杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

Тридцята Пленарна Асамблея Папсько? академ?? «За життя», що проходила в Рим? в?д 3 до 5 березня 2025 року, мала тему «К?нець св?ту? Криза, в?дпов?дальн?сть ? над??». Це питання, насправд?, не зовс?м позбавлене сенсу, зважаючи на серйозн? м?жнародн?, пол?тичн? та соц?альн? кризи, що стрясають планету. Сво?ми роздумами над цим питанням п?д час пленарних сес?й д?лилися численн? вчен? та експерти, серед яких були лауреати Нобел?всько? прем??, планетологи, ф?зики, б?ологи, палеоантропологи, богослови та ?сторики. У цьому заход? взяв участь також Ректор Льв?всько? духовно? сем?нар?? Святого Духа отець ?гор Бойко, який ? членом-кореспондентом ц??? Папсько? академ??. В ?нтерв’ю для нашо? редакц?? в?н розпов?в про обговорення цьогор?чно? теми, про п?дтримку Укра?ни з боку учасник?в заходу та про важлив?сть волонтерського руху.

Отче, ми рад? Вас в?тати в укра?нськ?й редакц?? Рад?о Ватикану. Дякую, що Ви знову до нас зав?тали. Ви брали участь у пленарних зас?даннях Папсько? Академ?? “За життя”. Розкаж?ть, будь ласка, про тему цьогор?чно? Пленарно? Асамбле?, яка була досить ц?кавою.

Цього разу тема, обрана для пленарного зас?дання нашо? Папсько? академ?? “Pro Vita”, була “К?нець св?ту? Кризи, в?дпов?дальн?сть ? над??”. Ми мали нагоду впродовж двох з половиною дн?в слухати пров?дних науковц?в, лауреат?в Нобел?всько? прем?? в д?лянц? науки, ф?нанс?в ? пол?тики, як? говорили про те, в якому напрямку пряму? сучасний св?т. Говорилося про науковий прогрес, який в?дбувся за останн? сто рок?в, про певн? небезпеки, до яких може привести нас науковий прогрес, якщо людина не буде ставитися до нього з належною в?дпов?дальн?стю. Йшлося про певн? загрози, як? можуть виникнути ? як? вже сьогодн? ми спостер?га?мо, як наприклад криза глобального потепл?ння ? багато ?нших негативних насл?дк?в, як? спричиня? саме цей науковий прогрес. Мен? було при?мно чути, що в багатьох допов?дях р?зних допов?дач?в з р?зних кра?н св?ту неодноразово згадувалося про Укра?ну. Вони говорили про те, що вони вже сьогодн? намагаються робити для Укра?ни: чи це як?сь лекц??, чи це курси, чи певн? проекти, як? вони вже сьогодн? вт?люють для того, щоби допомагати укра?нському народов? в час? ц??? в?йни. Також на початку зас?дання було дуже при?мно почути, коли наш канцлер о. Ренцо Пе?ораро п?д час в?дкриття ц??? Пленарно? Асамбле?, в?таючи вс?х учасник?в, в особливий спос?б прив?тав саме представник?в з Укра?ни. ? це було дуже при?мно, що про Укра?ну не забувають, про Укра?ну згадують. Це те, що да? нам сили дал? рухатися вперед. Було також при?мно, що разом з ус?ма членами Папсько? академ?? “Pro Vita” ми мали можлив?сть в цей юв?лейний р?к перейти через Свят? Двер? базил?ки Святого Петра, взяти участь разом у Свят?й Мес?. ? також в цей момент дуже багато людей п?дходило з р?зних кра?н св?ту ? казали: “Ми пам'ята?мо про вас, ми молимося за вас. Ми молимося вдома, приватно, але також в ?нших обставинах пам'ята?мо про вас”. Для мене, ? я думаю, для сестри Юстини, це було знаком сол?дарност?, ?дност?, який не обмежу?ться лише ? т?льки науковою конференц??ю, що ? важливою, але ? також ? людська сол?дарн?сть, яка ? вражаючою.

Тут, за кордоном, Ви мали можлив?сть чути ц? слова п?дтримки людей з р?зних кра?н св?ту? А наск?льки для людей в Укра?н? важливо в?дчувати цю п?дтримку не лише в?д сво?х сп?вв?тчизник?в, але й в?д ?ноземц?в?

Зна?те, я також мав нагоду ? маю нагоду деколи бути на сход? Укра?ни завдяки ?тал?йцям, як? дуже часто при?жджають в Укра?ну. ? п?д час кожного нашого в?зиту на сх?д, або на п?вдень – чи це Одеса, чи Херсон, Запор?жжя, або Харк?в – люди, яких ми зустр?ча?мо, вони дуже вдячн? за присутн?сть тих, хто при?жджа? з Заходу. Особливо, якщо ми говоримо про ?тал?йц?в, як? долають чималу в?ддаль, ?дуть туди, слухають ?стор?? тих людей, ?хн? св?дчення, записують вс? т? св?дчення, привозять ?м гуман?тарну допомогу. Вони запитують людей, як? потреби вони мають, чим вони ще можуть допомогти. Ц? терени дуже сильно уражен? в?йною, ? люди переживають ц? жорсток? насл?дки в?йни: знищен? м?ста, села, розбит? будинки, люди втрачають сво?х р?дних ? близьких. Але коли ми до них при?жджа?мо, то люди в?дчуваються, що про них пам'ятають. Наприклад, останн?м часом ми були в м?стечку Ор?х?в, Запор?зько? област?. До в?йни в тому м?стечку проживало п'ятдесят тисяч мешканц?в, а тепер, коли ми були там, то, мабуть, залишилося тисячу людей. Все знищено, дуже часто ? небезпека, бо ? дрони л?тають, ? тому ми, коли при?хали, то швидко роздавали гуман?тарну допомогу. Але коли ти розда?ш ту допомогу, ти розум??ш, що це, мабуть, остання над?я для тих людей, бо вони не можуть соб? н?чого купити, вони не мають де купити: нема? жодного магазину, нема? н?чого. Але тих к?лька людей, що там ?, все ж таки оч?кують на те, що хтось при?де з волонтер?в ? ?м щось привезе. ? це залиша?ться в пам'ят? тих людей ? також ?тал?йц?в, як? повертаються.

