杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Нав?ть п?сля трьох рок?в в?йни, нестерпного болю ? страждань, вони продовжують залишатися на сво?х м?сцях, де в будь-який момент може прилет?ти безп?лотник, або якийсь ?нший бо?припас може влучити в ?хн?й будинок, в ?хню квартиру або в церкву, де вони збираються. Але вони продовжують збиратися, продовжують молитися ? вони в?дкрит? на допомогу вс?м, хто цього потребу?», – зазнача? в ?нтерв'ю для ватиканських мед?а отець Томаж Мавр?ч, Генеральний настоятель Згромадження М?с?? ? Згромадження сестер милосердя святого В?кент?я де Поля, розпов?даючи про д?яльн?сть сп?льнот в кра?н?, що стражда? в?д в?йни. В?д 10 по 22 березня 2025 р. отець Мавр?ч перебував в Укра?н?, де в?дв?дав сво?х сп?вбрат?в та ?нш? сп?льноти так звано? В?кент?йсько? Родини.

Бути з людьми ? нагадувати ?м, що вони не сам?

«Метою мого в?зиту, – д?литься в?н, – було просто бути з ними. Бути там, щоб показати, що ми, як згромадження, близьк? до них ? що вони не повинн? в?дчувати себе забутими чи залишеними, а навпаки: ми пост?йно молимося за Укра?ну, як ? весь св?т, ? намага?мося весь час бути на зв'язку, хоча б по телефону, за допомогою електронно? пошти. Але я подумав, що, звичайно, краще було б по?хати ? в?дв?дати не одне-два м?сця, а вс?, незалежно в?д того, наск?льки там складно чи небезпечно. Наш? сп?вбрати там, ? я теж повинен там бути». Отець Томаж встиг в?дв?дати вс? ш?сть сп?льнот Згромадження М?с??, розташованих у Ки?в?, Одес?, Харков?, Перечин? (Закарпатська область), Сторожинц? (Черн?вецька область), Снятин? (?вано-Франк?вська область). В?дпов?даючи на запитання, чи не було йому страшно, Генеральний настоятель каже: «Н?, зовс?м н?. Я був повн?стю спок?йний. Нав?ть чуючи тут у Ки?в?, в Одес?, в Харков? безп?лотники чи звуки тривоги, як? вмикаються, коли наближа?ться небезпека, я був спок?йний. ? це благодать. Н?якого страху. Це так само, як я в?дв?дував наш? м?с?? до в?йни».

В?ра ? щедр?сть

Отець Томаж п?дкреслив, що по?хав в Укра?ну «не для того, щоб виступати з промовами, лекц?ями чи давати поради», а радше «щоб вчитися, слухати, бачити, зустр?чатися з людьми». Те, що в?н побачив п?д час численних зустр?чей не лише з? сво?ми сп?вбратами, але й з ус?ма сп?льнотами В?кент?йсько? Родини, яка ма? десять осередк?в в Укра?н?, – це, насамперед, ?хн? св?дчення в?ри. «Я казав ?м: “Ви продовжу?те молитися, брати участь у ?вхарист??, ? нав?ть у цих страшних ситуац?ях, як? ви пережили ? пережива?те, продовжу?те в?рити, що останн? слово буде за ?сусом, що останн? слово буде за правдою, ? за це я вам дуже дякую”», – под?лився священик.

Ще одне, що його вразило, – це великодушн?сть багатьох священник?в, черниць, а також мирян, як? допомагають нужденним. У дуже критичн?й ситуац?? вони думають не т?льки про себе ? сво? с?м'?, але в?дкрит? для допомоги вс?м, розвозять гуман?тарну допомогу, яка пост?йно надходить, по селах, м?стечках ?, якщо можуть, то нав?ть солдатам на фронт?.

