Брати капуцини в Ки?в? дбають про матер?в, як? в?ддали найц?нн?ше
Св?тлана Духович – Ватикан
«Н?якого планування не було, вся наша д?яльн?сть орган?зовувалася спонтанно, бо важко приготуватися до в?йни… Я цього ран?ше н?коли не переживав, тому щоб в?дпов?дати на щоденн? виклики, треба було мати в?дкрит? вуха, в?дкрит? оч?», – розпов?да? в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News брат Серг?й К?ппа, Настоятель Кустод?? Брат?в Менших Капуцин?в в Укра?н?, пригадуючи про початок повномасштабного рос?йського вторгнення. В?д того часу ? дотепер сп?льнота ?хнього монастиря, що розташований на л?вому берез? столиц?, безперервно служить людям, як? стукають в двер? ?хньо? параф?? ? в двер? ?хн?х сердець.
«Початок в?йни я зустр?в тут, в Ки?в?, – пригаду? брат Серг?й. – Серед ноч? мен? зателефонували ? кажуть, що в Бориспол? бомблять. В монастир? почався рух, брати повиходили з к?мнат. На неб? видн?лися спалахи св?тла, здалеку дол?тав звук вибух?в». На л?вому берез?, як пояснив наш сп?врозмовник, л?н?? метро проходять не п?д землею, а на поверхн?, тому станц?? метро не можна було використовувати як бомбосховище. Отже, перша спонтанна реакц?я брат?в капуцин?в на потреби мешканц?в Ки?ва полягала в тому, що в п?двальних прим?щеннях свого монастиря вони створили прихисток, де люди могли сховатися в?д обстр?л?в, виспатися ? щось перекусити. П?зн?ше люди п?д час дня ходили додому, але ввечер? приходили до них ночувати в сховищах. З кожним таким етапом брати капуцини перелаштовували, в?дпов?дно до вимог, як зовн?шн? умови свого побуту, так ? спос?б прац?. ? щоразу це вимагало в?д них готовност? пристосуватися ? вчитися чогось нового.
«П?сля цього була небезпека, що замкнеться к?льце навколо Ки?ва, – веде дал? брат Серг?й, – ? ми бачили, що треба допомагати людям зв?дси ви?жджати, тому що важко вже було ви?хати. Деяк? маг?страл? вже були зайнят? окупантами, люди ви?жджали р?зними об’?зними дорогами, був ц?лий пот?к машин. ? ми старалися орган?зовувати ви?зд для людей, домовлялися з братами за кордоном. У Львов? наш? брати волонтерили на вокзал?. Отже, це був такий етап ?нтенсивного руху».
Говорячи про зв?льнення Ки?вщини в?д окупант?в, що в?дбулося на початку кв?тня 2022 року, настоятель капуцин?в пригаду? про ?ншу под?ю, яка передувала цьому: 25 березня 2022 р., в урочист?сть Благов?щення, в базил?ц? Святого Петра у Ватикан? Папа Франциск зд?йснив посвячення Укра?ни, Рос?? та всього людства Непорочному Серцю Мар??. Брат Серг?й вважа? це не зб?гом, а Божим д?янням.
«Тод? в нас почався новий етап, – розпов?да? в?н. – У нас вже не було багато людей, бо м?сцев? зв?дси ви?жджали. Але п?сля того, як зв?льнили населен? пункти, так? як ?рп?нь, Буча та ? багато ?нших на Ки?вщин? ? Черн?г?вщин?, то вс? побачили ск?льки там було завдано горя. ? тод? з р?зних куточк?в св?ту почали при?жджати люди, щоб допомогти. Ми тут бачили ст?льки прекрасних, в?дкритих людей з р?зних кра?н. Але ?м теж треба було десь зупинитися, переночувати, помитися, по?сти. ? ми стали такими центрами для волонтер?в: вони оп?кувалися нашими людьми, а ми могли оп?куватися ними, щоб вони теж добре почувалися. Це був прекрасний час ?дност? м?ж дуже р?зними людьми, людьми добро? вол?, як? не завжди були християнами чи католиками».
П?сля ц??? фази, яку наш сп?врозмовник назива? «фазою волонтерських хаб?в», брати капуцини зосередили свою увагу на прийнятт? переселенц?в з? сх?дних територ?й кра?ни, де в?дбувалися жорсток? бо?. Перед багатьма храмами ? благод?йними орган?зац?ями почали формуватися колони людей, як? залишилися без н?чого ? як? потребували найнеобх?дн?шого. «При деяких наших монастирях д?ють осередки Кар?тасу, як? тод? зд?йснили дуже важливу роботу, – пригаду? брат Серг?й. – Наприклад, в Дн?пр? перед ?хн?м ос?дком стояла черга з п?втори тисяч? людей. Але знову ж таки, це тривало недовго, бо йшлося про людей, як? в житт? можуть давати соб? раду. Просто так сталося, що мусили т?кати. Але пройшло трохи часу, ? вони осво?лися в нових рег?онах, ? ц? натовпи людей, яким потр?бна найб?льш нев?дкладна допомога, зникли».
