Екумен?чна Хресна дорога в Соф?? Ки?вськ?й. Нунц?й: ?днали наш б?ль з ?сусовим
Св?тлана Духович - Ватикан
У п’ятницю, 11 кв?тня 2025 р., в нац?ональному запов?днику «Соф?я Ки?вська» в столиц? Укра?ни в?дбулася екумен?чна молитва Хресно? дороги в нам?р? в?йськовополонених ? за повернення миру в Укра?ну. На мол?ння, яке орган?зували представниц? М?жнародного ж?ночого руху «За с?мейн? ц?нност?», з?бралися представники р?зних конфес?й, колишн? в?йськовополонен?, родич? полонених, загиблих ? зниклих безв?сти, в?йськов? капелани, ветерани та в?йськовослужбовц?. Сво?ми думками в ?нтерв’ю для ватиканських мед?а под?лився архи?пископ В?свальдас Кульбокас, Апостольський нунц?й в Укра?н?, який очолив молитву.
Ваше Преосвященство, вчора ввечер? Ви очолили молитву екумен?чно? Хресно? дороги, яка в?дбулася при собор? Свято? Соф?? в Ки?в?. Розкаж?ть, будь ласка, про цю ?н?ц?ативу.
Це була дуже зворушлива ?н?ц?атива, орган?зована М?жнародним ж?ночим рухом «За с?мейн? ц?нност?». А що таке с?м'я в Укра?н? у во?нний час? Майже в кожн?й родин? ? хтось загиблий, або в?йськовополонений, або колишн?й полонений, або поранений, або той, хто перебува? на фронт?. Тож в?йна торкнулася б?льшост? с?мей. Згаданий рух орган?зував екумен?чну Хресну дорогу, яка, на мою думку, була прекрасним моментом. Кр?м того, що прекрасним, в?н був ще й знаковим, бо навколо древнього собору Свято? Соф?? в Ки?в?, який ? нац?ональною святинею Укра?ни, з?бралися представники р?зних Церков: греко-католики, римо-католики, були священики з православних Церков, протестанти, представники ?нших Церков. Наприклад, також ? хор був сформований ?з греко-католик?в ? православних. Ця под?я об'?днала людей, як? хот?ли п?дтримати матер?в ? дружин, що страждають через втрату близьких, як? полягли на фронт?, або мають у сво?х родинах поранених чи полонених. Це були люди, як? хот?ли розпочати Страсний Тиждень з ?сусом у молитв?, в як?й по?днували св?й досв?д, св?й б?ль з болем ?суса В?дкупителя, а також об'?днуючи сво? молитви в екумен?чному сенс?. Тому для мене був зворушливим вже сам факт тако? ?н?ц?ативи, але коли вона в?дбулася, мен? справд? хот?лося плакати. Тому що тексти вс?х стоянь Хресно? дороги читали люди, як? на власн?й шкур? переживають або пережили досв?д, який по?дну? ?х з тим чи ?ншим аспектом страждань ?суса. Наприклад, п?д час першого стояння, роздум?в про засудження ?суса, хрест н?с ? читав роздуми колишн?й в?йськовополонений без ноги, без руки: колишн?й полонений з протезом на ноз?, який несе хрест одн??ю рукою. На другому стоянн?, коли ?сус бере на себе хрест, текст ? роздуми читала дружина колишнього полоненого. Для кожно? дружини, кожно? матер? – це страждання, це хрест. Серед тих, хто н?с хрест, були також деяк? волонтери, або, наприклад, на стоянн? про смерть ?суса – в?йськовий л?кар, який на фронт? часто бачить полеглих. У цьому сенс? я думав у сво?му серц?, що коли ма?мо под?бн? переживання в нашому житт?, як? дуже схож? на страст? ?суса, та ?дна?мо наш досв?д з досв?дом ?суса, або, принаймн?, намага?мося ?днати його в молитв?, то для мене це вершина. Тож вже по?днання цього людського ? духовного аспекту було справд? чимось, що викликало сльози. Я думаю, що ми р?дко можемо побачити Хресну дорогу, коли т?, хто чита? текст, та й не т?льки т?, хто чита?, а вс?, хто бере участь, а ?х було б?льше сотн?, я думаю, може 200-300 ос?б, вс?, хто бере участь у Хресн?й дороз?, плачуть. Тож цей плач через в?йну по?днався з плачем ?суса. ? це була молитва, яку ми п?дносили разом, щоб просити про мир, просити про зв?льнення вс?х полонених ? щоб ?хн? с?м'? були вт?шен?.
Ви сказали, що коли ми наш болючий досв?д, який ма?мо в житт?, ?дна?мо з ?сусовими стражданнями, це вершина…
По?днувати через в?ру св?й власний досв?д ? плакати разом з ?сусом, на мою думку, це вершина в тому сенс?, що власний досв?д допомага? зрозум?ти, хоча б частково, страждання ?суса. Про це говорять багато м?стик?в, я читав р?зн? св?дчення хворих людей. Але кр?м того, коли ми пережива?мо страждання на власному досв?д?, то через в?ру воно ста? благодаттю. Це один аспект. ?нший поляга? в тому, що у цей момент, насправд?, не потр?бно чекати, що хтось ?нший обов'язково повинен мене зрозум?ти, повинен мене супроводжувати, хоча це допомага?, сол?дарн?сть будь-кого допомага?. Однак, вже нема? потреби чекати, що хтось ?нший зробить такий крок, бо це я живу хрестом, ? мен? вже не треба оглядатися на ?нших, бо хрест з? мною. Там залиша?мося я ? Бог. Можливо й тому, що здалеку, той, хто не пережив безпосередньо такий самий б?ль, в?н через це не може з такою ж легк?стю ?дентиф?куватися з? стражданнями ?суса, в той час як людин?, яка вже пережива? б?ль у сво?му особистому досв?д?, це да?ться легше ? це ста? благодаттю.
Цього року вс? християнськ? конфес?? разом входять у Великий Тиждень та святкуватимуть Великдень того самого дня. Що б Ви хот?ли сказати з цього приводу?
Той факт, що цього року Великдень за двома основними календарями – григор?анським ? юл?анським – припада? на одну ? ту ж дату, ? для нас величезним полегшенням. Бо хоч завжди, нав?ть маючи р?зн? календар?, ми можемо в?рити, молитися ? працювати разом, та однакова дата, безумовно, робить це набагато прост?шим. Це причина радост? для мене, ? я бачу ?? на обличчях багатьох мо?х сп?вбрат?в-католик?в, а також православних ? протестантських брат?в. Це рад?сть переживати Великдень разом. ?, власне, п?д час ц??? молитви Хресно? дороги, окр?м нам?р?в про полонених ? про мир, я також мав у сво?му серц? й таке нам?рення: я молився також за Папу Франциска та за його ?н?ц?ативу, щоб у цей Юв?лейний р?к, який ? також юв?лейним роком Вселенського Собору в Н?ке?, ми випросили у Господа благодать якнайшвидше знайти спос?б ун?ф?кувати дату в?дзначення Пасхи у вс?х Церквах ? християнських сп?льнотах.