Для них важливо в?дчувати п?дтримку

«Як? головн? виклики стоять зараз перед священниками, сестрами ? мирянами В?кент?йсько? Родини в Укра?н??» – запиту?мо отця Мавр?ча. «Для них дуже важливо, щоб вони в?дчували п?дтримку, – в?дпов?да? в?н, – духовну п?дтримку в?д св?ту, в?д В?кент?йсько? Родини в усьому св?т?, а також, щоб вони отримували, наск?льки це можливо, гуман?тарну допомогу. Вони завжди ?? потребують, тому що особливо наш? сп?вбрати, духовенство загалом, сестри ? миряни орган?зован? таким чином, що вони привозять допомогу в р?зн? точки Укра?ни, коли отримують прохання. А ?х багато: в основному йдеться про л?ки, ?жу, п?дгузки, одяг, простирадла, ковдри. Але загалом, варто сказати, що вони геро?, тому що вони залишаються там, вони не ви?жджають. ? люди часто ?м кажуть: “Якщо ви – священники, брати, сестри – по?дете, то ми, миряни, теж по?демо. Якщо ви не ви?жджа?те, то ми теж залиша?мося”. ? вони залишаються, вони там. Нав?ть деяк? з тих, хто ви?хав на самому початку в?йни, коли ситуац?я була дуже невизначеною ? складною, зараз повернулися. Б?льш?сть з них повернулися на сво? м?сця служ?ння».

Слухати ?стор?? людей

Протягом одинадцяти дн?в свого в?зиту настоятель В?кент?йц?в зустр?вся з багатьма людьми, побачив ?хн? оч? ? почув ?хн? ?стор?? – те, чого зазвичай не побачиш в засобах масово? ?нформац?? за межами Укра?ни. «У новинах, – коменту? в?н, – говорять про бойов? д??, ви чу?те цифри, бачите р?зн? м?жнародн? та ?вропейськ? зустр?ч?, бачите деяк? зруйнован? буд?вл?, але у вас нема? можливост? послухати людей, як? розпов?дають сво? ?стор??, страждання, втрати багатьох син?в ? дочок, але, передус?м, чолов?к?в, як? воюють. Але також ? про с?м'?, чи? будинки були уражен? безп?лотником або ?ншим видом збро?. Б?ль, психолог?чн? насл?дки, з якими живуть люди... це те, що я почув в?д них».

Сенс страждання

Отець Томаж також зрозум?в, якого сенсу надають укра?нц? сво?му болючому досв?ду. «?хньою мотивац??ю, – поясню? в?н, – ? наступне переконання: “Це наша земля, ? якщо ми ?? втратимо, то втратимо свою ?дентичн?сть. Ким ми тод? будемо чи станемо?”. Коли почалося вторгнення, те, як це в?дбувалося, тисяч? смертей, м?льйони людей, як? покинули кра?ну – все це змушу? ?х замислюватися: “А що, якщо п?сля ст?лькох втрат, людських втрат, ми як нац?я будемо втрачен?, ми втратимо нашу ?дентичн?сть, а також наш? с?м'? ? наступн? покол?ння...”. Тому вони воюють, хоча це зовс?м нелегко – йти на передову. Але вони в?рять, що за ?сусом останн? слово, що правда настане, що справедлив?сть настане, звичайно, великою ц?ною».

«В?кент?йська Родина стала набагато б?льшою»

Повертаючись з Укра?ни, Генеральний настоятель в?кент?йц?в забрав з собою у сво?му серц? три реч?, як? п?дсумовують все сказане. Перша – це непохитна в?ра м?сцевих посл?довник?в святого В?кент?я, «бо нав?ть п?сля трьох рок?в в?йни, нестерпного болю ? страждань, вони продовжують залишатися на сво?х м?сцях, продовжують молитися». Друга р?ч – ?хня щедр?сть. «В?кент?йська Родина, – каже в?н, – стала набагато б?льшою, н?ж ран?ше. Наприклад, в?зьм?мо параф?ю в Харков?: хтось м?г би подумати, що вона порожня, але я бачив, що це зовс?м не так. На початку в?йни вона була порожня, бо вс? ви?хали, але через к?лька тижн?в повернувся парох, ? люди почали повертатися. Але туди приходять не т?льки католики, ? також багато православних або людей, як? не спов?дують жодно? в?ри. Через готовн?сть допомогти кожному в будь-як?й потреб?, люди продовжують приходити ? молитися. Трет?, що я хочу додати, це те, що часто повторю? Папа Франциск: в?йна не ? вир?шенням жодно? проблеми, вона н?коли не ? шляхом до миру, тому що шлях до миру зовс?м ?нший».