В?йськовий капелан в госп?тал?: не боятися сп?лкуватися з пораненими в?йськовими
Св?тлана Духович – Ватикан
Отець Роман Винничук – молодий священик Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви. На початку повномасштабно? в?йни в?н став в?йськовим капеланом ? зд?йсню? сво? служ?ння в одному з в?йськових госп?тал?в в зах?дн?й Укра?н?. Попри те, що в отця Романа не було тривалого досв?ду священичого служ?ння, в?н з дов?рою в?дпов?в на поклик Бога, який заклав у його серц? бажання служити в?йськовослужбовцям, пораненим на фронт?. «Не боятися, не боятися чогось нового, не боятися сп?лкуватися з в?йськовими, особливо з тими, як? були поранен?. Я навчився ставитись до них природньо», – д?литься в?н в ?нтерв?ю для Рад?о Ватикану – Vatican News. Ми записали це ?нтерв?ю в контекст? Юв?лейного року, а зокрема, Юв?лею ос?б з ?нвал?дн?стю, що в?дбувся 28 ? 29 кв?тня 2025 року.
Отче Романе, як розпочалося Ваше служ?ння як в?йськового капелана?
Я став священником у 2021 роц?. Спочатку служив як параф?яльний священник пом?чником настоятеля. П?сля початку повномасштабного вторгнення Рос?? з'явилася можлив?сть послужити для в?йськових, як? отримали поранення. Спочатку я тр?шки хвилювався, був певний страх, бо це для мене було щось нове, це в?дпов?дальн?сть. Кр?м того, в?йськова служба – це щось не до к?нця в?доме. Але я дов?рився Богов?, в?дчув, що маю послужити таким чином ? вир?шив прийняти це служ?ння, за що не жал?ю, ? навпаки, дуже радий.
Як практично в?дбува?ться Ваше служ?ння?
Капеланська служба зд?йсню?, насамперед, душпастирську оп?ку. Тобто ми проводимо р?зн? богослуж?ння: Святу Л?тург?ю, Хресну дорогу, молебн?. Ми уд?ля?мо Та?нство спов?д? та ?нш? Свят? Тайни. Але варто зазначити, що госп?таль – це не параф?я, куди на богослуж?ння приходять люди одн??? конфес??. Ми служимо для людей з ц?ло? Укра?ни, р?зних конфес?й, р?зних рел?г?й. ? капелан – це той, хто служить для вс?х. Так, я служу в сво?му обряд? – я ? священником Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви – але я служу для вс?х, по-можливост?, ? не т?льки для хворих, але також ? для медичного персоналу. Ще одна особлив?сть поляга? в тому, що т?, для кого ми служимо, пост?йно м?няються: хтось поступа? в госп?таль, хтось випису?ться, хтось довше перебува? в госп?тал?, хтось менше. За той час ми хочемо послужити для тих, хто цього потребу?. Ми в?дв?ду?мо в?йськових, серед яких ? ? чолов?ки ? ж?нки, сп?лку?мося з ними, запрошу?мо на богослуж?ння. Також ми займа?мося соц?ально-доброчинною д?яльн?стю, бо ?нод? хвор? потребують певно? матер?ально? допомоги: якихось речей чи продукт?в. Ми працю?мо також ? в духовно-просв?тницькому напрямку: орган?зову?мо лекц??, в?кторини на ?сторичн?, рел?г?йн? теми, щоб трошки зац?кавити людей ? щоб дати змогу навчитись чомусь новому. Ми служимо для р?зних людей: хтось ма? б?льш?, хтось менш? травми, ? особи з ?нвал?дн?стю, з ампутац?ями. ? кожен по-р?зному сприйма? те, що ми пропону?мо. Але важливо – бути поруч. Важливим ? те, що Церква ? поруч ? капелан ? з ними. ? тод? хто хоче, може будь-коли попросити про допомогу або принаймн? посп?лкуватися.
Чого Ви навчилися в?д того часу, коли стали в?йськовим капеланом ? почали служити для поранених в?йськових? Що ? важливим у цьому служ?нн??
Перше – не боятися, не боятися чогось нового, не боятися сп?лкуватися з в?йськовими, особливо тими, як? були поранен?, ветеранами. Я навчився ставитись до них природньо: тобто не геро?зувати занадто, але бути вдячними ? ставитися з повагою. ? загалом, я так бачу, що в?йськов? ставляться з повагою ? з подякою, коли бачать, що про них пам'ятають, що ?х в?дв?дують, що ?х не забувають. Це ?м при?мно ? це дуже важливий момент.
