукають, але, одночасно, це не завжди несе за собою якусь ц?нн?сть, збагачення, – пояснив в?н. – ? нав?ть якщо ми здобудемо якусь к?льк?сть людей, але не завжди плоди ? тими плодами, як? Господь хоче бачити. Тому, з одного боку, ми ма?мо бути ц?кав?, сучасн?, ма?мо розвиватися, наск?льки це можливо, ? користати з цих засоб?в, з яких сьогодн? користають масмед?а, але, одночасно, мусимо також пам'ятати, що ми несемо ц?нност?, ми несемо добро, яке не завжди, можливо, ? крикливе, популярне, сенсац?йне й скандальне. Але ма?мо бути впевнен?, що це ? щось, що насправд? ц?нне».
Виклики, як? принесла в?йна
В?дключення св?тла, пов?трян? тривоги, новини з фронту, новини про р?дних, близьких, знайомих – це дуже тяжк? моменти життя, як?, як ? вс? люди в Укра?н?, переживають наш? сп?врозмовники. «Я особисто трохи призвича?вся до цього в тому план?, що я десь знаходжу сили, – д?литься отець Серг?й. – От ми як монаша сп?льнота, молимося кожного дня, зранку, ввечер?, ? я дякую Богов?, що ? ц? сили. Ми ма?мо продовжувати. Також нераз ми бачили, що хтось з в?йськовослужбовц?в теж залиша? сво? коментар? п?д нашою працею. ? тод? я розум?ю, що наша праця ма? тривати. А водночас, я пам'ятаю також, що один ?з наших сп?вбрат?в, тобто м?с?онер облат, ? капеланом у в?йськов?й частин?, ? йому ? складно, йому тяжко, ? я особисто дивлюся на його служ?ння, ? це мене теж надиха?. Тому зранку встаю… ?нод? бува?, що ми чу?мо вибухи, йдемо спати, ? не встиг покласти голову до подушки, а вже чу?ш вибухи ? бачиш св?тло з в?кон, бо ППО збива? дрони ? ракети. Ми в так?й реальност? живемо щодня. Бува?, день-другий спок?йно, але бува?, що кожно? ноч? дуже гучно. ? десь черпати сили, з одно? сторони, дуже складно, але ми продовжу?мо. Я в певному момент? зрозум?в, що будь що буде, вста?ш зранку ? йдеш робити свою роботу. ? якщо ця робота комусь приносить полегшення, приносить результат, значить варто наступного дня знову вставати ? робити свою роботу».
“?нод? бува? складно, але надиха? зустр?ч з людьми”
Отець Серг?й, як ? б?льш?сть диктор?в, легко пом?ча? зм?ни у власному голос?, як? залежать в?д р?зних обставин, серед яких – хвилювання. «Коли я, наприклад, знаю, що м?й двоюр?дний брат теж на в?йн?, – д?литься в?н, – ? тим б?льше, що в?н пережив дуже складне поранення, ? якщо би не бронежилет, то його б не було в живих. Я знаю, що багато наших во?н?в у той момент, коли в?дправляю Службу, коли молюся, коли молимося сп?льно, то в дану мить хтось наше життя обер?га? на фронт?, хтось, хто керу? ППО, яке захища? Ки?в. ? хвилювання… ?нод? бува?, що усв?домлю?ш: “Я сьогодн? прокинувся, а за чотири к?лометри в?д нашого помешкання в будинок прилет?ла ракета ?, на жаль, к?лька родин загинуло… Насправд?, думаючи про це, ?нод? бува? складно, ?нод? бува? так, що вже нема? сл?в, щоб щось сказати: просто скажеш пару сл?в, ? продовжу?ш молитися».