П?сля вс?х цих етап?в ?нтенсивно? д?яльност? брати капуцини в Ки?в? почали роздумувати над сво?м служ?нням на цьому етап? в?йни. «Ми шукали, питали Бога, як дал? рухатися», – розпов?да? настоятель, додаючи, що натхненням для них стала благод?йна д?яльн?сть святого отця П?о, який ? покровителем Кустод?? Брат?в Менших Капуцин?в в Укра?н?. Таким чином виникла ?дея започаткувати проект, що ма? назву “Дати мам? над?ю”.
Допомога матерям захисник?в, що загинули на фронт?
Брат Костянтин Морозов, OFM Cap, розпов?в, що реал?зац??ю проекту займа?ться команда, яка сформувалася ще в перший р?к повномасштабно? в?йни. Наприк?нц? 2022 року ?хн? ?тал?йськ? сп?вбрати запропонували допомогу в реал?зац?? проекту. «? ми разом з Християнською Службою порятунку створили центр реаб?л?тац?? матер?в, – розпов?да? брат Костянтин. – На сьогодн?шн?й день, ми вже провели понад двадцять сес?й. На початку вони тривали три дн?, пот?м п'ять дн?в, часом доходить до семи, в залежност? в?д груп». Священник розпов?в, що до ?хньо? команди входять психологи, реаб?л?тологи та ?нш? фах?вц?. «Анал?зуючи нашу д?яльн?сть, можна зробити висновок, що це сво?р?дна “реан?мац?я душ”», – д?литься в?н, додаючи, що п?сля тако? трагед??, як втрата власно? дитини, – зранений дух, надломлена над?я, ? з цим багато хто не да? соб? раду, впада? в депрес?ю. «?нод? це трива? нав?ть десять рок?в, – каже в?н, – деяк? з 2014 року носять цю б?ду в серц?. Ми зустр?ча?мо ?х в такому стан?, й питання у тому, як з цього вийти. Ми побачили, що потр?бно не лише дбати про душу, але й про т?ло: ми створили зал з тренажерами, де вони ф?зично поправляють свою поставу. Можна сказати так, що вони згорблен? горем також ф?зично, тому ми допомага?мо ?м випрямитися. Пот?м також пробу?мо “випростати” ?хн?й дух ? показати ?м, що не треба дивитися т?льки на землю, але п?днятися, п?дняти сво? оч? ? вгору, до Бога, ? до ближнього. Ми пробу?мо допомогти цим матерям пом?тити, що в не?, можливо, ? ще ?нш? д?ти, можливо, нев?стка, онуки, ? ?нш? люди». Одним ?з елемент?в реаб?л?тац?йного процесу для матер?в, як зауважив священник капуцин, ? сеанс в салон? краси, де ж?нки «згадують про свою ж?ночн?сть». «Таким чином, – п?дкреслив в?н, – ми “витягу?мо” з них усм?шку, яка ? знаком над??».
П?сля сес?й в реаб?л?тац?йному центр? матер? часто продовжують в?дв?дувати р?зн? групи п?дтримки чи орган?зац??, де вони сп?лкуються, допомагають одна одн?й ? також займаються волонтерством. «Ми заохочу?мо ?х п?сля ц??? реаб?л?тац??, щоб вони ув?йшли в це служ?ння, щоб вони думали також про ?нших, щоб йшли дал? вперед, – поясню? брат Костянтин Морозов. – “Дати мам? над?ю” – це сила, яка ?х веде вперед». Священник под?лився, що деяк? люди п?сля втрати р?дно? людини ризикують втратити не лише над?ю, але й в?ру. «В одн?й родин? розпов?ли мен?, що ран?ше вони молилися щодня, щовечора. Молилася вся с?м'я: бабуся, мама ? внучка. Але пот?м, коли сталося горе, бабуся, як вона сама розпов?ла, перестала ходити до церкви, перестала в?рити. А нев?стка каже, що вона тепер ате?стка. Тому п?сля пережитого жах?ття ? велике зранення», – зазнача? священник. В?н розпов?в, як в?н допомага? людям знову налагодити д?алог з Творцем: «Найпрост?ша молитва – це поставити св?чку, ? я пропоную тим матерям просто поставити св?чку за сина, який загинув, або за дочку, пот?м за сво?х найближчих живих ? пот?м за самих себе, щоб Господь зц?лив ц? рани, як? в них ?».
Брат Костянтин розпов?в, що проект “Дати мам? над?ю” – це перший р?вень реаб?л?тац?йного процесу, ? в?н поляга? в тому, «щоб людина жила, що вона хот?ла жити, щоб вона хот?ла продовжувати жити». Вони планують орган?зувати також наступн? р?вн?, як? будуть зосереджуватися на в?р? ? на любов?. Священник пояснив, що завдяки благод?йникам, реаб?л?тац?я для матер?в загиблих ? безкоштовною ? для участ? в н?й достатньо звернутися до них через соц?альн? мереж?, або прийти особисто в ?хн?й ос?док, що розташований в Ки?в? на л?вому берез?.
