杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Що мен? допомагало витримати? Це просто: Бог», – зазначив п?д час онлайн зустр?ч? з ватиканськими мед?а греко-католицький священник отець Богдан Гелета, ЗН?, розпов?даючи про св?й досв?д рос?йського полону. Отця Богдана Гелету разом з його сп?вбратом отцем ?ваном Левицьким заарештували 16 листопада 2022 року в м?ст? Бердянськ. На той час м?сто вже дев'ять м?сяц?в перебувало п?д рос?йською окупац??ю. Тривалий час п?сля арешту про них не було жодно? ?нформац??. 28 червня 2024 року обидва священники були зв?льнен?.

Випробування в?ри

Онлайн зустр?ч, яка в?дбулася з отцем Богданом у четвер, 20 лютого 2025 року, за участ? Апостольського Нунц?я в Укра?н? архи?пископа В?свалдаса Кулбокаса, була приурочена до третьо? р?чниц? рос?йського повномасштабного вторгнення в Укра?ну. Сп?лкуючись з учасниками зустр?ч?, священник зосередився на духовних аспектах непростого досв?ду понад п?вторар?чного ув’язнення. Все, що з ним в?дбулося, священик розгляда?, як випробування в?ри, яке впродовж життя пережива? кожен християнин. «В?йна, яка ?де в Укра?н?, те, що в?дбува?ться з нашими людьми, – це дуже жахливо, – зауважив в?н. – Але ми зна?мо з? Святого Письма, ? зна?мо, що Христос говорив, що мають прийти ц? випробування».

Сила з висоти

Священик п?дкреслив, що в нього «була постанова, мотивац?я, щоби спасати ворог?в». «? я дякую Богов?, що дав мен? можлив?сть бути там, – сказав в?н. – Хоча це дуже важко, тому що це середовище брутально? зневаги до людсько? особи. Це пост?йне в?дчуття, що перебува?ш в середовищ? смерт?. В такому середовищ? людина хоче просто померти. Н?хто з в'язн?в не бо?ться смерт?, але вони бояться, що будуть катувати т?ло, будуть знущатися. ? я дякую Богов?, що дав мен? силу по?днувати ц? тортури з Христом, з Його стражданнями, з шляхом Христа. ? це не моя заслуга, а т?льки заслуга Господа. Саме в ц?й слабост? В?н да? силу. ? я в?дчував молитву Церкви, Церкви у вс?х ?? вим?рах. Не можу це пояснити. Власне, це в?дпов?дь на ваше запитання про те, що мен? помагало витримати. Це просто – Бог. ? мене дуже мучить те, що ?нш? в'язн?, ?нш? полонен?, як? не знали Бога, вони не витримували, ? бували випадки су?цид?в, ?нш? непри?мн? реч?. ?, напевно, це все залишиться в мо?й пам’ят?, ? неможливо буде забути ц? стогони, ц? агон??, всяк? знущання. Але я посвячую це так само для спас?ння ?нших, щоби св?дчити, що т?льки Бог може нас освятити, якщо ми робимо крок в?д темряви у св?тло».

П?дтримка ближн?х, пов’язана з ризиком

Отець Гелета розпов?в, що його та отця ?вана Левицького утримували в колон?? для в?йськовополонених. Там було приблизно тисяча в?с?мсот полонених, дво? священник?в були ?диними цив?льними. А сталося це тому, що ?м приписували тероризм, доводячи ?м до в?дома, що в них, буц?мто знайшли зброю. Розд?ляючи долю укра?нських в?йськовополонених, отець Богдан старався ?х п?дтримувати. «Я не мав змоги п?дтримати вс?х, а т?льки тих, з ким був безпосередньо в казарм?: це приблизно 200 полонених. Але я просив Господа, щоб в?н об?йняв вс?х сво?ю любов'ю, сво?м милосердям», – под?лився священник. Ця п?дтримка, як в?н зауважив, була обмежена, тому що це заборонялося, розц?нювалося як порушення режиму колон??. «Отже, це в?дбувалося в приватний спос?б, – пояснив в?н, – коли ми гуляли по невеликому подв?р'ю (60 на 40 метр?в). В 6:00 нас випускали з прим?щення ? до 22:00 було заборонено туди заходити, забороняли с?дати чи лягати: ц?лий день треба було бути на ногах, ходити. ? в такий спос?б, там, де ми зустр?чалися, можна було з людьми сп?лкуватися, нав?ть спов?далися люди».