Ц? важк? моменти священикам та ?ншим прац?вникам Католицького мед?а-центру та Телебачення В?ков?чного Слова допомага? долати вдячн?сть ?хн?х читач?в та глядач?в. “Вони дуже рад?ють побачити наживо тих, кого бачили в телебаченн?, – каже отець Серг?й. – ? коли ти сп?лку?шся наживо, бачиш, що у того чолов?ка, у ж?нки д?ти на в?йн?, брати ? сестри, ? вс? переживають те саме, що ? ми. Але водночас надиха? те, що вони не покидають в?ри, не покидають Бога, вони в нед?лю йдуть до храму, вони моляться. Вони переживають цю ситуац?ю разом. ? дуже величезна к?льк?сть св?дчень, як? ми вс? чу?мо, що якби не в?ра в Бога, якби не молитва, якби не в?дв?дини до храму, якби не те, що дуже багато священник?в, сестер-монахинь через сво? св?дчення, через пропов?д? показували, що сам? мають цю велику над?ю ? дов?ру до Бога, то було би важко пережити критичн? ситуац??, як?, зрештою, продовжуються».
Практична сторона прац? п?д час в?йни
Перед отцем Олександром в час повномасштабно? в?йни постав ще один серйозний виклик: орган?зац?я д?яльност? ц??? мед?йно? структури, яка м?ж ?ншим, ма? св?й ос?док в Ки?в?. В?н розпов?в, що на початку в?йни деяк? прац?вники були змушен? ви?хати, деяк? з них пот?м вже не повернулися з-за кордону. «П?зн?ше, п?сля к?лькох м?сяц?в, наша праця налагодилася, ? ми дал? продовжу?мо свою д?яльн?сть, – зазнача? в?н. – Але, звичайно, що ? певн? складнощ?. Наприклад, деяких прац?вник?в покликали на фронт. ?нколи ми не зна?мо до к?нця, коли ? що може статися. П?д час дня к?лька раз?в може бути оголошена пов?тряна тривога чи часом хтось ?з наших прац?вник?в мусить по?хати на трансляц?ю богослуж?ння, а тут почалася пов?тряна тривога, ? не можна пере?хати через м?ст ? в?н змушений десь чекати в метро, тому що ?ншим способом не може д?статися до того м?сця. Тобто з практичного боку ?, звичайно, ?нколи певн? складнощ?. Вони не дуже сильно впливають на нашу працю, на наше служ?ння, бо ми вже якось навчилися в цих умовах жити, на них реагувати».
Дивитися з над??ю в майбутн?, попри все
Отець Олександр п?дкреслю?, що попри вс? труднощ?, вони «покликан? бути людьми над??». «Нав?ть цей Юв?лейний р?к ма? гасло “Паломники над??”, ? в?н, як на мене, дуже п?дходить до цього часу в?йни, який ми пережива?мо, пережива? наш народ. – п?дкреслю? в?н. – Тому що те, що справд? да? нам сили, – це глибока над?я. Бо уже к?лька рок?в трива? в?йна, ? справд?, люди вже дуже втомлен?, кожному хочеться, щоби ця в?йна вже завершилася. ?, можливо, ?нколи вже ? як?сь над?? на р?зних пол?тичних л?дер?в, ? зда?ться, що вже ось-ось близько ма? бути к?нець, вже ма? бути завершення в?йни, а вона дал? продовжу?ться. Й ?нколи нав?ть здавалось би, що вже втрача?ться в?ра ? над?я на те, що це завершиться. Не дивлячись на все це ? не дивлячись на те, що нас ще чека? п?сля в?йни, тому що насл?дки, звичайно, теж не будуть легкими, попри це все для нас, християн, дуже важливо бути людьми над?? ? в?рити, що це все – в Божих руках. Важливо в?рити, що Господь нас супроводжу? ? буде супроводжувати в р?зних обставинах нашого життя, що б не в?дбувалося, ? що В?н здатний нав?ть найб?льше зло чи трагед?ю перем?нити на щось, що буде добрим. Це не означа?, що щось, що ? злом, ? добро, але ми в?римо, що нав?ть ц? насл?дки в?йни, з якими ми зустр?ча?мося сьогодн?, ? ще будемо зустр?чатися, можливо, протягом багатьох рок?в чи нав?ть десятил?ть, не мають нас знеохочувати, це не ма? спричиняти в нас того, що ми будемо втрачати над?ю ? в?ру, це не ма? спричиняти того, що ми будемо вважати, що вже все втрачено ? нема сенсу думати про майбутн?. Н?, ми ма?мо жити тим днем, який сьогодн? нам Господь да?, ? дивитися з над??ю в майбутн?. На мою думку бути людьми над?? – це щось дуже важливе ? потр?бне для нас п?д час ц??? в?йни, але також ? для того, щоб ? людям допомагати ? нести це послання, що ми ма?мо жити ц??ю над??ю, яка походить з нашо? в?ри».
