Глава УГКЦ: зроста? б?ль, але зроста? ? в?дчуття, що сила Воскреслого – у нас самих
Св?тлана Духович – Ватикан
Про над?ю, не лише як оптим?зм, а як чесноту, тобто як «силу Воскреслого, яка живе ? пульсу? всередин? нас»; про страждання, яке ста? для укра?нц?в не ?нертним станом, а шляхом, Хресною дорогою, що веде до Воскрес?ння, ? що спонука? не до втеч?, а до допомоги одн? одним, як це сталося також п?сля криваво? рос?йсько? атаки в Сумах у Вербну нед?лю; про значення Святого Року та сенс паломництва, що нагаду? про необх?дн?сть рухатися вперед разом з ?ншими; про християнський сенс людських страждань ? смерт? та душпастирський супров?д в?рних у розум?нн? того, що «ц? страждання не ? м?сцем призначення, а точкою в?дправлення», «рухом вперед до Господньо? Пасхи», – про це йдеться в ?нтерв’ю Глави Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви Блаженн?шого Святослава Шевчука для ватиканських мед?а.
Ваше Блаженство, перебува?мо у Святому Роц?, який ма? тему «Паломники над??». Празник Воскрес?ння Господнього також спонука? нас до роздум?в про над?ю. Як зм?нилася над?я людей в Укра?н?, зокрема католицьких в?рних, проживаючи в умовах в?йни, яка не припиня?ться?
Насправд?, для нас сьогодн? над?я ? джерелом нашого виживання, здатност? вистояти, вижити ? рухатися дал?. Я думаю, що над?я як така не зм?нилася, тому що завжди нашою над??ю ? Господь наш ?сус Христос. Ми вв?ря?мо себе не чомусь, а Комусь. ? ц? стосунки з ?сусом, Який страждав за нас, помер ? воскрес, ? джерелом нашо? над??. Можливо, зм?ню?ться те, як ми сприйма?мо цю над?ю ? розум??мо, наск?льки важливо мати не просто почуття над??, як ми зазвичай кажемо: « Спод?ва?мося, що все буде добре», а над?ю як чесноту. Тобто, як силу, яку влива? Святий Дух, силу Воскреслого, яка живе ? пульсу? всередин? нас. Тому мушу сказати, що м?рою того, як зроста? б?ль, зроста? також ? в?дчуття, що сила Воскреслого Христа не т?льки з нами, але й у нас самих. Над?я для нас – це д?йсн?сть, якою ми живемо. ? ми справд? дуже вдячн? Пап? Франциску, який в?дчинив двер? над??. Мушу сказати, що багато людей приходять на прощ?, особливо в цей час Великого Посту, до наших катедральних собор?в, до наших в?дпустових м?сць саме для того, щоб примножити цю над?ю. Паломники приступають до Та?нств Спов?д? та ?вхарист??, моляться за Папу, за його здоров'я ? отримують ц? благодат?, як? Святий Р?к надав нам, а Свят?ший Отець дав нам можлив?сть пережити це не т?льки в Рим?, – бо багато паломник?в ?дуть до Риму, – але й тут, в Укра?н?.
В Укра?н? багато людей переживають горювання ? страждають в?д т?лесних ? душевних травм. Нав?ть у Вербну нед?лю в Сумах в результат? рос?йсько? атаки загинуло понад 30 людей ? понад 100 отримали поранення. Чи ?сну? ризик, що вс? ц? страждання можуть затьмарити горизонт воскрес?ння?