Повертаючись до Пленарно? Асамбле? Папсько? академ?? “За життя”. Чи були як?сь теми, п?д час обговорення яких Bи могли провести для себе як?сь паралел? з тепер?шньою ситуац??ю в Укра?н??

Слухаючи наших допов?дач?в, особливо певних видатних пол?тик?в, таких як, наприклад, Джул?ано Амато, ? багатьох ?нших, мене вразили певн? цифри, як? говорили про те, що в ?тал?? станом на сьогодн? ? приблизно чотири м?льйони ?тал?йц?в, зад?яних у волонтерство. З них приблизно один м?льйон отриму? за це певну ф?нансову винагороду. В Укра?н? цей феномен почав розвиватися не так давно: можливо, п?сля Революц?? Г?дност?, ми дедал? б?льше почали займатися волонтерством. Я думаю, що сьогодн? в Укра?н?, напевно, нема? тако? людини, яка би не була в той чи ?нший спос?б зад?яна у волонтар?ат?. Я тепер маю нагоду викладати також в Укра?нському Католицькому Ун?верситет?, ? коли на початку курсу знайомлюся з? студентами, то дуже часто запитую: “Що доброго ви робите в житт??”. ? майже кожен студент, кожна студентка в?дпов?да?, що вони зад?ян? у як?сь вид волонтерсько? д?яльност?. ? в мене склада?ться враження, що справд? цей новий феномен, який в нас лише розвива?ться, ста? м?цн?шим, ? це да? нам сили триматися разом, триматися сильно. Отже, для мене було в?дкриттям, що в ?тал?? так багато людей зад?ян? у волонтерство, хоча ? в Укра?н? воно також вже розвива?ться.

Це да? також зрозум?ти, що важливими чинниками розвитку зах?дно?вропейських кра?н ? не лише державн? ?нституц??, але й громадськ? орган?зац?? та окрем? люди, а зокрема волонтери.

Так, абсолютно. В цьому контекст? хочу розпов?сти про ще один випадок: нещодавно я був у Сполучених Штатах, де в?дв?дував наш? параф??, сп?лкувався з випускниками нашо? сем?нар??, як? сьогодн? служать в р?зних м?стах: ? в Чикаго, в С?етл?, у Ф?ладельф??, Вашингтон?. В Чика?о я був в одному ?тал?йському ресторан?, який назива?ться Piccolo sogno, що ?тал?йською означа? “Маленька мр?я”. Коли ми зайшли в ресторан, власник цього ресторану, ?тал??ць, запитав зв?дки ми, ? сказав, що з Укра?ни. ? в?н розпов?в мен?, що на початку повномасштабно? в?йни шеф-кухар його ресторану, американець, залишив свою справу на кухн?, ? на три тижн? по?хав до Польщ? на кордон з Укра?ною. Протягом трьох тижн?в в?н готував ?сти для б?женц?в, як? перетинали кордон, просто щоб ?х п?дтримати. ? оп?сля повернувся. Я запитав, чи можна поговорити з ним. ? п?д час вечер? до нас п?д?йшов кремезний чолов?к. Це був шеф-повар. Я кажу йому: “Зна?те, ми з Укра?ни. Я Вам хочу подякувати за те, що Ви зробили”. ? в?н сказав слова, як? я не забуду: “Так, я американець, ? я не маю н?чого сп?льного ан? з Польщею, ан? з Укра?ною. Але я в сво?му серц? в?дчув, що в цей час я маю бути на кордон? ? в цей час я маю допомагати укра?нцям, як? перебувають в б?д?. ? тому я по?хав туди. Три тижн? я готував ?сти для них. Я повернувся. Але я не вважаю, що зробив щось надзвичайне. Це був поклик мого серця”. В?н просто додав: “Вибачайте, я мушу йти”. ? в?н п?шов. Для мене цей приклад ? г?дний подиву, що багато людей залиша? сво? зручне ? добре життя, щоб бути разом з нами ? до сьогодн? ? разом з нами.

Отче, дякую Вам, що розпов?ли про цей ц?кавий досв?д. Чи Ви би хот?ли щось додати?

Я також хочу подякувати вс?м рад?ослухачам Ватиканського Рад?о ? прошу вас також з над??ю рухатися вперед. При нагод? прошу вас також згадати в молитв? одного великого приятеля Укра?ни, який назива?ться Андреа Пелоз?. Це л?кар з ?тал?йського м?ста Парма. В?н орган?зував дуже багато гуман?тарно? допомоги для Укра?ни ? дуже часто при?жджав в Укра?ну. Понад чотирнадцять раз?в орган?зовував гуман?тарн? м?с??. Але тепер в?н ма? проблеми з? здоров'ям: в?н мав ?нсульт, ? зараз перебува? в л?карн?. Частина його т?ла парал?зована, але в?н бореться ? хоче жити, ? хоче покращити св?й стан здоров'я. ? тому ми в наших молитвах просимо праведного митрополита Андрея Шептицького, щоби справд? в?дбулося чудесне оздоровлення його ? щоб в?н м?г повернутися до життя ? дал? робити багато добрих справ, под?бно до праведного митрополита Андрея.