“Бог якось д?? в такий спос?б, який т?льки Йому знаний”
Наш? сп?врозмовники – богопосвячен? особи, священники. Зерна християнсько? над?? вони с?ють ? бачать також п?д час зд?йснення священничого служ?ння. «Це ситуац??, в яких ти бачиш, що в?йськовий, який прийшов до спов?д?, поспов?дався, виходить ? дяку? за те, що в?н м?г поспов?датися, – д?литься отець Серг?й. – Ти бачиш, що в?н виходить такий розпром?нений ? задоволений, що в?н чекав на це. Таких знак?в, на перший погляд, маленьких, ? величезна к?льк?сть. Розмова з мат?р'ю, дитина яко? ? в полон?… ? от вона приходить, повн?стю розбита, ? я розум?ю, що перша ? найважлив?ша р?ч, яку я можу зробити, – це просто присвятити ?й час ? вислухати. ? був такий випадок, що я слухаю ? молюся: “Прийди, Святий Духу!”. Бо я не знав, що я маю сказати. Що я маю сказати? Я ц?лковито розум?ю, що це боляче. Я розум?ю, що мати, яка спод?ва?ться побачити знову свого сина, ?? серце, мати чи батька, болить. ? от я слухав, слухав, а пот?м ми почали розмову. Розмова зак?нчилася, ? вона теж виходить вже людиною з над??ю. Тобто виявля?ться, що в таких простих ситуац?ях ти трошки присвятиш часу, ? розум??ш, що через тебе Бог якось д?? в такий спос?б, який Богу т?льки знаний: одне речення, одне слово для тако? людини ? допомогою. Це також т? моменти, коли ми для в?йськових орган?зовували р?зну допомогу, наприклад, привозили одяг чи ?жу, а вони говорили: “Ви мол?ться за нас, а ми тут будемо”. ? коли сп?лку?шся з дружинами, чолов?ки яких на фронт?, коли сп?лку?шся з матерями, д?ти яких на фронт?. ? приходить твоя параф?янка, ? каже: “Отче, я божевол?ю”. ? все, що ти робиш, – сидиш ? сп?лку?шся, просто слуха?ш ? сп?лку?шся. Вона поверта?ться додому, ? каже: “Стало легше”. Я просто додам, що ми, незважаючи на те, що працю?мо на телебаченн?, ми не в?д?рван? в?д сп?лкування з людьми ? з параф?янами, тому що ? отець Олександр, ? я працювали в параф??, ? так само тепер, працюючи в телебаченн?, ми ?нод? ?демо в якусь параф?ю, допомага?мо, спов?да?мо, проголошу?мо реколекц??».
Багато под?бних розмов ? зустр?чей мав також ? отець Олександр. «Я, особисто, захоплююся в?рою цих людей, – каже в?н, – цих матер?в, сини яких на фронт? чи як? втратили сво?х син?в, р?дних, цих дружин, як? втратили свого чолов?ка. З одного боку, вони переживають цей б?ль ? це по-людськи переживати б?ль втрати, смуток, але одночасно, вража? те, наск?льки ?х л?ку? в?ра, яку вони мають в серц?, наск?льки вона ? для них п?дтримкою ? силою. Нав?ть недавно я чув розпов?дь в?д одн??? матер?, яка дуже сильно хвилювалася за сина, ? вона каже: “Я почувалася дуже безсилою. Я н?чим не можу допомогти, ? сама н?чого не можу зробити, хоча я вважала себе завжди такою д?ловою, що я завжди все можу вир?шити, все орган?зувати. А тут я почуваюся безсилою. ? те, що дало мен? силу, це те, що я помолилася, звернулася до Бога, немов би в?дчуваючи, що н? на що ?нше я вже не можу покладатися. ? ?диний, на кого в ц?й ситуац?? можу покладатися, ? той, який да? п?дтримку, над?ю, силу – це Бог”. Через цю молитву до Нього вона знайшла опору, п?дтримку в ц?й ситуац??, яку переживала ? в як?й почувалася безсила. Але саме молитва була для не? такою силою».