Ви сказали, що Ви стали священником досить недавно, у 2021 роц?, ? вже на початку повномасштабного вторгнення розпочали служ?ння як капелан. Чи Вам було достатньо тих знань ? навичок, як? Ви отримали п?д час свого священничого формування?
Так, базовий р?вень, звичайно, в?н ? ? ма? бути. Але я зрозум?в , що потр?бно завжди вчитися, н?коли це не залишати, потр?бно пост?йно здобувати як?сь нов? знання. Бо це особливе служ?ння, це не звичайне служ?ння на параф??. Ми проходимо навчання р?зного роду, ? курси для в?йськових капелан?в, як? ? обов'язковими, але попри те, потр?бно завжди шукати можлив?сть навчитися чомусь новому.
Чи пригаду?те Ви перш? рази, коли приходили до палати в?дв?дувати поранених? У Вас було хвилювання?
Так, звичайно. Зна?те, коли заходиш в палату, ти не зна?ш, як? люди будуть, як вони тебе сприймуть. Перш? рази, коли я приходив, був певний трепет, хвилювання, бо?шся сказати щось не те, не зна?ш, як себе правильно поводити. Але коли вже входиш в цей процес, то почина?ш поводитись природньо. Зв?сно, ? р?зн? люди, але я зрозум?в, що той, хто хоче сп?лкуватись, в?н з тобою буде сп?лкуватись. Важливо нав?ть просто послухати людину, просто вислухати. Не обов’язково нав?ть давати як?сь поради, а просто послухати ? бути поруч. Та людина, яка не хоче сп?лкуватись, то не буде сп?лкуватися, а буде соб? робити щось сво?: щось читати чи в телефон дивитись. Але це все приходить з досв?дом: коли ти пост?йно це робиш, тод? воно ста? не так страшно, а природньо.
Отче Романе, ?нод? бува?, що людям, як? не звикли бачити ос?б ?з серйозними пораненнями чи ампутац?ями, важко зор??нтуватися, як поводитися при зустр?ч? з такими людьми. Що би Ви порадили?
Як нас вчили ? я сам у цьому пересв?дчився, що в?йськов? не хочуть, щоб ?х жал?ли: “Ти такий б?дний, нещасний…”. Натом?сть, потр?бно пам’ятати, що в?н ? в?йськовий, в?н – во?н. Так сталося, що в?н отримав цю травму. Наше сусп?льство ма? зрозум?ти те, що багато людей загинуло, багато людей ? поранен?. ?х насправд? багато, ? ми повинн? вчитися, як до них ставитись, як ставитися до людей, як? повернулись з фронту, як з ними розмовляти. Ставитися треба з розум?нням, зв?сно, що не “показувати пальцем”, але ? не обходити ту людину, наприклад, на вулиц?. Потр?бно просто природньо ставитись – кажу ще раз – тобто з повагою ? з подякою.
Чи, можливо, хтось з? поранених в?йськових д?лився з Вами про те, наск?льки в?ра в Бога ? Ваша присутн?сть як капелана допомогла ?м долати важк? моменти в процес? л?кування?
Я неодноразово чув в?д в?йськових, що вони ? вдячн? за те, що я ? з хлопцями, що ?х п?дтримую, молюся за них, за ?хн? здоров'я. ? так? люди, для яких дуже важливо, що вони можуть поспов?датися, можуть прийняти Святе Причастя. Я також уд?ляв Святу Тайну ?леопомазання. Був один чолов?к, який мен? казав: “Мен? стало краще, ? я вдячний за це”. ? в цьому т?льки позитив, що ? капелан, який готовий послужити, який ? поруч.
Що Вас надиха? у Вашому служ?нн? для поранених в?йськових?