Цей Великий тиждень, тиждень Страстей Господн?х, ми розпочали великою трагед??ю: у Сумах у саму Вербну нед?лю, коли люди молилися в храмах, п?д час пропов?д? в православному собор? Московського Патр?архату, влучили ц? дв? ракети, внасл?док чого загинули 34 людини, серед яких дво? д?тей, ? ще 119 отримали поранення, в тому числ? 15 д?тей. Будь-який анал?з ц??? атаки, цього масового вбивства не показу? н?чого, окр?м того, що нам?ром д?йсно було влучити в цив?льне населення. Перша ракета влучила в самий центр м?ста, а за нею – друга ракета, тому що вони дуже добре знали, що рятувальники, пожежники, авар?йн? служби, медики негайно прибудуть на допомогу пораненим. ? саме тод? стався другий, ще б?льш смертоносний удар, бо кажуть, що ця ракета вибухнула в пов?тр? ? влучила в людей, як? пересувалися центром м?ста. Трагед?я, яка по-справжньому шокувала вс?х. У нас ? в?дчуття, що чим б?льше говориться про мир в Укра?н?, чим б?льше зусиль доклада?ться також ? на м?жнародному р?вн?, щоб сприяти д?алогу, пошуку мирно? угоди, тим част?ше в?дбуваються ц? обстр?ли. Тому що д?йсно за останн? три тижн? вони значно посилилися. Також ? тут, у м?ст? Ки?в?, ми щоноч? перебува?мо п?д обстр?лами. У попередн? м?сяц? цього не в?дбувалося так часто. Бачимо ескалац?ю, дуже сильну затят?сть. Але наш? люди сприймають ц? страждання, цей б?ль не як ?нертний стан, а як шлях. Ми зна?мо, що йдемо Хресною дорогою. Бо й динам?ка Хресно? дороги поляга? в тому, щоб не стояти на м?сц?, а йти, прямувати в?д страждань до Воскрес?ння. ? ми йдемо разом. Буквально сьогодн? я розмовляв з нашим священником, який служить у Сумах, отцем Олександром Дядею, який також ? директором нашого м?сцевого Кар?тасу. В?н розпов?в мен? надзвичайн? реч?: п?сля цих обстр?л?в люди не т?кають з м?ста, а згуртовуються, щоб допомагати, прибирати вулиц?, також готуватися до Великодня. П?сля ц??? атаки люди не залякан?, навпаки, вони б?льш вмотивован? залишатися, чинити оп?р ? допомагати л?кв?довувати насл?дки цього обстр?лу. Це щось надзвичайне, бо людський розум мав би сказати: «Треба вт?кати з цього м?сця, де, зда?ться, пану? смерть». Натом?сть н?. Це св?дчить про те, що люди мають ?нший п?дх?д до ц??? трагед??, а саме п?дх?д не заляканих, а п?дх?д переможц?в цього страху, саме завдяки сво?й в?р? в Бога. Наш священник розпов?дав мен?, що ц? дв? ракети влучили буквально за 200 метр?в в?д оф?су «Кар?тасу», де працю? 50 людей. Наступного дня вс? були там, працювали, допомагали тим, хто втратив дом?вки, хто перебува? в л?карнях, тим, хто перебува? у велик?й потреб?. Але найб?льше нас хвилю? те, що стосу?ться д?тей. Користуючись нагодою, хочу подякувати ?тал?йському Кар?тасу, який запропонував взяти двадцять д?тей з м?ста Суми, щоб дати ?м можлив?сть по?хати в л?тн? табори в ?тал??. Але, як сказав мен? священник, ? сотн? д?тей, яким було би потр?бно провести два-три тижн? в б?льш спок?йних частинах св?ту, щоб пройти пер?од психолог?чно? та духовно? реаб?л?тац??. Тож нав?ть п?сля ц??? трагед?? люди не впадають у в?дчай, а навпаки, виявляють свою людян?сть, свою християнську в?ру, свою сол?дарн?сть, яка перемага? страх.
Як Церкв? в Укра?н? вда?ться в цих складних обставинах переживати Святий Р?к разом ?з Вселенською Церквою?
У пор?внянн? з ?ншими Святими Роками, як? ми переживали ран?ше, цей р?к ? особливим, тому що люди дедал? б?льше в?дкривають для себе значення ц??? благодат? Святого Року. Бо коли в тебе все добре, то з’явля?ться ?люз?я, що не потребу?ш н?яко? благодат?, н? в?д Бога, н? в?д людей. Але коли ти пережива?ш б?ль, трагед?ю, коли також в?дкрива?ш свою власну людську обмежен?сть, то кожного дня усв?домлю?ш, що ти не ? самодостатн?м ? що ти потребу?ш руки ?ншого, тод? це спонука? тебе в?дкривати для себе сенс паломництва, сенс рухатися вперед разом з ?ншими. Це також спонука? в?дкривати прост?р обм?ну дарами не т?льки в т?л? Церкви-паломниц? на земл?, але також обм?н дарами м?ж Церквою небесною ? Церквою земною. Цього року ми наново в?дкрива?мо для себе те, що завжди спов?дували у в?р? – сопричастя святих. Саме це сопричастя святих, сп?льне буття Церкви, ? простором, в якому присутн?й Воскреслий, який ? джерелом нашо? над??, джерелом сили прожити це паломництво на земл?, але також простором обм?ну дарами м?ж небом ? землею. Це робить нас б?льш ст?йкими, допомага? нам вистояти. Прямуючи вперед разом, ми справд? вчимося бути емпатичними, зосереджуватися не лише на власному шляху, але й трохи входити в ситуац?ю ?ншого. Саме ця сол?дарн?сть реально ряту? життя в дуже конкретний спос?б. Тому я також користуюся ц??ю нагодою, щоб подякувати вс?м тим, хто кроку? разом з нами. Тому що цей Святий Р?к пережива? не лише Укра?на, але й уся Вселенська Церква, ? ми дуже в?дчува?мо цю вселенську сол?дарн?сть Католицько? Церкви, яка для нас в Укра?н? тепер ? джерелом нашо? здатност? служити. Кожен д?литься вс?м, що ма?: Укра?на д?литься з? св?том сво?ю над??ю, сво?ю духовн?стю, також ? в умовах в?йни. Але ми бачимо, як це знаходить в?дгук у серцях м?льйон?в католик?в у всьому св?т?. Тому ми дяку?мо вам за те, що ви з нами, за те, що кроку?те з нами.