Отець Богдан розпов?в, що в?н попросив старосту казарми (полонений, призначений адм?н?страц??ю) дозволу проводити коротку молитву вранц? ? ввечер?. «Староста погодився, – зауважив священник, – нав?ть якщо в?н м?г постраждати за це, бо це було небезпечно. Отже, п'ять хвилин зранку ми проказували коротеньку молитву, читали ?вангел??, ? виходили на вулицю. ? так само п'ять хвилин ввечер? перед сном молилися, читали ?вангел?? ? я давав коротеньке благословення. Нав?ть тепер, коли вже зв?льнений, дивуюся, що це було можливо, бо це було небезпечно. Я тод? цього не усв?домлював, тож дякую Богов?, що вдалося хоч це зробити».

Сенс страждання

П?д час сп?лкування з отцем Богданом Гелетою журнал?сти ватиканських мед?а були вражен? внутр?шн?м споко?м, який випром?нював священник. Попри все те, що в?н пережив в понад п?вторар?чному ув’язненн?, в?н не вжив жодного образливого слова стосовно тюремщик?в. «Господь Бог Сво?ю благодаттю зц?лю? все, – прокоментував в?н, – ? людина, яка перебува? в благодат?, не може вживати якихось сл?в образи ? ненавист? у в?дпов?дь. Хоча, признаюся, були моменти в?дчаю, але це не був крайн?й в?дчай… Це був глибокий смуток: таке в?дчуття, що вже просто не хочеться н?чого. Хочеться т?льки п?ти з цього св?ту. Смуток за те, що люди, як? створен? на Божий образ, здатн? таке робити. ? багато хто з них переконаний, що вони роблять добре. Але як можна робити добро, когось катуючи?».

Один ?з учасник?в зустр?ч? торкнувся питання того, як в?руюча людина, ? не т?льки священник, повинна сприймати страждання. «В?дпов?дь дуже проста, – в?дпов?в отець Богдан. – Христос як чолов?к не хот?в смерт?. В?н плакав, в?н просив, щоб Його оминула ця чаша, але В?н сказав Богов?: “Так, я хочу виконати Твою волю”. Ми не хочемо страждати, але ми хочемо виконати Його волю. А яка воля Отця Небесного? Це Царство Боже, щоби вс? спаслися. Так що ми не можемо уникнути страждання, бо Сам Богочолов?к, друга Божа Особа, вказав нам шлях. ? я дуже сильно в це в?рю, не лише як священник, а як проста людина. Я в?рю у Христа, який ? мо?м другом ? Спасителем».

Нунц?й в Укра?н?: цив?льн? полонен? – найб?льш забута категор?я

«Це сп?лкування м?ж нами ? молитовним сп?лкуванням», – сказав п?д час зустр?ч? архи?пископ В?свальдас Кульбокас, наголошуючи на важлив?й рол? Дикастер?? у справах комун?кац?? у плеканн? над??. Щоб продемонструвати важлив?сть журнал?стсько? прац?, Нунц?й нав?в приклад укра?нського журнал?ста, який перебував у тепер вже окупованому Бахмут? в пер?од ?нтенсивних бойових д?й в цьому м?ст?. Журнал?ст вбачав свою м?с?ю у тому, щоб видавати та розповсюджувати серед мешканц?в друковану газету, в як?й в?н заохочував ?х покинути м?сто, оск?льки рос?яни його поступово знищували. В?н вир?шив робити це, щоб протистояти рос?йськ?й пропаганд?, яка намагалася переконати людей, що евакуюватися в ?нш? укра?нськ? м?ста для них небезпечно. «Таким чином, – додав архи?пископ Кульбокас, – протистоячи фейковим новинам, укра?нський журнал?ст допом?г врятувати к?лька тисяч житт?в в?д бомбардувань».

Спираючись на св?дчення о. Богдана Гелети, Нунц?й п?дкреслив, що «цив?льн? полонен? ? найб?льш забутою категор??ю». Це в?дбува?ться ще й тому, що коли рос?йськ?й сторон? передають списки цив?льних в'язн?в, то приходить в?дпов?дь, що ц? люди вже не ? громадянами Укра?ни, бо п?сля окупац?? територ??, зв?дки ц? люди походять, вони вважають ?х сво?ми громадянами. Архи?пископ Кульбокас додав, що йдеться тисяч? людей ? закликав пам'ятати про них ? молитися за них.