Зна?те, я ?нколи дивуюся, бо коли приходжу до хлопц?в, то навпаки, я в?д них маю певний заряд позитиву. Часто ? так? позитивн? хлопц?, налаштован? на зм?ни на краще. Вони розум?ють, що потр?бно йти вперед, що життя продовжу?ться, ? попри те, що сталася травма, поранення, потр?бно рухатися дальше. У нас був один в?йськовий, який мав ампутац?? двох н?г. Йому поставили протези. Дякувати Богу, що зараз ? така можлив?сть робити протези. ? в?н став наставником в одному з реаб?л?тац?йних центр?в, ? допомага? ?ншим в?йськовим проходити реаб?л?тац?ю. Тобто в?н сам це пройшов, в?н зна?, як це ? важко, але в?н це подолав, ? на власному досв?д? допомага? ?м проходити реаб?л?тац?ю, щоб вони рухалися вперед. Отже, потр?бно мати в?ру в краще, зосереджуватись на тому, що ? добре, ? рухатися дальше, не здаватися, не опускати рук.
А чи бачите Ви випадки, коли люди, натом?сть, не можуть п?днятися ? падають у в?дчай?
Ну, звичайно, вс? ми люди, ? в?йна не залиша?ться безсл?дно н? для кого. Так чи ?накше, це не ? нормальне середовище. ? ? р?зн? люди, з р?зними характерами, з р?зною псих?кою. Так, для когось легше перейти ц? випробування, для когось важче. Тому ? р?зн? психологи, психотерапевти, р?зн? консультац??, як? допомагають вибратись з цього стану ? продовжувати дальше жити, входити в нормальний ритм життя. Це не ? просто. ? знову ж таки, людину не можна змусити: ?й пропону?ться допомога, ? якщо людина хоче, то вона отрима? п?дтримку ? буде працювати в цьому напрямку.
Коли Ви бачите багато страждання ? болю, що Вам допомага? справлятися з цим ? продовжувати п?дтримувати тих, як? потребують Вашо? допомоги?
Бува? по-р?зному. ?нколи бувають так? моменти, що дуже важко, самому боляче бачити, що людина ма? певн? травми. ? варто сказати, що мова йде не лише про в?йськових, бо ? поранен? також ? серед мирних жител?в, серед д?тей, ? все це дуже болюче. Найперше, що мен? да? силу, це в?ра, в?ра в Бога, молитва, в?ра в те, що останн? слово за Богом. В?н мене трима?. Бог мен? да? сили в цьому служ?нн?, серед цього болю, який ? в цьому св?т?, як? ? зараз в наш?й держав?, де стражда? багато людей. Але це ? наш? геро? – в?йськов?, як? жертвою свого здоров'я, свого життя захищають тих, кого люблять ? захищають сво?х р?дних ? близьких, захищають свою державу, захищають свою землю. Тому ?м шана ? честь, насправд?, бо це не легко ? про це потр?бно пам'ятати. Розум??те, може прийти такий час, що цих людей забудуть. Зараз у вс?х це на устах: герой, в?йськовий – наш захисник. Але як буде п?зн?ше, ми не зна?мо. Дай Бог, щоб був справедливий мир, щоб була завершена ця в?йна, ? коли це настане, важливо, щоб ми про них пам'ятали ? не забували, яку жертву вони зробили заради нас вс?х.
Ми перебува?мо в Юв?лейному роц?, який започаткував Папа Франциск. Попри те, що В?н в?д?йшов у в?чн?сть, цей Святий р?к трива?, ? його темою ? “Паломники над??”. Де Ви бачите проблиски над?? в Укра?н?, яка вже понад три роки стражда? в?д повномасштабно? в?йни?
Наша над?я, насамперед, – в Боз?. В?н всемогутн?й, В?н ? над ус?м, але В?н д?? через нас. Зна?те, вс? думали, що Укра?на впаде, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, але н? – люди згуртувалися. ? саме ц? в?йськов?, як? в?ддають сво? життя, здоров'я, боронять нашу державу – це ? ? тим моментом, що показу?, що ?снують люди, як? готов? ? хочуть нас захищати. Бог д?? через наш? вчинки, через наш? руки, через наш? справи. ? це згуртувало багато людей, ? нав?ть ц?лий св?т в?дгукнувся, пост?йна допомога йде, наприклад, з ?вропи, з ц?лого св?ту: ? матер?альна, ? молитовна, ? слова п?дтримки. Отже, важливо, щоб ми були разом, щоб ми робили кожен, що може зробити на сво?му м?сц?: хтось, наприклад, капелан робить сво? – служить, хтось на робот? працю?, але допомага? в?йськовим ? кожен на сво?му м?сц? мусить робити те, що може, але для нас, християн, важливою ? також наша молитва, наше прохання до Бога за нашу Укра?ну, за наших людей, за наших в?йськових.