Чи протягом цих трьох рок?в в?йни якимсь чином зм?нилося Ваше особисте сприйняття м?с?? як Глави Укра?нсько? Греко-Католицько? Церкви?
Мушу сказати, що так, можливо, нав?ть у дуже радикальний спос?б. Тому що В?зант?йська Церква за сво?ю духовн?стю, але також ? за сво?ю л?тург??ю, ? Церквою, яка в кожному л?тург?йному богослуж?нн? святку? рад?сть Пасхи. Ми ? Церквою пасхально? культури. Але ми наново в?дкрива?мо, що пасхальне та?нство – це не т?льки свято, це не т?льки рад?сть чи торжество. Пасхальна та?мниця включа? в себе також та?мницю страждання ? та?мницю смерт?. Це та?мниц?, як?, можливо, сьогодн?шня культура намага?ться забути, уникати чи нав?ть десакрал?зувати. Часто страждання ? смерть у сучасному св?т? стають спектаклем, ? ми, спокушуван? проживати частину свого життя на «цифровому континент?», втрача?мо це сприйняття реальност? страждання та смерт?. Але п?д час в?йни, коли ця реальна небезпека смерт? присутня в щоденному житт?, ми навчилися споглядати присутн?сть Бога в людських стражданнях, ? саме в Ньому ми в?дкрива?мо християнський сенс також ? та?мниц? людсько? смерт?. Адже смерть – це абсурдна ситуац?я: наша людська природа бунту? проти смерт?, ми створен? для життя. Але саме в ц?й драм? страждань ми наново в?дкрива?мо присутн?сть страждаючого Христа, а в та?мниц? смерт? також спогляда?мо розп'ятого ?суса: що В?н помер на хрест?, щоб взяти на Себе нашу смерть ? повернути нам Сво? життя. Це дуже глибок? слова святого Августина: «В?н взяв на Себе нашу смерть, щоб Його життя стало нашим життям». Це щось дуже глибоке, але ти мусиш в?дкрити це для себе, наново в?дкрити не через якусь хорошу статтю чи книгу, але мусиш пережити цю реальн?сть у власному т?л?, у т?л? твого народу, у житт? тво?? Церкви. ? ми справд? зараз супроводжу?мо дуже багато людей, як? страждають, ми служимо багато похорон?в, ми щодня стика?мося з ц??ю реальн?стю смерт?, яка, зда?ться, встановлю? сво? царство серед нас. Але серед цього царства смерт?, яке рос?йський агресор стара?ться поширювати в Укра?н?, ми пропов?ду?мо Христа воскреслого, ? це повн?стю зм?ню? наше сприйняття як само? л?тург??, так ? пасхального та?нства. Це вплива? на нашу душпастирську працю, на те, як ми супроводжу?мо людей ? вселя?мо в них над?ю, що ц? страждання не ? м?сцем призначення, а точкою в?дправлення. Це не незм?нний стан в?дчаю, а двер? до над??, рух вперед до Господньо? Пасхи.
Ваше Блаженство, що б Ви хот?ли сказати на завершення?
Користуючись нагодою, хочу прив?тати вс?х, хто нас чутиме, з Великоднем. Хочу, щоб ви знали, що ? в Укра?н? Христос воскреса?, що Укра?на живе. Ми ? народом, який пряму? до остаточно? Христово? Пасхи. З нагоди цього найб?льшого християнського свята, яке поверта? нас до джерела нашо? в?ри, ми бажа?мо вам благословенно? Господньо? Пасхи. Бажа?мо вам т??? радост?, яка да? змогу перейти також через сльози. Воскреслий Христос ? нашим л?карем, Який го?ть наш? рани ? перемага? смерть. У пасхальний час ми в?та?мося «Христос воскрес!» ? можемо п?дтвердити ? сказати: «Во?стину воскрес!».
